«Ми поховані з Ним через хрещення на смерть,

У цьому вірші наголошується на слово «поховані». Коли хтось похований, це означає, що перед тим настала абсолютна смерть. Тобто якщо ми актуально вірою з’єднані з Христовою смертю, тоді гріх в нас ‒ «стара людина», тобто родовище зла, є мертве, нечинне. І саме тепер відкривається друге таїнство, пов’язане з хрещенням: в нас починає діяти нове життя. Але це не ангельське життя, чи якесь наше фіктивне минуле життя. Це життя Боже, життя Ісуса Христа в нас! Через віру і єдність із смертю Христа ми даємо простір Богу, Ісусу Христу, щоб Він міг в нас жити. А це наша найбільша гідність! Одночасно це найбільш плідне використання часу, який ми маємо в цьому земному житті, бо можемо робити вчинки, які мають цінність для вічності. Ні міль, ні іржа їх не зіпсують, і злодії їх нам не вкрадуть. Якщо живемо в єдності з Ісусом, то даємо простір, щоб Він сам в нас здійснював Божу волю ‒ так, як молимося в молитві «Отче наш»: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі ‒ в моїй душі». Цим одночасно проводимо місію для спасіння душ. Тоді наше життя стане плідним і колись ми отримаємо вінець вічної слави за те, що прийняли Христа, залишилися Йому вірними і реалізували таїнство святого хрещення. А це означає, що входили до Христової смерті, тобто вмирали своїй власній волі і поганим думкам, почуттям, брехням, та ходили в правді, в новому житті, тобто давали простір, щоб Ісус міг в нас жити. Все таїнство християнства міститься в одному слові ‒ у слові: РАЗОМ. Отож, Ти і я, Ісусе, разом, разом у стражданні, у смерті, у воскресінні, а на кінець в Божій славі. Разом ‒ Ти і я. Тепер і тут.

«Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися,

у смерть Його хрестилися?»

«Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, 

у смерть Його хрестилися?»

 У 5 главі послання до Римлян декілька разів повторюється, що через одного чоловіка прийшов гріх, а через іншого прийшла благодать ‒ відкуплення. Зокрема, 12 вірш говорить: «Через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили». А у вірші 15 написано: «Через переступ одного (Адама) померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох».

Тут підкреслено, що Ісус є чоловіком, тобто що Бог взяв на Себе нашу людську природу. Звичайно, і в інших місцях Святого Письма наголошується на Його Божестві. Ісус є істинний Бог і істинний чоловік.Відступники і єретики намагаються нападати або на Божество Христа (створюючи враження, ніби Він був лише людиною), або навпаки: деякі єретики навмисно підкреслюють, що Ісус є Бог, і стверджують, що Його людська природа була лише уявною. Тоді з цього роблять єретичний висновок, що Він не міг за нас померти, що це все була лиш ілюзія. Це наступна хитрість диявола! Отож, коли говориться про Ісуса, завжди мусимо знати, що Він є істинний Бог, Бог від Бога, Світло від Світла, роджений, нестворений.

«І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд,

так через чин справедливості одного

на всіх людей приходить життєдайне оправдання»

Тут знову наголошується, що один переступ Адама приніс засуд усім його нащадкам. Але, з іншого боку, один чин справедливості другого Адама, Ісуса Христа, приніс усім життєдайне оправдання. Однак тут існує одна проблема. Христос помер за всіх людей, але не всі будуть спасенні. Щоб спастися, вони мусять признати перед собою і Богом свій гріх та вірою прийняти життєдайне оправдання, дане нам через Ісусів чин справедливості. Божий Син на дереві хреста справедливо заплатив за всі наші гріхи. Тому умовою прийняття цього оправдання, яке Ісус здобув нам на хресті, є правдиве покаяння, пов’язане з вірою в те, що Ісус є Божий Син, істинний Спаситель, і що дійсно помер також за мої конкретні гріхи, а я віддаю Йому ці гріхи і з вірою під хрестом духовно приймаю Його прощення.

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки.

Бо коли через переступ одного померло багато,

то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка,

Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»

 Це Слово життя знову вказує на переступ Адама, через якого в людську природу увійшов гріх, а також вказує на наше відношення до Христа, через Якого нам дарована ласка оправдання.

У попередньому 12-му вірші написано: «Як через одного чоловіка (Адама) ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, то таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили». У цьому вірші сказано, що через одного чоловіка – Адама – ми успадкували гріх, а через гріх − смерть. Смерть заторкнула нас усіх, ми всі згрішили. Мала дитина не може грішити свідомо, але в собі вже має успадковану програму і при першій нагоді почне грішити.

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити;

бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла.

Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити

того, що хотіли б»

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б»

 Добре було б прочитати всю 5-ту главу послання до Галатів. Окрім питання обрізання, тут говориться і про справжню свободу у Святому Дусі. У 13-му вірші написано: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному! Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили!».

Це наче вступ до нашого слова життя. Тут чітко вказано, що ми повинні жити з сили Святого Духа, а тоді пожадливостей тіла не будемо чинити, тобто не станемо рабами людських пристрастей.

«Воно добре − ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді,

коли я між вами. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках,

доки Христос вообразиться у вас!»

Перш ніж ми замислимося над глибиною Божого слова, було б добре прочитати всю четверту главу послання до Галатів, в якій міститься це слово. Тут Дух Божий через апостола Павла подає нам багато правд. Починаючи з 12 вірша апостол Павло особисто звертається до християн Галатії: «Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. Ви ж знаєте, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію і, незважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. Тож де ваш тодішній запал? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б! Невже я став вашим ворогом, говоривши вам правду? Вони нещиро за вас побиваються; вони хочуть позбавити вас спасіння і відсторонити від нас, щоб ви про них дбали». Апостол нагадує галатам їхню першу ревність, коли словом і могутніми ділами проповідував їм Ісуса. Їхня щирість була великою.

«Всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Всі бо ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися»

 Після цього Божого слова, яке також будемо повторювати два тижні, слідує: «Нема ні юдея, ні грека, нема невільника, ані вільного, немає ні чоловіка, ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею». Усвідоммо, що через віру, а не через діла, ми є синами Божими в Христі Ісусі. Ми духовно перебуваємо в Ньому не лише через хрещення − як сказано, що коли ми у Христа христилися, то у Христа одягнулися. Але також через віру і Святі Тайни ми повинні усвідомлювати цю глибоку правду і черпати з неї силу для духовної боротьби та радості з того, що Ісус з нами, що ми є в Ньому, а Він в нас. Як сказав Ісус: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, перебуває в Мені, а Я в ньому». А це відбувається на Святій Літургії під час Причастя.

«Всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса.

Всі бо ви, що у Христа хрестилися,

у Христа одягнулися»

«Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю,

ми спасемося Ним від гніву»