«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові,

через віру, щоби виявити свою справедливість

відпущенням гріхів колишніх»

«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»

Кого видав Бог? Свого Сина Ісуса Христа.

Для чого видав Бог свого Сина? Як жертву примирення.

Примирення в чому? В Його Крові.

Через що маємо примирення? Через віру.

Чим Бог виявив Свою справедливість? Відпущенням гріхів.

Усвідоммо собі реальність, що Бог прощає нам гріхи, а це тому, що Ісус став жертвою примирення.

«Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої,

і оправдуються даром Його ласкою,

що через відкуплення в Ісусі Христі»

«Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої, і оправдуються даром Його ласкою,

Тут Боже слово ясно каже, що всі згрішили. Звичайно, маленька дитина ще не може грішити, бо не розрізняє, що є гріх, але ця програма вже є в ній і лише питання часу, коли це проявиться. Отож всі заражені духовною отрутою первородного гріха, і наслідок того – що всі далекі від Божої слави. Це сумна реальність. Але тут є і друга реальність, реальність Божої любові. Бог дав свого Сина для нашого спасіння. Отож оправдання ми отримуємо даром, Його ласкою, через відкуплення в Ісусі Христі.

«Мовить Ісус до нього: „Устань, візьми ложе твоє і ходи!ˮ

І відразу ж одужав той чоловік, взяв ложе своє і почав ходити.

Того ж дня субота була, тому то сказали юдеї оздоровленому:

«Є субота, і не годиться тобі ложе носити!»

«Мовить Ісус до нього: „Устань, візьми ложе твоє і ходи!ˮ

Ісус оздоровив чоловіка, який був недужий 38 років. Це сталося в Єрусалимі біля купелі під назвою Витесда. Ісус спершу запитав чоловіка: «Чи хочеш бути здоровий?» Хворий сумно відповідав: «Господи, не маю нікого, хто б мене опустив у купіль як зрушиться вода, бо коли я прийду, вже інший переді мною поринає». Коли хворий описав свою ситуацію цілковитого безсилля, Ісус сказав йому: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!». І одразу ж одужав той чоловік, взяв ложе і почав ходити. Тут Ісус проявив свою божественну силу. Він сказав слово і чоловік був оздоровлений. За Ісусовим словом є не лише Його воля, але й Божа сила. З боку хворого бачимо позицію послуху віри: він взяв своє ложе і ходив з ним, хоча й була субота. Тому попав у конфлікт з юдеями, які сказали йому: «Не годиться тобі ложе носити!»

Це Боже слово, дане нам через апостола Івана, є для нас великим скарбом. Сказано: коли ми вірою прийняли Ісуса і повірили, що Він помер за наші гріхи, і тим більше, коли віддали своє життя в Його руки, до Божої волі, тоді згідно закону, який проголосив Бог, ми стали Божими дітьми. Ця правда пов’язана також з тим, що ми віримо в Його Ім’я. Боже Ім’я грецькою і українською мовою звучить «Ісус», по-чеськи – Єжіш, по-польськи – Єзус, але мовою оригіналу це Ім’я повністю звучить Єгошуа. Вже саме це Ім’я виражає, що Бог, який створив світ і людину, цей Триєдиний Бог, Отець, Син і Святий Дух, є моїм спасінням.

«Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати,

які в Ім’я Його вірують; які не з крові, ані з тілесного бажання,

ані з волі людської, лише – від Бога народилися»

«Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші.

Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані.

Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою;

провини нас усіх Господь поклав на Нього»

«Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього».

Бог дав пророку Ісаї видіння майбутнього Месії, яким є Ісус. Пророк каже: «Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші». Той же Святий Дух – так, як відкрив пророку Ісаї таїнство нашого спасіння в Ісусі Христі, – мусить і кожному з нас особисто просвітити розум, щоб ми усвідомили: Христос був поранений і роздавлений за мої беззаконня. Це Ісус витерпів з любові до мене, щоб справедливо заплатити за мої гріхи та беззаконня, і щоб відкрити мені дорогу до вічного щастя в небі. Отож ми були відкуплені не золотом чи сріблом, але дорогоцінною кров’ю Ісуса Христа. Також ми повинні усвідомити ту реальність, що кара, яка нас спасає, була на Ньому.

Центром нашої віри і спасіння є Ісусів хрест, Його страждання і смерть за наші гріхи. Божа любов до кожного з нас проявилась у цьому, що Отець віддав Свого Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав вічне життя.

«І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у Його Сині.

Хто має Сина, той життя має;

хто ж Сина Божого не має, той життя не має.

Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне – ви,

що віруєте в Ім’я Сина Божого»

Перед цим Божим словом сказано: «Коли приймаємо свідоцтво людське, то свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що Він нам свідчить про Сина свого. Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним Його робить, бо не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого» (вірш 9-10). А після цього написано: «І ось те довір’я, що ми маємо до Нього: коли просимо щось, згідне з Його волею, Він вислухає нас. І коли знаємо, що Він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили» (вірш 14-15).

«Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй,

напоумляй з усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли люди не знесуть

здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів,

щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо,

а повернуться до байок»

Перед цим Словом життя, над яким будемо роздумувати два тижні, є наполегливий заклик, де апостол заклинає: «Заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, на Його появу та Його Царство», а потім слідує: «Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно».

Важливо, щоб і ми зуміли проповідувати Боже слово – найкраще, в особистому контакті з людьми. Передумова цього – мати в собі Божий вогонь, і усвідомлювати, що за Божим словом є Божий Дух. Слово Боже є засобом для спасіння душ, воно вихоплює з широкої дороги до погибелі і веде на вузьку дорогу, до вічного життя. Тому сказано: «картай, погрожуй, напоумляй з усією терпеливістю та наукою». Це пророче служіння – докоряти, підбадьорювати і будувати (див. 1 Кор. 14,1-3).