В неділю перед початком Великого Посту в церкві будемо чути уривок з Євангелії від Матея: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших. Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробаки не нищать, і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6,14-21).

Від чого залежить перемога?

Іноді нам здається, що Боже рішення є нерозумне. Може виглядати нерозумно, але якщо воно Боже, то через нього діє Бог. Господи, дай нам чуйність! І від тих моментів, від тих дрібних моментів, коли через послух віри отримує простір Божий Дух, залежить перемога.

Яку силу має слово!

Яку силу має слово! Божі вороги використали одне слово – гендер, і через нього просунули всю збочену сексуальну революцію. За словом є дух.

У пророка Єзекиїла сказано: «Пророкуй, сину людський!» А що? «Скажи сухим кісткам, щоб встали». Україна і Європа – це долина сухих кісток, тут було живе християнство, а сьогодні тут духовні трупи. Тут нема життя.

Коли ми слухаємо Бога, то діє Божа всемогутність. А якраз диявол, і не тільки він, але й «стара людина» в нас, нас обманює. Коли люди повинні зробити щось для Бога чи для спасіння своєї душі, їм цього не  хочеться робити. Але який тиск спроможні створити слуги диявола, щоб майстерно змусити людину робити зло і гріх. Обдурять її, а коли вона зробить один крок, то втягнуть в цілу систему обману.

Ми – слуги правди. Але коли повинні і ми зробити щось добре і чогось зректися, то «стара людина» в нас не хоче, нарікає і робитиме все, тільки не Божу волю. Буде і сто разів жертвуватися, але не хоче робити те, що повинна. Це такий особливий опір. Ми мусимо навчитися ставити «стару людину» до правди. Але як? Мотивація: якщо зробиш поганий вчинок, то матимеш проблеми – хворобу, або хтось розповість про твої гріхи, будеш засоромлений… Людина потребує на себе бич і страх.

6 глава послання до Римлян говорить про те, що у Христі ми звільнені з рабства гріха. Хоча на нас далі діє гріх, але в той момент, коли ми актуально з’єднані з Христом – маємо перемогу, бо перемога є в Ньому.

Наприклад, 11 вірш говорить: «Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі». Але я питаю: Мертві для гріха? Людина тільки починає рухатися, і вже грішить – гедоністично йде за тим, що вигідніше, не шукає, яка Божа воля, на кожному кроці критикує інших… Щодня грішу – а це реальність. Але це реальність того, що я в той момент не є актуально з’єднаний з Богом. Якщо я з’єднаний з Ним, то грішити не можу. Тоді гріх мертвий – а в цьому і суть! Я повинен навчитися ходити в Божій присутності.

На хресті Ісус сказав учневі: «Ось Мати твоя!» Ми спасенні у святому Імені Ісус: «Хто прикличе ім’я Господнє, спасеться» (пор. Рим. 10,13) Ісус взяв на себе людську природу через Марію і через Святого Духа. Марія не є Богом, але Божою Матір’ю і є повна ласк (пор. Лк 1,48). І до нас приходить Ісус через Марію і Святого Духа. Марія представляє нас – людство, але тільки тих, які прийняли Христа. Вона стояла під хрестом і пережила єдність з таїнством співрозп’яття і смерті з Христом.
Також, представляючи всіх нас, вона пережила правду з  Еф.2,6: «Разом з Ним нас воскресив, і разом з Ним посадив нас на небі» Вона пережила співвоскресіння в той момент, коли Христос Їй з’явився. Св. Письмо про цю подію мовчить, але Традиція її визнає. До цього таїнства і до таїнства смерті з Христом ми були прищепленні через хрещення. Вірою і благодаттю Духа ці таїнства мають в нас реалізуватися.

З нашою порушеною природою – зі «старою людиною» в нас, завжди є так, що навіть якщо хочемо добро, все одно грішимо. А тому ми повинні постійно каятися. Зрештою, треба мати відвагу робити помилки, інакше зі страху за фальшиву досконалість ми не робили б нічого. Покора – це вміння повчитися. Ми постійно повинні вчитися на своїх помилках, але навіть якщо б вчилися максимально старанно, все одно не перестанемо робити помилок. Божий Закон даний нам, щоб освідчити нас, щоб показати, якими ми є, і що постійно потребуємо каятися – щоб, з одного боку, ми не спали, а з другого – щоб в самообмані не підносилися метр над землею.

Коли треба працювати, коли щось будується і треба бігати за покупками, а того немає, і того немає…, тоді людина зітхне: «Господи, я б краще молився…» Час летить, людина крутиться, ходить по базарі, голова з цього болить, всюди шум… Але ми повинні принаймні цей біль віддавати Господу. Усвідомлювати, що навіть якщо нема можливості молитися, я маю давати Богу конкретну ситуацію, бути в Божій присутності, рахуватися з Ним і з’єднуватися з Ним в цьому безсиллі: «Навіть якщо буду тут лише ходити і крутитися, і мене це буде мучити, даю Тобі це своє безсилля. Ти на кінець це вирішиш так, як завжди вирішував все інше!» А це є та конкретна довіра в кожній ситуації. Треба, щоб там, де ми живемо і де Бог нас поставить, ми були такими, як св. Йосиф – праведні. Щоб зупинялися, хотіли слухати Божі настанови. Щоб дійсно не боялися робити те, що Бог від нас хоче – навіть якщо це певне випробування і, можливо, нам здається, що те, що Бог хоче від нас, пов’язано з якимось згіршенням. Бог хотів від св. Йосифа, щоб той зробив крок віри, і він його зробив. Він зумів послухати.

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа!» (Рим. 5, 15)

Що означає слово благодать? Благодать – це дар. Нагорода дається за щось. Благодать – це щось, на що не можу претендувати, щось, що дане мені з любові. А Бог дає мені вічне життя з любові. Щось інше, коли з кимсь домовлюся, що зроблю якусь роботу, і він мені за це заплатить – це справедливо. Але що стосується нашого спасіння, то тут є інша ситуація. Ми згрішили, і згідно справедливості мали б іти до пекла. Отож, що тепер? Самі себе викупити не можемо. І

Ми святкуємо Різдвяні свята. Христос народився у звичайному хліві. Той, хто створив Всесвіт, став задля кожного з нас малою дитиною.

Ми знову і знову отримуємо досвід, як Бог до дрібниць керує нашими справами. А як це було в тих справах, які стосувалися Богородиці або Самого Спасителя? Святий Йосиф у сні був попереджений, що не повинен боятися прийняти Марію до себе, хоча він бачив, що вона вагітна. За Законом Мойсея, Її мали укаменувати. Він був лише Її Обручником і не жив з Нею подружнім життям – а тепер вона вагітна?! Перед людьми, перед людським законом, це виглядало, наче б Вона чинила перелюб. Хто може довести, що Вона зачала від Святого Духа? Адже це був єдиний випадок за всю історію. Бог втілився тільки один раз.

У ці дні ми святкуємо Христове Різдво – Бог став беззахисною дитиною, щоб врятувати нас від вічної смерті. На хресті Він звершив свою жертву і за тебе.

Дорогі жінки і матері, Бог звертається до вас, щоб ви в духовній боротьбі змобілізувалися для порятунку свого народу від морального, духовного і фізичного автогеноциду. Ним керує аморальний Захід через просовування гендер-гомосексуалізму, анти-Декалогу, масового викрадання дітей, їх морального і психічного нищення в т.зв. професійних бізнес-сім’ях, між якими діти постійно кочують. На Заході ці псевдо-сім’ї утворюють переважно гомосексуалісти і педофіли. Йдеться про злочини неофашизму, пов’язані з масовим використанням згубних наркотиків і вбивством старих людей через евтаназію (Нідерланди, Бельгія). Йдеться про запланований холокост людства (запрограмований масонами Римського клубу) до т.зв. «золотого мільярда» (це означає винищення 5-6 млрд. людей). Сатанинська глобалізація, яка нищить всі моральні цінності і християнство в корені, вже на Заході перейняла владу.

Ми маємо щоденний досвід, що найгірше є з нашою духовною сліпотою, практичною невірою. Людина може навчитися говорити навіть побожно, психологічно і духовно, так, що це виглядає, наче якась велика містика, але в цьому святість не полягає. Слово Боже говорить: «Праведник житиме з віри». Про св. Йосифа сказано, що він був праведним. Отож, щоб людина була праведною (тобто справедливою), то не достатньо давати Богу тільки те, що Йому належить, а людині – те, що належить людині. Жити з віри, означає рахуватися з тим, що хоч я і маю в дечому абсолютне переконання, найкраще логічне пізнання або чуттєве сприйняття, однак завжди мушу вміти зупинитися і запитати: «А що хоче Бог?» Вміти поставити всю свою проблему перед Богом. І саме в ці моменти раптом виявиться наша гордість, як ми тримаємось чогось, що є наше: маю свою правду, своє добро, свій досвід.

Маємо перед собою ще кілька останніх днів до кінця року. Час, що минув, вже ніколи не повернеться. Тому використаймо ще останні хвилини і подякуймо Богу за все, що Він нам цього року дав, а також чинімо покаяння, щоб щирим каяттям ми обновили своє відношення до Бога, щоб зрозуміли, що ми є грішниками і потребуємо Його прощення.

У новому році нас знову чекає духовна боротьба. Що принесе нам цей наступний рік? Ми повинні усвідомлювати: «Якщо Господь не будує дім, даремно трудяться будівничі». Що Господь Бог схоче з нами зробити і де нас захоче послати, ще точно не знаємо, але важливо, щоб в кожному рішенні ми з щирим серцем шукали Його волю, а потім були там, де маємо бути, і робили те, що повинні. Що потім Він буде робити через ці наші малі кроки послуху – це вже не наша справа. Це Його боротьба і перемога.

«Ісус сказав…» Це було на Голготі, на хресті, в найбільших болях, в найбільшому покиненні. Це було останнє слово до нас, людей! Остання воля, найважливіший заповіт вмираючого Спасителя! Хто є Ісус? Бог і водночас Людина!

«…сказав» Безумовно, це коштувало Йому великих зусиль і в болючому положенні на хресті ще збільшувало муки.

«…учневі» Хто був тим учнем? Апостол Іван. Які відносини склалися між Ісусом та Іваном протягом трьох років? Іван сам про себе свідчить: «Той учень, якого любив Ісус, спочив на останній вечері на Його грудях» (Ів. 13,23). Іван був єдиний з учнів, який більше ніж інші усвідомлював Ісусове серце, глибини Його радісної вістки! Інші учні були нечуйними, і Ісус кілька разів жалівся на їх тверде, не розуміюче серце.

Місію ми можемо робити і через молитву. Основне слово тут: «Ти в мені. Ти в мені, Ісусе». Духом скажу: «Ти в мені», а потім додам: «і в братові, і в сестрі». Під час цієї місії молитвою починаю вірою бачити в ближньому Христа. Але спершу мушу поглядом віри бачити Христа в собі.

Ісус на останньому суді скаже: «Те, що ви зробили одному з найменших братів Моїх, це ви Мені зробили, а чого не зробили, того і Мені не зробили». Ісус говорить про діяльність і бездіяльність. Ми повинні проводити позитивну діяльність, яка буде пов’язана з відношенням до ближнього, але по суті має мотивуватися тим, що робимо це для Христа. Сам Ісус каже: «Мені зробили». Тобто це означає, що Христос прихований і в тому найменшому братові, перебуває в ньому. Але по суті не є прихований, а, швидше, скритий в ньому, як у в’язниці.