Єдність в спільноті
Що потрібно, щоб ми, як християни, могли жити правдиво? Як досягнемо єдності між собою? Це найпотрібніша, а одночасно найважча річ. Часто неможливо говорити з іншими в спільноті про їх проблеми і показати їм на корінь: «Поглянь, ти маєш цей недолік, мусиш з цим щось робити. Ти тримаєш цю річ, цей погляд, і це забирає в тебе 90% благословення і всіх ласк, які Бог тобі дав». Однак коли скажеш це ближньому, то стара людина (тобто наша зіпсута природа) зреагує так, що образиться і втече і зі спільноти, і від Христа. Що це в нас є? Проблема також полягає в тому, що ми переважно під тиском, перебуваємо в духовній боротьбі, а тому нема можливості сказати братові про його хиби, бо він би не мав сили далі воювати. Людина мусить махнути рукою: зробив помилку, то зробив, зараз це неможливо вирішувати, треба йти далі, бо ми на полі бою. Бог поставив нас до цієї ситуації, а ми з покорою усвідомлюємо свою недосконалість, і те, що так би не мало бути, але мусимо чекати, поки дозріє час.
При служінні іншим, людина повинна бути дуже обережною і навчитися бути чуйною на Божого Духа, щоб могти провести духовну операцію. При цьому сама повинна бути готовою дозволити себе оперувати Ісусом через братів. Треба, щоб ми мали довір’я один до одного, знали, що та людина, яка проявляє мені цю духовну службу, робить це тому, що любить мене, що в спільноті мене люблять, що спільнота потребує мене і що Бог потребує мене. Треба усвідомити: так, я маю такі позитиви, конкретно, це є моїм позитивом, і кожен це признає. Але я також маю негативи, а тому хочу піддатися духовній операції – дозволити виоперувати «пухлину», і хочу, щоб рана поступово і помалу гоїлася. Хочу це тому, щоб не працювати для Бога тільки на 5%, але на 95%. Ми переважно їдемо, як паровоз – 5% користі, пирскає, шипить – і хоч їдемо, але на жаль тільки на 5%. Якщо хочемо жити для Христа на 95%, то мусимо чинити правдиве покаяння: як особисто, так і в спільноті.
Завантажити: Єдність в спільноті
