Що ми повинні робити, щоб могти розпізнати, якою є Божа воля, що є добре, приємне Богу і досконале?

Апостол пише в посланні до Рим. 12, 1-2: «Благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале».

Коли сам себе судиш, а це означає – тут, в часі, правдиво визнаєш перед Богом гріх, то маєш можливість в цьому світлі пережити прощення. Боже слово говорить: «Якщо будемо судити самі себе, то Бог такий добрий і справедливий, що прощає нам гріхи».

Гріх люди не переможуть ані з допомогою психологій, ані сучасних теологій, ані орієнтальних медитацій… Перемога залежить від нашого глибокого з’єднання з Христом. Основне – вірою перебувати в Христі Ісусі, Господі нашім. Це означає, що в теперішній момент я не є в Христі тільки пасивно, але в цей момент люблю Його всім серцем, всією душею і всією силою.

Євр. 10,17-18: «Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму». А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи».

Коли ми стаємо до світла, під силу Ісуса Христа і Його Крові, та даємо Йому свої гріхи – згадаймо день, місяць і рік свого народження: «Господи, від цього дня, коли я народився, і до сьогоднішнього дня, все даю до світла. Всі мої беззаконня, всі злі думки, всі вчинки і слова. Господи, тепер стою перед Тобою. Я грішник, і це все даю під силу Твоєї святої Крові, та вірю, що Ти, Ісусе, помер за всі мої гріхи. «…а Кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха».

Кожен з нас повинен знати суть досконалого жалю. З легкими гріхами ми не мусимо щоразу ходити до сповіді. Коли готуємося до сповіді, треба найперше усвідомити, чим я завдав Богу найбільшого болю, у чому совість мені найбільше докоряє. А друга річ: Що є моєю слабкістю? Де вона проявилася? Наприклад, борюся з тим, що маю проблему з переїданням, або лікую якісь свої душевні рани, з яких Бог мене вже визволив, але які ще проявляються. Треба завжди знову упокоритися і одразу ж дати це Богу. Тоді у сповіді, коли це визнаю і перед людиною, це є для мене приниженням.

Україна, 30.09.2014р.

У квітні цього року «папа» Франциск зробив заяву, яка шокувала цілий світ! Бергольйо схвалив та благословив «клеймо звіра», назвавши RFID-чіпи Божим благословенням для людства.

Цитата Франциска «Ми уважно вивчали Святе Письмо, і я можу однозначно сказати, що не має нічого, щоби хоч трошки натякало, що RFID-чіпи з якого-небудь погляду є сатаністичними. Навпаки, ці технології є благословенням від самого Бога, дані людству для вирішення багатьох світових хвороб». (http://praisedc.com/1710415/pope-francis-gives-support-to-rfid-chip-implantation-shocking-video)

Вислів цього т.зв. «папи» є зрадою Бога, вершиною богохульства та брехні. Це явний гріх проти Святого Духа!

Бергольйо – фальшивий пророк з духом світу. Православні монахи з Афону ще 20 років тому в Божому Дусі сказали ясне пророцьке слово, коли наполегливо застерігали від чіпізації.

Треба йти до  суті християнства. А це є наше з’єднання з Ісусом, з Ісусом розп’ятим та Ісусом воскреслим. Але щоб це не були фрази, треба, щоб в малій домашній Церкві, в здоровій клітині біблійної і молитовної спільноти, веденої пророчим голосом пастирів і вчителів, ми проводити життя покаяння й правдивого наслідування Христа. І ми повинні бути готові до переслідування. Треба з цим рахуватися. Зараз відбувається боротьба з духом антихриста, який поступово руйнує Церкву. Нашим обов’язком було виступити проти всієї цієї системи. Вона хоче нападати і нищити. Але Бог має свої плани. Якщо будемо вірні Богу, навіть якщо б це коштувало нам життя, Бог пошле велике благословення.

Апостол Павло говорить: ми  постійно входимо до Христової смерті. Це не означає, що вмираємо фізично, але що в даній ситуації віддаємо Богу всю проблему. Навіть коли прийде терпіння, приниження, переслідування, треба сказати: «Я тут, Господи, приймаю це, віддаю все Тобі і довіряю Тобі». А потім Бог творить чудеса. І це є основа воскресіння. Бо коли ми стараємось жити цією відданістю, то те «своє», де сконцентроване наше еґо, мусить іти на хрест.

Що потрібно, щоб ми, як християни, могли жити правдиво? Як досягнемо єдності між собою? Це найпотрібніша, а одночасно найважча річ. Часто неможливо говорити з іншими в спільноті про їх проблеми і показати їм на корінь: «Поглянь, ти маєш цей недолік, мусиш з цим щось робити. Ти тримаєш цю річ, цей погляд, і це забирає в тебе 90% благословення і всіх ласк, які Бог тобі дав». Однак коли скажеш це ближньому, то стара людина (тобто наша зіпсута природа) зреагує так, що образиться і втече і зі спільноти, і від Христа. Що це в нас є? Проблема також полягає в тому, що ми переважно під тиском, перебуваємо в духовній боротьбі, а тому нема можливості сказати братові про його хиби, бо він би не мав сили далі воювати.

Еф. 4,32: «Будьте добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив».

Яке повинно бути твоє ставлення до інших, коли ти на собі пережив Боже прощення? Слово Боже говорить: «будьте милосердні, прощайте один одному, як і Бог у Христі вам простив».

Жінки часто кажуть: «Я прощаю, але пам’ятаю…». Бог не пам’ятає наших гріхів – а ми? Коли прощаю, то  прощаю, як і Бог простив мені. Усвідомлю свої гріхи: Господи, а що я? Коли хтось ставить мені перешкоду на шляху, то треба сказати: «Господи, дякую Тобі за це. Це моє чистилище. Тепер, в цій ситуації, я не винен, але це – чистилище за інші гріхи. Боже, дякую Тобі». І коли почну дякувати, Бог покаже мені за що це було. Не має сенсу перебувати в гніві або себежалі. Однак ми, замість того, щоб дякувати, нарікаємо і бунтуємось. Тому практична річ – в кожній ситуації за все дякувати.

• Пс. 86,5: «Бо Ти, Господи, добрий і ласкавий, і повний милосердя до всіх, що Тебе прикликають».

Що сказано про Бога? Він добрий, ласкавий, повний милосердя, але до всіх, що Його прикликають. Хто не прикликає Його, не хоче прийняти допомоги, ані припустити, що її потребує, той подібний до людини, яка вмирає від голоду, а коли ви подаєте їй хліб, вона обертається до вас спиною. Не хоче! Не хоче добра, не хоче життя. Що ви можете робити в такій ситуації? Умова спасіння – прикликати Господа. Воно дано «тим, що Його прикликають».

• Еф. 1,7: «У ньому маємо відкуплення Його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством Його благодаті, що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі».

Еф. 2,8-9: «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас: це дар Божий. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися».

Спасіння – це дар Божий. Воно полягає в тому, що Ісус пролив за нас свою Кров і пожертвував своїм життям. Спасіння не полягає в наших добрих ділах, але в тому, що Він заплатив за нас. А цей найбільший дар приймаємо через віру. Христос помер за всіх, але всі не будуть спасенні; спасенні будуть тільки ті, які приймуть цей дар. Хто відкине його, не буде спасенний. Тому потрібно, щоб ми  проповідували Євангеліє, проповідували прощення гріхів.

Тому ми й молимося 7 разів на день: «Шема Ізраїль, люби Бога всім серцем, всією душею, і всією силою. Ісусе, люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою. Тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелія».

Коли цього тижня будеш молитися цю молитву, то хоча б один раз усвідом, що говориш. Усвідом, що Ісус тебе чує. І коли кажеш Йому «люблю Тебе», то щоб це було дійсно всім серцем. «Втрачаю свою душу» – це є конкретна любов. Любов не полягає у відчуттях. Чиста любов полягає у волі – хочу любити, навіть коли того не відчуваю, ставлю Ісуса на перше місце у своєму житті.

Фальшиві психології світу в християнстві

Сучасні психології, по суті, використовують те, що дослідили різні реакції, однак вони не базуються на цілій правді. Служать  духу брехні і ведуть до дочасної та вічної смерті. Фактично заперечують людську совість і реальність гріха, стирають різницю між добром і злом, між правдою і брехнею. Головною нормою ставлять людське «его» і його суб’єктивізм.

Психології сьогодні стали замінником живого Євангелія! В католицьких монастирях і семінаріях за основу «духовної» освіти беруть суто світські психології. Також духовна література замінюється різними психологічними книгами. Правдива самокритика і охота зрікатися себе, справедливе прийняття правдивого докору чи покарання за зло замінюються різними психологічними тренінгами і маніпуляціями, що в кінцевій фазі робить монахів і священиків обманщиками, маніпуляторами і лицемірами. Це зрада Євангелія і правдивої євангельської психології, якою жили впродовж 2 тисяч років, і яка була закорінена у відношенні до Бога, вела до звільнення від духа брехні, злих залежностей і самообману.

Ісус прикладом і словом закликає нас бути обережними, щоб ми не були наївними, а водночас, щоб не були егоїстичними. Він каже: «Будьте мудрі, як змії і прості, як голубки». Не досить тільки чогось одного, треба обох. А що стосується мудрості, то маємо Божий закон, який Бог дав людству через Мойсея. Ісус надає цьому Божому Закону правильне духовне значення. Цим Він вказує, що не достатньо тільки зовнішнього виконання закону. Необхідна внутрішня зміна. А для цього людина потребує прийняти Христового Духа. Цього Духа Ісус обіцяв і без нього християнство, як риба без води, як електроприлад без джерела струму, тобто не функціонує. І таким останнім часом стало християнство, бо вигнало Духа Правди і прийняло духа брехні – духа антихриста. Різні філософські кліше (чи це, наприклад, Кантівські категорії, або діалектика Маркса, або лібідо Фройда) є лише оманливими шляхами. Вони вказують на певну правду, але не є вирішенням, і аж ніяк не виходом. Жодна філософія не виразить таїнства життя, таїнства добра і зла, і не внесе справжню мудрість у людське життя. Цю мудрість і цю силу дає тільки Євангеліє Христа, пов’язане з прийняттям Христа за свого особистого Спасителя і свого Господа, а також з прийняттям Христового Духа.

Яка психологія Євангелія? Вона походить з правди, рахується з первородним гріхом, з глибокою підступністю, яка є в людині, зі схильністю до зла, з особистими гріхами, зі зрадою, але також і з жалем та людською щирістю. Психологія Євангелія приносить справжній рай і мир до людської душі і взаємних відносин. Вона пов’язана з готовністю жертвуватися, що походить з чистої любові до Бога та породжує і чисту любов до ближнього. Протилежність цієї любові – людський егоїзм, пов’язаний з духовною інфекцією, що спричиняє духовну сліпоту – джерело різних помилок і страждань.

У Євангелії Ісус подає основні психологічні принципи, засновані на справедливості до себе та інших. Наприклад, принцип: «Що хочеш, щоб інші робили тобі, те спершу роби ти їм. А що не хочеш, щоб інші тобі робили, не роби і ти їм».