Правдива людина вчиться з власних програшів і власного болю. Ставить до світла свої приховані бічні мотиви, згідно яких поводиться. Людина має своє добро, свою правду, свою справедливість, свої інтереси, свої вимоги, свої погляди, своє лінивство… Коли потрібно зробити певний крок, наприклад, виконати свій обов’язок, який в подальшому впливатиме на інших і на певний процес творення доброї справи, то автоматично відчуває опір і неохоту. Студент повинен готуватися до іспиту, але йому приємніше нишпорити в інтернеті. Фальшивою вірою з’єднається з переконанням, що для нього тепер краще не турбуватися про екзамен, а робити щось інше, приємніше. Не хоче бачити наслідки, що провалить екзамен, не закінчить навчання, що матиме проблеми на все життя, розчарує багатьох людей, спричинить близьким біль. Просто людина не хоче ходити в правді, вона свідомо дозволяє себе психологічно обманювати брехнею, яка функціонує сама, вірить їй автоматично, не мусить зрікатися себе.

Наша програма мала б бути такою, яку мав Господь Ісус: «Моя їжа – чинити волю Того, Хто послав Мене, і діло Його довершити» (Ів. 4,34). Вона виражена і в молитві: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі». Отож тут йдеться про закон послуху віри, який приносить духовний досвід більший, ніж психологічні досвіди з реальністю гріха. Коли людина вірить Євангелію і змінює мислення, то має досвід з Богом і з тим, що Він дійсно діє в нашому житті. Основа духовного життя – це ходити в Божій присутності. До неї входимо і її повинні переживати в правдивій молитві.

Правдива молитва означає в правді стати до Божого світла і в цьому світлі признати свій гріх. Водночас вірою прийняти силу Христової крові, яка була пролита за наші гріхи. «Коли ходимо у світлі, як Він сам у світлі, … кров Ісуса Христа очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1,7).

Поставмо основне питання: Чому сьогодні служать модерні психології? Чи ведуть до правдивого життя? Чи допомагають створювати правдиве відношення до себе, до ближнього, до Бога? Ні. По суті, модерні психології базуються на самообмані, майстерній брехні і маніпуляції іншими людьми. Вони мають приховану мету – як найефективніше досягнути того, щоб людська психіка прийняла брехню. Обманена людина потрапляє в пастку, залежність і рабство брехні.

І навпаки, в чому суть справжньої євангелійної психології?

В людській психіці найважливішу роль відіграє совість, якою розрізняємо добро і зло, правду і брехню, справедливість і несправедливість. Але водночас в людині є егоїзм, який автоматично з’єднується з брехнею і шукає свого уявного добра – навіть за ціну відкинення совісті, тобто Божого голосу в нас, нівеляції добра і зла, правди і брехні. Це веде до саморуйнування, а взаємовідносини розбиваються сварками, ненавистю, вбивствами, війнами.

1 Ів. 1,7: «Коли ходимо у світлі, як Він сам у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха».

Кров Ісуса Христа очищає нас від усякого гріха, якщо ми ходимо в світлі. Що означає ходити в світлі? Визнати гріхи – це перший крок в світлі.

Другий крок у світлі – це з вірою звернути свій духовний погляд на розп’ятого Ісуса і прийняти Його прощення. «Коли ми визнаємо гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди» (1 Ів. 1,9). Ісус помер за мої гріхи, скільки б їх не було. Треба повністю довіряти Божому милосердю. Не зловживати Божим милосердям так, що буду говорити: «Бог милосердний, я можу грішити», це обман. Згадай, що Бог є водночас справедливий. Бог обіцяв прощення гріхів, але не обіцяв тобі завтрашнього дня. Я не можу грішити і розраховувати на те, що Бог є добрий. Проти гріха я повинен виступити: Не буду грішити! В жодному разі! Мушу відсікти гріховну думку, почуття, і переключитися на інші думки.

Ви маєте сім’ї. Чоловік повинен бути в сім’ї як священик. Він несе відповідальність за жінку і дітей. Потім буде мати внуків і правнуків. Так, як Авраам повірив і Бог дав благословення усьому його потомству, так і кожен з вас несе відповідальність. Сім’я – це ваша єпархія, це ваша парафія. Ви несете відповідальність, перш за все, за душі, а не тільки за самих себе. Чоловік повинен бути главою жінки, главою сім’ї, він має перед Богом певну відповідальність. Бог дає чоловіку і певний авторитет. Потрібно щоб чоловік мав правдиву мудрість. Щоб дійсно навчився боротися проти брехні, щоб навчився мудро керувати сім’єю і як її захистити. А це не просто. Це не означає тільки давати якісь накази, але часто це означає бути на хресті. Людина часто не може радикально відстоювати правду, а повинна навчитися і в певних ситуаціях толерувати те, що люди не є зрілими. Наприклад, діти, які бунтуються, опановані духом світу, який увібрали в себе. Коли їм дають здорові християнські принципи, їм це не подобається.

1 Ів. 3,8-9: «Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився».

Це один з найскладніших віршів Св. Письма. Можливо, ви навіть скажете, що те, що написано, не є правдою: «Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить». Тепер порівняйте це з 8 віршем першого розділу цього ж листа: «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (1 Ів. 1,8). Це абсолютно відмінні твердження. А 10 вірш ще додає: «Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає» (1 Ів. 1,10). Двічі підкреслюється, що коли хтось говорить, що не має гріха, то обманює Бога і робить Бога неправдомовним. Але з іншого боку, в цьому ж посланні написано: «Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить».

Сьогодні ми святкуємо свято святого пророка Іллі. Хочемо згадати основні події з його життя. Про них розповідає І і ІІ Книга Царів.

В час пророка Іллі в Ізраїлі царював Ахав. Його дружиною була Єзавель, яка відвела Ахава і весь народ від Бога до диявола. «Ахав збудував Ваалу жертовник в Самарії і ходив йому поклонятися. Цим довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним» (1 Цар 16,31-33). Народ, замість того, щоб поклонятися Господу, єдиному істинному Богу, поклонявся Астартам, тобто символам демонів. Пророк Ілля радикально виступив проти цього ідолопоклонства. Він проголосив, що за цю зраду Бог покарає народ тим, що три з половиною роки не буде падати дощ, тільки на його слово (1Цар.17,1наст.). Потім він повинен був сховатися біля потоку Керіт.

Життя людини – це боротьба, тому якщо ми покладаємося на власну зброю, то, щонайменше, стаємо посміховищем. І саме гордість, яка засліплює і перебільшує свої власні сили, через фальшиву покору відкидає Божу зброю – дари Святого Духа. Уявімо собі військо, яке бореться недисципліновано, кожен, як йому заманеться, а за зброю йому служить лук і стріли. А ворог має в розпорядженні літаки, танки, атомну зброю, а крім того в його армії панує залізна дисципліна. Чи боротьба вже не є наперед програною? Ми, самовпевнені, маючи лук і стріли, наївно думаємо, що не потребуємо модерної Божої зброї, яку Бог нам пропонує – а це Його дари.

Хто пережив обнову у Святому Дусі і свідомо відкрив своє серце Святому Духу, того стосуються  слова: «Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий, і що Святий Дух живе у вас?» (1 Кор. 6,19). Якщо Він живе в нас, то здійснюється: «Є і між дарами різниця, але Дух той самий» (1 Кор. 12,4). Отож Святий Дух є подателем і джерелом всіх дарів. Якщо Він перебуває в твоєму серці, то в Ньому маєш і усі Його дари. Але виникає питання: які з них Він хоче виявити саме через тебе. Бог установив так, що дари розвиваються у спільноті Церкви, і також у відповідний час. Деякі люди, відновлені Святим Духом, почали служити відразу ж декількома дарами одночасно – даром тлумачення, даром зцілення…, але це буває рідко.

Якщо сьогодні подивимося на церковні структури, то можемо їх порівняти до електричного локомотива. Яка користь з сучасно-обладнаного електролокомотива, якщо він не підключений до джерела струму? На дорозі стає лише перешкодою. Тільки тоді, коли «локомотив» під’єднається до могутньої сили Святого Духа, він потягне народи до духовного пробудження. Звернімо увагу, яка велика зміна настала в апостолах, коли на них зійшов Святий Дух. Вони були зодягнені силою з висоти: «Залишайтеся в місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24,49). «І ви приймете силу (міць) Святого Духа, що зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, і в усій Юдеї та Самарії і аж до краю землі» (Ді. 1,8).

д) Період після заснування перших християнських громад

Святий Дух постійно діє у своїй Церкві найрізноманітнішим способом. Діє аж до сьогодні, а особливо цими днями. В період до 3-го століття Святий Дух діяв особливим способом, даючи християнам надзвичайну відвагу. У Римській імперії, починаючи від імператора Нерона, розпочалось жорстоке переслідування християн, яке тривало аж до 313 року, коли імператор Константин проголосив свободу віросповідання і сам прийняв християнство. Нерон наказав повісити християн на хресті, полити смолою і підпалили їх. Імператор Калігула годував тілами християн хижих риб. В інших випадках, християн кидали на розтерзання диким звірам на арені. Їх жахливо мучили, при чому серед них не були  лише дорослі чоловіки, але й діти, жінки, старці. Історичні книги розповідають нам про славне мучеництво цих християн, які сміливо йшли на муки і на смерть, а багато хто навіть з великою радістю. Часто вистачало тільки жесту, що вони відрікаються Христа, і могли би врятувати своє життя. Однак вони цього не зробили. Вони добре усвідомлювали Ісусові слова: «Хто погубить своє життя ради мене, той його знайде» (Мт. 16,25). «Кожен, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним.

г) Послання апостолів

Апостол Павло пише свої листи першим християнським громадам. Ці громади мали особистий досвід зі Святим Духом. Всі були засновані на харизматичній і апостольській основі. Коли апостол пише до Коринтян, вся 14 глава присвячена питанню молитви мовами, пророкуванню і певному порядку та гармонії, які мають панувати в молитовній спільноті, щоб всі взаємно збагатилися. Апостол не пише їм, що було б добре прийняти Святого Духа, бо вони вже Його мали – Він був основою  перших християнських громад. Цілком очевидним було те, що бути християнином означало думати і жити іншим способом . В даний час християнство втратило силу, вже не є світлом для світу, вже не є закваскою, вже не є сіллю, бо втратило свою солоність. Запитуєте: чому? Тому що цілком непомітно і поступово до сердець християн проник дух цього світу.

б) Здійснення Ісусової обіцянки

На десятий день витривалих молитов в неділю вранці близько 9 години Святий Дух зійшов на апостолів і на всіх присутніх в цьому домі: «А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Ді. 2,1-4). Багато людей прийшли в дім, де були апостоли. Тоді Петро говорив з великою силою про Ісуса, якого юдеї розіп’яли і який воскрес з мертвих та вилив в повноті Святого Духа на присутніх. Реакція на проповідь Петра в день П’ятидесятниці була великою: «Вони розжалобилися серцем і сказали до Петра та інших апостолів: „Що нам робити, мужі брати?” Петро ж до них: „Покайтесь, і нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів”» (Ді. 2,37-38). Ці слова сьогодні стосуються і тебе!

«Ті ж, що прийняли його слово, охрестились, і того дня до них пристало яких 3 000 душ. Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (вірші 41-42).

У 37-й главі пророка Єзекиїла подано видіння, яке він мав у вавилонській неволі. Воно стосувалося майбутнього ізраїльського народу і майбутнього Божого люду. На завершення цілого видіння сказано: «Так говорить Господь Бог: „Ось, я відчиню гроби ваші і виведу вас, мій народе, з гробів ваших”». (вірш 12). В 11 вірші є важливе слово: «Господь сказав мені: „Сину чоловічий, оті кості – це все дім Ізраїля”». Цим домом ізраїльським є Церква – старозавітна Церква, а також і новозавітна. Отож тими сухими костями, про які сказано: наші кості засохли, наша надія пропала, прийшов кінець нам, є сучасні християни.