«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити;

бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла.

Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити

того, що хотіли б»

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б»

 Добре було б прочитати всю 5-ту главу послання до Галатів. Окрім питання обрізання, тут говориться і про справжню свободу у Святому Дусі. У 13-му вірші написано: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному! Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили!».

Це наче вступ до нашого слова життя. Тут чітко вказано, що ми повинні жити з сили Святого Духа, а тоді пожадливостей тіла не будемо чинити, тобто не станемо рабами людських пристрастей.

«Воно добре − ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді,

коли я між вами. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках,

доки Христос вообразиться у вас!»

Перш ніж ми замислимося над глибиною Божого слова, було б добре прочитати всю четверту главу послання до Галатів, в якій міститься це слово. Тут Дух Божий через апостола Павла подає нам багато правд. Починаючи з 12 вірша апостол Павло особисто звертається до християн Галатії: «Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. Ви ж знаєте, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію і, незважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. Тож де ваш тодішній запал? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б! Невже я став вашим ворогом, говоривши вам правду? Вони нещиро за вас побиваються; вони хочуть позбавити вас спасіння і відсторонити від нас, щоб ви про них дбали». Апостол нагадує галатам їхню першу ревність, коли словом і могутніми ділами проповідував їм Ісуса. Їхня щирість була великою.

«Всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Всі бо ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися»

 Після цього Божого слова, яке також будемо повторювати два тижні, слідує: «Нема ні юдея, ні грека, нема невільника, ані вільного, немає ні чоловіка, ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею». Усвідоммо, що через віру, а не через діла, ми є синами Божими в Христі Ісусі. Ми духовно перебуваємо в Ньому не лише через хрещення − як сказано, що коли ми у Христа христилися, то у Христа одягнулися. Але також через віру і Святі Тайни ми повинні усвідомлювати цю глибоку правду і черпати з неї силу для духовної боротьби та радості з того, що Ісус з нами, що ми є в Ньому, а Він в нас. Як сказав Ісус: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, перебуває в Мені, а Я в ньому». А це відбувається на Святій Літургії під час Причастя.

«Всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса.

Всі бо ви, що у Христа хрестилися,

у Христа одягнулися»

«Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю,

ми спасемося Ним від гніву»

«Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю, ми спасемося Ним від гніву» 

Цьому Божому слову, яке будемо повторювати два тижні, в цій же главі передують такі слова: «Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти» (Рим. 5,6-7).

Тоді 8 вірш наголошує: «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5,8).

А потім слідує 9 вірш: «Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю, ми спасемося Ним від гніву!». Треба знати, що ми не були оправдані чимось меншим, але пролиттям Ісусової крові! А тим самим ми також спасаємось від справедливої кари за наші гріхи, спасаємось від Божого гніву.

Писання далі продовжує: «Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, то тим більше тепер, примирившись, спасемося Його життям».

Тепер 40 днів ми переживаємо Великодній час, період  славної Христової перемоги над смертю і гріхом. Слово Боже показує нам наше глибоке відношення до таїнства Христового воскресіння через Святого Духа: «Той Дух, який воскресив Христа Ісуса, перебуває і у вас…» (Рим. 8,11 і наст.).

Нове життя – життя воскреслого Христа – має в нас проявлятися через Святого Духа. Умова – щоб ми ходили у вірі і всі свої плани, турботи і взагалі все віддавали Ісусові.

«Але Писання все замкнуло під гріхом,

щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа»

Перед цим віршем написано: «А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. Тоді справді від закону було б оправдання». Отож апостол Павло знову пояснює нам, що оправдання від гріха або т.зв. праведність не здобуваємо через закон, тобто через його зовнішнє виконання. Запитуємо: який сенс тоді має закон? На це відповідає 22-й вірш, який будемо повторювати наступні два тижні: «Але Писання все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа». Тут сказано, що Писання все замкнуло під гріхом. Іншими словами, закон викриває наш гріх, але не визволяє нас від нього. Нас визволяє від нього віра в Ісуса Христа, тобто обітниця виконується на тих, які вірують в Ісуса Христа. Тому центр нашої віри і спасіння − це особисте відношення до Христа.

«Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці;

Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю»

«Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю» 

Цим словам з 18-го вірша у 13-му вірші передує згадка про прокляття закону, яке взяв на себе Ісус. А далі пояснено: «Щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа». Тут сказано, що це благословення, яке Бог дав Аврааму, дано у Христі і поганським народам, тобто і нам. Що стосується євреїв, фізичних нащадків Авраама, то це стосується лише тих, які вірою прийняли Ісуса. Пророки і святі Старого Завіту вірили, що прийде Месія, і вірою, яку мали, фактично прийняли Його вже наперед. Зрештою, першими прийняли Ісуса апостоли, які були євреями, тобто тілесними нащадками Авраама. Є й інші нащадки Авраама, які розіп’яли Христа: це були єврейські книжники, фарисеї і первосвященики, а сьогодні це переважно жидо-масони.

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»