«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»

Сказано, що Христос викупив нас від прокляття закону. Але людина передбачає, що закон Мойсея приносить благословення, а не прокляття. Отож, як це розуміти? У 10 вірші написано: «Усі бо, які покликаються на діла закону, під прокляттям, бо написано: „Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону”». У посланні Якова написано: «Бо хто увесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, стає у всьому винний». (Як. 2,10). Жодна людина не може виконати усі вимоги закону. Тому на всіх людей падає прокляття закону. В 11 вірші написано: «А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”». Отож оправдання з гріхів відбувається через віру в Ісуса Христа. Чому? Бо Ісус добровільно взяв на себе прокляття, яке падає на кожного з нас за наші гріхи, щоб звільнити нас від цього прокляття, яке є плодом гріха, і щоб позбавити вічної смерті, яку спричинив гріх.

«Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був:

що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;

що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;

що з’явився Кифі, потім дванадцятьом»

Апостол Павло у посланні до Коринтян говорить про воскресіння з мертвих. Він пише: «Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував» (1Кор. 15,1-2). Потім апостол вказує, що Ісус з’явився Петрові і дванадцятьом, та продовжує: «Опісля ж з’явився більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли».

Традиція каже, що Ісус найперше з’явився Своїй Матері. Потім, в неділю воскресіння, Марії Магдалині, а тоді жінкам, Петрові, а після обіду − учням, які йшли в Емаус, а потім ще увечері апостолам, які зібралися в горниці. За тиждень Він знову з’явився апостолам, коли з ними вже був і апостол Тома. Потім апостоли йшли до Галилеї, а там Ісус з’явився їм біля Генезаретського озера. Це було рано вранці. При розмові Він звернувся особливо до апостола Петра, якому передав владу бути верховним пастирем Його стада. Згодом з’явився п’ятистам братам.

«А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно,

бо „праведний з віри буде жити”»

 «А що ніхто законом не оправдується перед Богом,  то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”» 

Тут ясно сказано, що ніхто не буде оправданий законом, і підкреслюється, що праведний буде жити з віри. Знову усвідоммо собі термін «праведний», тобто «справедливий» − як з природного погляду, так і з погляду Святого Письма. Справедливий – це той, який дає кожному те, що йому належить: Богу − що належить Богу, ближньому − що належить ближньому, а собі − що належить собі.

Несправедливість − це коли Бог проявляє нам любов, а ми відплачуємо за це байдужістю. Господь Ісус на хресті віддав за нас Своє життя, а ми відплачуємо Йому ігнорацією та невірою. Це несправедливість. Ми повинні бути справедливими і вдячністю та любов’ю відплачувати за Його велику любов.

З погляду віри під словом «справедливість» також мається на увазі оправдання або очищення від всякої неправедності та гріхів. Оправдання ми осягаємо через віру − не своїми вчинками, але вірою, яка пов’язана з визнанням своїх провин перед Богом.

«Тому й Писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою,

дало Авраамові цю добру звістку: „У тобі будуть благословенні всі народи”»

6-й і 7-й вірші, де сказано про оправдання вірою, пов’язані і з 8 віршем. Тут сказано, що Писання передбачає те, що Бог оправдає поган вірою. Прикладом є сам Авраам, який був поганином, але повірив Богу, повірив у Його всемогутність, прийняв Бога як свого єдиного Господа та підпорядкував Йому своє життя. Він також прийняв як норму моральні закони, які Бог вклав у серце людини через совість. У цьому Авраам є прикладом для поган. Якщо вони матимуть віру Авраама, Бог їх оправдає. Це він обіцяв Авраамові, кажучи: «У тобі будуть  благословенні всі народи». Але ми повинні відрізняти поган типу Авраама і поган, які прийняли релігійні системи, що блокують їх і є найбільшою перешкодою вірі Авраама, бо змушують поган вшановувати не одного Всевишнього Бога як Творця і верховного Законодавця, але змушують їх поклонятися демонам.

«Як Авраам „увірував в Бога, і це було зараховано йому за оправдання”,

тож знайте, що тільки віруючі є правдиві сини Авраама»

 Перед 6 і 7 віршем, у 5 вірші написано: «Чи ж той, хто подає вам Духа і творить між вами чудеса, робить це завдяки ділам закону, чи тому, що ви повірили проповіді?» Тут апостол знову підкреслює, що чуда і знамення, які робить Бог, Він робить не тому, що ми виконуємо закон, а тому, що ми повірили і стоїмо у вірі. Святе Письмо чітко вказує, що ми не повинні думати, ніби Бог оправдовує нас тому, що ми своїми силами намагаємося виконати Закон. Тоді б ми помилялися – так само, як і в тому випадку, коли б думали, що з цієї ж причини Він дає нам Святого Духа.

У 6 вірші апостол продовжує: «Погляньте на Авраама, як він увірував в Бога, і це було зараховано йому за оправдання. Апостол знову вказує на Авраама, який подається нам як приклад віри. Він повірив Богові, повірив в Божу всемогутність, і стояв в цій вірі, незважаючи на великі випробування. Віра була зарахована йому за оправдання, тобто через віру він був оправданий зі своїх гріхів.

«Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам закону,

чи тому, що повірили проповіді? Невже бо ви такі безглузді?

Почавши Духом, завершуєте тепер тілом?»

Третя глава послання до Галатів починається словами: «О нерозумні галати! Хто вас звів – вас, перед очима в яких був зображений Ісус Христос розп’ятий? ». А потім слідує 2 вірш: «Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам закону, чи тому, що повірили проповіді?»

У другій главі апостол вказує на те, що ми оправдуємося не ділами закону, але вірою в Христа (Гал. 2,16), а якщо б хтось хотів осягнути оправдання законом, то смерть Христа була б даремною (вірш 21). Отож для оправдання потрібна віра в Христа Ісуса. А тепер апостол каже, що ця віра в Христа необхідна також для того, щоб людина прийняла в повноті Божого Духа – так, як Його прийняли апостоли в день П’ятидесятниці. Він пояснює, що Божого Духа не приймуть завдяки ділам закону, але знову ж таки – тільки через віру в Ісуса.

«Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно». 

Перед цим віршем ще звернімо увагу на попередні вірші, які є взаємопов’язані. Це вірші 17-20: «Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, то невже Христос – служитель гріха? Зовсім ні! Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував, то я себе самого оголошую переступником. Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я розп’ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав Себе за мене».

Тут є і відома цитата, яку часто собі нагадуємо. Вона стосується правди співрозп’яття і є дуже глибокою. Бачимо, що вона включена до певного контексту. Зокрема, апостол проголошує: «Я розп’ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені». Далі він пояснює: «А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина».

«Я не відкидаю Божої благодаті:

бо коли законом оправдання,

то тоді Христос умер даремно»

«Довідавшись, що людина оправдується не ділами закону,

а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса,

щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону;

бо ніхто не оправдається ділами закону»