«Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю, ми спасемося Ним від гніву» 

Цьому Божому слову, яке будемо повторювати два тижні, в цій же главі передують такі слова: «Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти» (Рим. 5,6-7).

Тоді 8 вірш наголошує: «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5,8).

А потім слідує 9 вірш: «Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю, ми спасемося Ним від гніву!». Треба знати, що ми не були оправдані чимось меншим, але пролиттям Ісусової крові! А тим самим ми також спасаємось від справедливої кари за наші гріхи, спасаємось від Божого гніву.

Писання далі продовжує: «Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, то тим більше тепер, примирившись, спасемося Його життям».

Тепер 40 днів ми переживаємо Великодній час, період  славної Христової перемоги над смертю і гріхом. Слово Боже показує нам наше глибоке відношення до таїнства Христового воскресіння через Святого Духа: «Той Дух, який воскресив Христа Ісуса, перебуває і у вас…» (Рим. 8,11 і наст.).

Нове життя – життя воскреслого Христа – має в нас проявлятися через Святого Духа. Умова – щоб ми ходили у вірі і всі свої плани, турботи і взагалі все віддавали Ісусові.

«Але Писання все замкнуло під гріхом,

щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа»

Перед цим віршем написано: «А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. Тоді справді від закону було б оправдання». Отож апостол Павло знову пояснює нам, що оправдання від гріха або т.зв. праведність не здобуваємо через закон, тобто через його зовнішнє виконання. Запитуємо: який сенс тоді має закон? На це відповідає 22-й вірш, який будемо повторювати наступні два тижні: «Але Писання все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа». Тут сказано, що Писання все замкнуло під гріхом. Іншими словами, закон викриває наш гріх, але не визволяє нас від нього. Нас визволяє від нього віра в Ісуса Христа, тобто обітниця виконується на тих, які вірують в Ісуса Христа. Тому центр нашої віри і спасіння − це особисте відношення до Христа.

«Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці;

Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю»

«Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю» 

Цим словам з 18-го вірша у 13-му вірші передує згадка про прокляття закону, яке взяв на себе Ісус. А далі пояснено: «Щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа». Тут сказано, що це благословення, яке Бог дав Аврааму, дано у Христі і поганським народам, тобто і нам. Що стосується євреїв, фізичних нащадків Авраама, то це стосується лише тих, які вірою прийняли Ісуса. Пророки і святі Старого Завіту вірили, що прийде Месія, і вірою, яку мали, фактично прийняли Його вже наперед. Зрештою, першими прийняли Ісуса апостоли, які були євреями, тобто тілесними нащадками Авраама. Є й інші нащадки Авраама, які розіп’яли Христа: це були єврейські книжники, фарисеї і первосвященики, а сьогодні це переважно жидо-масони.

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»

Сказано, що Христос викупив нас від прокляття закону. Але людина передбачає, що закон Мойсея приносить благословення, а не прокляття. Отож, як це розуміти? У 10 вірші написано: «Усі бо, які покликаються на діла закону, під прокляттям, бо написано: „Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону”». У посланні Якова написано: «Бо хто увесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, стає у всьому винний». (Як. 2,10). Жодна людина не може виконати усі вимоги закону. Тому на всіх людей падає прокляття закону. В 11 вірші написано: «А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”». Отож оправдання з гріхів відбувається через віру в Ісуса Христа. Чому? Бо Ісус добровільно взяв на себе прокляття, яке падає на кожного з нас за наші гріхи, щоб звільнити нас від цього прокляття, яке є плодом гріха, і щоб позбавити вічної смерті, яку спричинив гріх.

«Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був:

що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;

що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;

що з’явився Кифі, потім дванадцятьом»

Апостол Павло у посланні до Коринтян говорить про воскресіння з мертвих. Він пише: «Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував» (1Кор. 15,1-2). Потім апостол вказує, що Ісус з’явився Петрові і дванадцятьом, та продовжує: «Опісля ж з’явився більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли».

Традиція каже, що Ісус найперше з’явився Своїй Матері. Потім, в неділю воскресіння, Марії Магдалині, а тоді жінкам, Петрові, а після обіду − учням, які йшли в Емаус, а потім ще увечері апостолам, які зібралися в горниці. За тиждень Він знову з’явився апостолам, коли з ними вже був і апостол Тома. Потім апостоли йшли до Галилеї, а там Ісус з’явився їм біля Генезаретського озера. Це було рано вранці. При розмові Він звернувся особливо до апостола Петра, якому передав владу бути верховним пастирем Його стада. Згодом з’явився п’ятистам братам.

«А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно,

бо „праведний з віри буде жити”»

 «А що ніхто законом не оправдується перед Богом,  то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”» 

Тут ясно сказано, що ніхто не буде оправданий законом, і підкреслюється, що праведний буде жити з віри. Знову усвідоммо собі термін «праведний», тобто «справедливий» − як з природного погляду, так і з погляду Святого Письма. Справедливий – це той, який дає кожному те, що йому належить: Богу − що належить Богу, ближньому − що належить ближньому, а собі − що належить собі.

Несправедливість − це коли Бог проявляє нам любов, а ми відплачуємо за це байдужістю. Господь Ісус на хресті віддав за нас Своє життя, а ми відплачуємо Йому ігнорацією та невірою. Це несправедливість. Ми повинні бути справедливими і вдячністю та любов’ю відплачувати за Його велику любов.

З погляду віри під словом «справедливість» також мається на увазі оправдання або очищення від всякої неправедності та гріхів. Оправдання ми осягаємо через віру − не своїми вчинками, але вірою, яка пов’язана з визнанням своїх провин перед Богом.

«Тому й Писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою,

дало Авраамові цю добру звістку: „У тобі будуть благословенні всі народи”»

6-й і 7-й вірші, де сказано про оправдання вірою, пов’язані і з 8 віршем. Тут сказано, що Писання передбачає те, що Бог оправдає поган вірою. Прикладом є сам Авраам, який був поганином, але повірив Богу, повірив у Його всемогутність, прийняв Бога як свого єдиного Господа та підпорядкував Йому своє життя. Він також прийняв як норму моральні закони, які Бог вклав у серце людини через совість. У цьому Авраам є прикладом для поган. Якщо вони матимуть віру Авраама, Бог їх оправдає. Це він обіцяв Авраамові, кажучи: «У тобі будуть  благословенні всі народи». Але ми повинні відрізняти поган типу Авраама і поган, які прийняли релігійні системи, що блокують їх і є найбільшою перешкодою вірі Авраама, бо змушують поган вшановувати не одного Всевишнього Бога як Творця і верховного Законодавця, але змушують їх поклонятися демонам.