«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут,

якого любив, то каже до Матері:

„Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня:

„Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень

узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).

„…ось твій син!”

Цими словами Ісус дає своїй Матері апостола Івана, а в ньому – цілу Церкву, всіх, яких викупив. Ісус є Глава, а ми – Його члени. Мати не народжує тільки голову, але й ціле тіло: голову і члени. Якщо маємо з Ісусом творити єдність, то мусимо мати не тільки того ж самого Духа, але і ту саму Матір.

Ісус звертається не тільки до Матері, але звертається і до учня. Він висловлює не тільки свою волю, але і волю свого Небесного Отця, і виголошує її тепер, у цій годині: „…ось твій син!” Це твоє потомство!

«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері:„Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).

«Жінко»

Ісус побачив свою Матір. Хіба ж Він Її, а також свого учня, перед тим не бачив? Фізично так, але поки що не наповнився час, коли подивиться на обидвох і сповістить їм Божу волю, яка була від вічності, а тепер має здійснитися – у свій час.

Навіть невіруюча людина, коли раптово прийде тяжка ситуація, підсвідомо, як мала дитина, закличе: „Мамо!” До Марії маємо звертатися як до своєї матері. Ісус дав нам Марію за Матір. Єва є матір’ю усього людського роду. Марія стала нашою духовною Матір’ю. Завдання матері – не тільки народжувати дітей або приймати їх, але її завдання також годувати і виховувати їх. Марія супроводжувала Ісуса на Його хресній дорозі. Ніхто з людей Його не знав так близько і не творив з Ним такої глибокої єдності, як Його Матір. І свою Матір Ісус дав нам, своїм дітям. Маємо спільну Матір: ти, я та Ісус.

Звертатися до Неї в життєвих ситуаціях – це не так, як до Бога, а як звернення до когось старшого і досвідченішого за нас – як до матері. У духовному житті ми – недосвідчені діти. Ми маємо до Неї звертатися передовсім тоді, коли нас завалять клопоти і слабкості настільки, що ми вже не здатні звернутися прямо до Ісуса. А особливо тоді, коли нас атакують різні спокуси і ми ніби п’яні: кажемо гріху „Ні!”, а цілою своєю істотою погоджуємося з гріхом, і в нашій душі є якесь сум’яття.

У Святому Хрещенні ми були занурені до Христової смерті, а також отримали нове життя, життя Христа воскреслого. Ця реальність виражена у Св. Письмі в посланні до Колосян: «З Христом у хрищенні ви були поховані і разом з Ним також воскресли, вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих» (Кол. 2,12).

Через віру ми повинні відкритися реальності Христової смерті, яка перемагає гріх і диявола. У мить свої смерті Ісус віддає свого Духа в обійми Отця. В цей момент проявляється найбільша Божа сила, яка перемагає. Христова смерть – це цілковите віддання себе Отцеві.

Лк. 24,1-6 і Мт. 28,2-6

Що відбувалося недільного ранку? Камінь від гробу відвалений. Воїни – а це були римляни, які не мали права покидати сторожу, – втекли, хоча їм за це загрожувала велика кара. Це не були якісь хлопці, яким довірили стерегти гріб. Це були воїни, які мусіли безумовно дотримуватися дисципліни. Сторожа втекла. Яким жахом, мабуть, вони були охоплені! Жінки, які прийшли до гробу, також були сповнені страхом. Але ангел сказав їм: «Чому шукаєте живого між померлими? Нема Його тут, Він воскрес!» (Лк. 24, 5-6).

Другою, кому після Пресвятої Богородиці з’явився воскреслий Ісус, була Марія Магдалина, яка також стояла під хрестом разом з Ісусовою Матір’ю. Біля неї стояв і учень Іван, а неподалік – інші жінки. Христос їм потім також з’явився, але спочатку з’явився Магдалині. Вона була свідком і того моменту, коли ангел вранці відвалив камінь і повідомив, що Ісуса в гробі нема, бо Він воскрес. Вона також звістила це апостолам, а потім сама повернулася до гробу, де вдруге зустрілася з ангелами, які її запитали: «Чому плачеш?» Вона відповіла їм: «Взяли мого Господа, і не знаю, де Його поклали». Коли це сказала, повернулася і побачила Ісуса, що стояв там, але не знала, що це Він. Ісус сказав їй: «Чому плачеш, кого шукаєш?» Вона думала, що це садівник, і сказала: «Пане, якщо ти Його взяв, то скажи, де ти Його поклав, і я заберу Його». Ні вона, ні учні, які йшли в Емаус, не впізнали Його, доки Ісус сам не відкрив їм очі. Марії Магдалині Ісус відкрив очі, коли звернувся до неї по імені: «Маріє!» Тоді вона вигукнула по-єврейськи: «Раввуні!», що означає «Учителю!»

Україна 1.05.2014р.

Єпископам, священикам, монахам і вірним Католицької Церкви

Канонізацією двох пап єретиків де-факто канонізовано єретичне вчення – антиєвангеліє, за яке на Ватикан і на апостатичну ієрархію лягає Божа анатема – прокляття згідно Гал. 1,8-9. Дух Божий поступово був вигнаний з церковної організації і на вівтарі Церкви офіційно був канонізований дух антихриста. Кожен єпископ, священик і кожен віруючий повинен вибрати кого хоче слухати Христа і Його Євангеліє чи аджорнаменто і Асиж з духом антихриста.

В теперішній добі правдива Церква мала б бити тривогу і кликати SOS. Мовчати на сатанізацію християнської території де-факто є згодою з глобальною сатанізацією, пов’язаною з узаконенням гомосексуалізму, викраданням дітей та їх деморалізацією. Йдеться про масові злочини проти людяності, за які найбільшу відповідальність несе апостатичний Ватикан. Канонізація двох єретиків є шоком і скандальною насмішкою над Євангелієм і апостольською традицією. Наречена Христова стала блудницею антихриста. Рим став духовним Вавилоном.

Україна, Львів 23.03.2014р.

Дорогий брате у Христі!

Дякуємо за Твій щирий і підбадьорюючий лист.

Що стосується прохання про молитву, не хочемо, щоб наша відповідь була якоюсь побожною  фразою. Усвідомлюємо, що через Твою щирість  Бог може пробудити нову хвилю пробудження втомлених і паралізованих світом християн. Згадуємо свідчення Девіда Вілкерсона. Він вирішив відмовитися від перегляду телевізора, а зекономлений час присвятити молитві. Бог через цю начебто дрібницю викликав хвилю пробудження між наркоманами.

Ми тут молимося за духовне пробудження не тільки в Україні, але і в Росії. Тут не є територія індуїзму, буддизму чи поганства. Це територія, де впродовж тисячі років народи були під впливом християнства, а саме Православної Церкви. Щоб настало пробудження, краще кажучи, духовне воскресіння, то цей процес представлений візією пророка Єзекиїла про сухі кості (Єз. 37). Відпале християнство зі своїм законництвом, обрядовістю, фарисейством і садукейством часто є для місії більшим блоком, ніж якби вона проводилась на нехристиянській території

Марія є наша Мати. В годину Христової смерті Вона стояла під хрестом в досконалій духовній єдності, розп’ята разом з Ним. Там духовно разом з Ним померла. Яким великим був її біль, коли бачила, як Її Син помирає! І все ж Вона єдина вірила, що Ісус воскресне з мертвих. Навіть тоді, коли апостоли були паралізовані страхом і болем, Вона, як найвірніший учень, стояла під хрестом і вірила.

Св. Письмо свідчить, що серед жінок, які недільного ранку поспішали до гробу, Пресвятої Богородиці не було. Була там Марія Магдалина та інші жінки, але Пресвята Богородиця до гробу зовсім не йшла. У неділю вранці, на світанку, ангел відвалив камінь від гробу, але Христос з гробу не вийшов. Ангел цим лише показав, що Ісуса там вже нема. Гріб був порожній. Ісус відійшов. Де цієї ночі перебував Його Дух і Його прославлене тіло?

Є ніч. Ісус перебуває в гробі. Воїни сторожать Його гріб. Де є Пресвята Богородиця цієї ночі? Як її переживає? Де апостоли? В якому вони настрої ? Що переживають? Тривогу і страх. А де жінки, які супроводжували Ісуса? Де воїни, вороги? Якою є духовна атмосфера в Єрусалимі? Христос перебуває в гробі. Вороги з цього радіють.

Але це не кінець! ІСУС ВОСКРЕС З МЕРТВИХ! Точно не знаємо коли: не написано, чи опівночі, чи о першій, чи о другій годині ночі, не важливо, коли саме це сталося. Вся ніч є свята. Дух Ісуса зійшов після Його смерті з обіймів Отця у місце зване шеол або ад, і там зламав його брами. Потім Його дух повертається назад в тіло. Однак відбувається не лише воскресіння тіла, але й його перемінення. Це означає, що Його тіло є прославлене. Ісус виходить з гробу. Проходить через кам’яний гріб. Воїни далі сторожать гріб, але він вже порожній. Вранці ангел відвалив камінь, але Христос з гробу не вийшов. Ангел цим лише показав, що Ісуса там нема. Гріб порожній, Ісус вийшов звідти. Де перебуває Його Дух і прославлене тіло цієї ночі в Єрусалимі? Традиція свідчить, що найперше Ісус з’явився Пресвятій Богородиці.

Львів, 18.04.2014р.

Говорити про славне Христове воскресіння без покаяння, без признання своєї вини є  лицемірством і глузуванням з Бога. Для України, щоб вона спаслася, сьогодні є тільки один-єдиний шлях – правдиве покаяння! Мусить назвати гомосексуалізм гріхом! Повинна засудити самогубну систему, засновану на ідеології гомосексуалізму. Америка публічно проголосила гомосексуалізм пріоритетом своєї закордонної політики. ЄС також на перше місце поставив гомосексуалізм під магічним терміном «гендер». Цим нищить всі моральні, духовні та християнські цінності. Гомосексуалізм нерозривно пов’язаний з викраданням дітей та їхнім моральним і духовним каліченням. Коли цю дуже простеньку правду Україна не хоче признати, і хоче скочити в прірву, то хай потім в цьому не звинувачує Бога.

Існують ще останні можливості, коли відважні особи можуть протистояти цій смертоносній і геноцидній брехні і задля їхньої віри та пожертвування власного життя Україна в останню секунду може бути врятована. Тому знову закликаємо усіх щирих християн: Зупиніться на шляху до погибелі! Почніть чинити правдиве покаяння і назвіть гріх гріхом!

18 квітня 2014 року

Генеральному Прокурору України

Міністру внутрішніх справ України

Голові Служби безпеки України

Вельмишановні державні чиновники!

Цього тижня, коли християни по цілому світі згадують страсті Христові (зраду, беззаконне засудження Ісуса, бичування та смерть Ісуса на хресті), ми довідалися, що керівництво УГКЦ нарешті домоглося в державних органів здійснення релігійного геноциду правовірних греко-католиків.

Як нам стало відомо, СБУ в Львівській області приготувало в цій справі масштабну акцію, яка включає також фізичну ліквідацію небажаних осіб. СБУ вже тільки чекає на «команду» з Києва.

Також нам стало відомо, що Самооборона м. Золочева повірила вигаданій інформації та фанатичним очорненням, розказаним про нас її ідеологічними лідерами – священиками УГКЦ Сукмановським, Галаєм та Вільчинським, та прийняла рішення вчинити погром нашим вірним у їх домівках. Ці акції заплановано на 1 та 9 травня 2014 року. Ці священики прилюдно на проповідях та в районній раді домагалися нашої фізичної ліквідації.

Однак, насправді ми не порушили жодних законів України і не скривдили жодної людини. Любимо Бога та Український народ. Про це всім відомо.

Львів, 18.04.2014р.

Дорогі християни!

Ми наближаємося до кінця Великого посту, який завершується Страсною П’ятницею, коли ми пригадуємо Христову смерть на хресті. Ісус на Голгофі помер за всіх людей, тобто за кожного з нас особисто. Ми творимо спільноту, творимо український народ. Розп’яттю Христа передувала зрада Юди. Тоді слідував несправедливий суд, як церковний, так і світський. В закуліссі стояла тодішня церковна ієрархія, яка протиставилась Богу та Божому слову і видала Божого Сина на смерть на ганебному хресті. Коли Ісус був засуджений, зазнав жорстокого бичування і болючого та принизливого коронування терням. Потім була Хресна дорога, під час якої Ісус падав декілька разів, коли ішов на місце страти. На Голгофі Ісуса прив’язали до хреста, прибили Йому руки і ноги, а потім піднесли хрест. Три години найбільшого болю: фізичного, психічного і духовного. Ісус страждає і помирає. Під час страждань Ісус промовляє сім останніх слів з хреста. Першим словом, коли Йому забивають в руки цвяхи, Ісус молиться за своїх ворогів: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». І в цьому Ісус є для нас прикладом.

Свідомість провини, свідомість відповідальності та колективної провини. Коли вже нарешті батьки усвідомлять собі, що є грішниками, якщо замучили свою ненароджену дитину, коли люди собі усвідомлять, що і їхні обмови і нелюбов – це внесок у знищення людства! Сучасне людство потребує одного єдиного: усвідомити свою провину. Усвідомити стан, у якому воно перебуває. Однак сатана весь час жене до діяльності та до залатування своєї совісті різними доброчинними акціями, які робляться для заглушення сумління і ведуть до позиції фарисейської самоспасительності. Свідомість провини! Свідомість колективної провини! Яким шокованим був Давид, коли пророк Натан роз-повів йому ту притчу про багатого чоловіка! А коли Давид запалав справедливим гнівом і сказав: «Чоло-вік, що зробив те, заслужив смерть,» то отримав від пророка відповідь: «Ти – той чоловік!» Коли і ти про себе це усвідомиш? Петро свідчив про Ісуса в день П’ятдесятниці. При цьому сказав ці слова: «Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп’яли» (Ді. 2,36). Петро їм чітко сказав: «Ви є вбивці, ви вчинили боговбивство. Так, ви, і нічого не змінює те, що ви взагалі не були фізично присутні на Голготі». Як реагували ці щирі люди? Вони зовсім не доказували свою невинність, але ця правда пронизала їм серце: «Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: “Що нам робити, мужі брати?”

На Голготі було три хрести. На середньому помирав єдиний праведник – Ісус. Решта людства буде помирати або як нерозкаяний розбійник, без Ісуса і в гіркості проти Бога та людей, або як розкаяний розбійник. Отож залишаються тільки дві дороги. Для нас іншої дороги немає. Ми всі в Божих очах є як злочинці, як розбійники. Святе Письмо нас ясно в тому звинувачує: «Усі згрішили». Отож я і ти, і дитина, яка сьогодні народилася. Поки що вона не вчинила жодного особистого гріха, але вже народилася заражена гріхом і є тільки питанням часу, коли свідомо скаже своє «так» вселюдському бунту проти Бога. Вона в ньому вже народилася. А зрештою, суть гріха не є аж у вчинку, але в рішенні. І душа немовляти може проявитися, навіть якщо ще не має розвинутого розуму. Його душа є нематеріальною та інтелігентною. Рішенням є: або прийме Ісуса, або Його відкине. Тобто до неба ніхто інакше не прийде. Впалі ангели не мали тіла і в одну мить прийняли рішення – в ту мить ангели перетворилися в демонів. Кожна душа, чи дитини чи буддиста, мусить прийняти рішення, як розкаяний чи нерозкаяний розбійник. Ісус є тим наріжним каменем, ні в кому іншому нема спасіння! Багатьом Він є для падіння і багатьом для підняття: «Він буде знаком протиріччя» (Лк. 2, 34).