Це було ще за царської Росії, десь сто років тому. В одній в’язниці було два табори в’язнів, які між собою воювали, бо настав бунт. Кілька ув’язнених були вже мертві, а вояки лише дивилися і чекали, що буде далі; і вони самі боялися. Тоді закликали одного священика. Він прийшов до вождя одного з цих двох таборів і просив його, щоб перестали воювати. Той послухав. Тоді ішов до вождя другого табору, але той не хотів слухати. Це був відомий злочинець, який був вже у багатьох в’язницях. Всі ув’язнені боялися його і називали Сахалінець. Як він став злочинцем? Це було ще за царської Росії: він походив з багатої сім’ї, навчався в гімназії, потім в університеті. Але невинно був засуджений на три місяці. Там його наповнила така ненависть до людей, що почав робити  все більші і більші злочини.

Бог дав нам Свої заповіді. Якщо їх порушуємо, то грішимо і цим приносимо біль, горе і шкоду собі та іншим навколо нас. Але тепер є модним гасло: Ніщо не є гріхом. Роби, що хочеш. Свобода! Кожен гріх, будь-яка нечистота має зелене світло. Але що це принесе? СНІД, венеричні хвороби, психологічний розклад цілого народу, пекло на землі і після смерті.

Божа всемогутність пов’язана з послухом Божому слову, як це бачимо в пророка Іллі: «Я зробив все за Твоїм словом». Бог послав його до потоку Керіт – і він йшов. Коли послав його до Сарепти, ішов до Сарепти. Коли Бог сказав йому, що має робити на Кармелі, він сказав: «Щоб усі бачили, що я зробив все, як Ти сказав мені». Отож суттю пророчого духа є послух віри і послух Божому слову. Бог хоче, щоб ми всі були пророками. Він хоче говорити через кожного з нас. І ми повинні мати послух Божому слову, щоб в молитві віри могли з’єднатися з Божою всемогутністю.

Що потребує народ? Що найбільше потребує Україна? Потребує пророцького духа, духа правди. Потребує пророків. А хто має бути пророком? В 14 главі послання до Коринтян ясно написано, що ми повинні гаряче молитися, щоб отримати дар пророцтва. Кожен з нас. А хто дає дар пророцтва? Святий Дух. У молитві «Символ віри» визнаємо, що Святий Дух діяв через пророків – Єлисея, який був після пророка Іллі, а потім і через інших пророків того часу, але найбільше діяв через Івана Хрестителя, який виступив перед першим приходом Христа в силі Іллі.

Ми повинні служити Господу Богу. Навіть якщо ми слабкі, але як каже апостол Павло: «Коли я слабий, тоді я сильний» (2 Кор. 12,10). Я падаю, але маю каятися. Не кажи: «Аж коли буду добрим, тоді буду справжнім християнином». Ми повинні приходити до Бога такими, якими є, зі своєю бідою, убогістю. Ісус постійно чекає на нас, щоб ми дали Йому свою біду, свій гріх, бо хоче дати нам своє прощення і свій мир. Він хоче навчати нас через ситуації, через покаяння, щоб ми міняли своє мислення.

Коли приходить смуток чи депресія, треба зразу запитати: Який дух є за цим? Дух брехні. Як тільки людина йому відкриється, він буде мучити її годину, день, а іноді й тиждень. Треба зупинитися. Вгору серце! Усвідомити Божу присутність і віддати Ісусу свою проблему. Він одразу ж її візьме і дасть мир, який світ дати не може. Це діє на 120%! Лише треба, щоб ми це робили – приходили до Ісуса. Якщо цього не робимо, то не виконуємо умови, а тому нічого не  відбувається. Тоді Боже слово є для нас глухим і Бог не може діяти, торкатися нашого серця. Ми повинні віддати Йому проблему і йти на рентген – особисто стати перед Богом і сказати Йому: «Господи, Ти мене знаєш, знаєш мої думки, почуття – все. Я не хочу це від Тебе ховати і поводитись необачно». Ісус каже: «Нема нічого таємного, що не стало б явним». Все буде виявлено! Коли будемо стояти на  Божому суді, всі наші думки, почуття і вчинки будуть відкриті перед усім світом, перед усіма ангелами і демонами. Нічого не приховаємо.

Коли в годину смерті будемо стояти на Божому суді, то не буде нічого таємного, що не стане явним. Нас бачить не тільки камера нашої совісті, але й Бог і ангели. Вони будуть правдиво свідчити. Тому ми повинні жити з віри, мудро, не як раби гріха, але як раби Божі, як Пресвята Богородиця. Вона сказала: «Я раба Господня!». А це справжня свобода.

Коли приходить проблема, стара людина в нас автоматично почне нарікати на Бога або бунтуватися і сумувати. Навчіться одного –  зречіться себе і дякуйте: «Боже, дякую Тобі за цей хрест, що мене знову насварили, що мені втік автобус…». Достатньо дякувати, а Бог дасть вам світло і покаже: «Поглянь, там тебе чекало нещастя, з цього вийшло б це і це…». І тоді людина побачить і багато інших взаємозв’язків.  Але якщо перебуває в бунті проти Бога і в себежалі, то цим відкидає хрест. Якщо хтось насварить нас, автоматично приходить ненависть і себежаль. Саме цього ми повинні відректися, а потім нам відкриються очі.

Відректися себе, зректися себе задля Ісуса – це чиста любов. В ньому є життя вічне. Однак люди тримаються обману, філософій, наук і різних «-ізмів», які нас обманюють. Але ми повинні віддати свою віру Ісусу та Його Євангелію. Це та проста мудрість, яка дає нам вічне життя

Бог дав нам свободу, а ця свобода є в Ісусі. Якщо ми прийняли Його, і щодня дбаємо, щоб Він був Господом нашої душі, то отримуємо справжню свободу. Бог всемогутній, і той, хто молиться з вірою, також є всемогутнім, бо має Ісуса в своєму серці. Якщо з’єднаєшся з Божою волею, ворог нічого не зможе зробити проти тебе, цілі гори демонів повинні відступити. А коли з вірою скажеш цій горі: «Піднімися, і кинься у море!», то так станеться. Ми маємо владу, силу, яку нам дав Бог. Той, Хто є в нас, сильніший від того, хто є в світі. В тобі є Ісус, але ти повинен усвідомлювати це. З’єднайся з Ним через хрест – свій хрест.

14.06.2015

Священикам Чехії і Моравії

Дорогі співбрати у священичому служінні!

6 липня 2015 р. весь чеський народ пригадає 600-ту річницю мученицької смерті магістра Яна Гуса.

Візантійський Вселенський Патріархат (BВП) оцим перед всією Католицькою Церквою і чеським народом публічно проголошує: чеський священик Ян Гус не був єретиком, але помер як мученик за правду і Божі закони. Це випливає з його власних творів, особливо з його листів, які він написав за кілька днів до смерті. У творах Гуса немає жодних єресей. Якщо б хтось хотів приписувати його творам єретичний намір, то сам Ян Гус перед цим перестерігає. У листі до папи Івана XXIII від 1.09.1411 р. він пише: «Вони неправдиво звинуватили і звинувачують мене в тому, що я начебто вчив людей, що у Пресвятій Євхаристії залишається суть матеріального хліба. Неправдиво звинуватили, наче б я стверджував, що коли підноситься Гостія – тоді це Тіло Христове, а коли вже покладеться – тоді вже не є; а також що священик в смертельному грісі не освячує».

Уявіть собі, що ви вчинили якийсь злочин і були поставлені перед судом. Там є прокурор, судді, міліціонери в уніформах.  Ви сидите на лаві підсудних і чекаєте вироку. Якщо б сказали: «Я прошу оправдання», всі б висміяли вас. Яке оправдання? Вас чекає покарання, а не оправдання. І уявіть собі іншу картину, коли будемо стояти на Божому суді. Головним Суддею є Бог. Нашим адвокатом буде Ісус Христос. Будуть присутні невидимі хори ангелів. Прийде оскаржувач, який буде нас оскаржувати – сатана. Він буде вимагали справедливості. Але якщо ми прийняли Христа і перед тим відали Йому свої гріхи, якщо ми жили з віри, тобто коли згрішили, завжди поверталися  і знову й знову віддавали Йому свої гріхи, все під владу Його крові, за словом: «Коли  ходимо у світлі…, кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха», тоді Ісус скаже дияволу: «Так, оскаржуй, дай докази, аргументи. Нічого немає».

Ісус сказав: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам додасться» (Мт. 6,33) Що це означає? Я маю шукати дві речі: Царство Боже і Божу справедливість. Що таке Божа справедливість? Це щось інакше ніж моя справедливість. З людською справедливістю ніхто не осягне Божого Царства. Ми повинні прийняти Божу справедливість. Ми повинні її одягти. Хто є таким праведним, як апостол Павло? Ніхто з нас. Хто є таким праведним, як Ісус? Абсолютно ніхто.  Але коли зодягнемо Ісусову праведність, то маємо Його праведність. З його праведністю вистоїмо на Божому суді. Як ми повинні зодягти Його праведність? Через віру. Повірити, що Ісус є Бог, усвідомити свої гріхи, віддати Йому їх і повірити, що Він дійсно взяв їх на Себе.

Боже слово наголошує: хто вірить в Ісуса. Це умова. Так, Ісус помер за всіх людей, і ми зобов’язані проповідувати їм  Євангеліє спасіння. Без Нього ніхто не буде спасенний. Але сьогодні проповідують інше Євангеліє – щоб залишити поган в темряві, щоб вони в темряві загинули. Звичайно, деякі з них будуть спасенні, але напевно тільки там, де немає систем поганських релігій. Або ті, хто їм принаймні не відкриється. Авраам також був поганином, але він мав совість. Поганин також має совість, і за нього також помер Христос. Але як може осягнути спасіння, якщо без Христа ніхто не буде спасенний?