«Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному. Увесь бо Закон міститься у цій одній заповіді: Люби ближнього твого, як себе самого»

Апостол Павло говорить про свободу. Але і ліберальні теологи та різні духовні хитруни чи релігійні ошуканці зловживають свободою для здійснення беззаконня. Апостол нас застерігає, щоб наша свобода не стала приводом для тілесності – для пропагування себе, свого егоїзму; але ми повинні в любові служити один одному.

Далі апостол каже, що весь Закон міститься в цих словах: «Люби ближнього твого, як себе самого». Усвідомлюймо це часто і реалізуймо це. Любити ближнього означає жертвуватися за нього, прагнути, щоб він був спасенний, намагатися донести йому Божу правду про спасіння та вести його до навернення і прийняття Святого Духа, щоб він міг жити, ходити в Святому Дусі – так, як стараюсь робити і я. Це справжня любов. Так я люблю свого ближнього, як самого себе. Я хочу бути спасенний, я хочу мати вічне життя, хочу бути щасливим тут, на землі, і після смерті, а цього бажаю і моєму ближньому.

«Ви бо, брати, покликані до свободи;

аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності;

але любов’ю служіть один одному.

Увесь бо Закон міститься у цій одній заповіді:

Люби ближнього твого, як себе самого»

Як ми можемо досягти єдності з Ісусом? Так, що практично визнаємо свій гріх, йдемо під Христовий хрест і віддаємо його Ісусу. Потім віддаємо і корінь гріха ‒ стару людину, ‒ яка була вже розп’ята разом з Христом. У цьому таїнстві співрозп’яття, яке апостол Павло виражає словами: «Я розп’ятий з Христом, не живу вже я, а живе в мені Христос», є глибока єдність з Христом розп’ятим. Ця єдність виражається і словами з «Отче наш»: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі». Отож, в мені. Умовою, звісно ж, є зречення власної волі. Якщо є моя воля, то Божа воля в нас не є провідною і головною.

Тому Ісус наполегливо закликає нас: «Перебувайте у Мені, а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме на виноградині, так і ви, якщо не перебуватимете в Мені».

«Пресвята Тройце, Боже наш, слава Тобі!»

Завантажити: Брошура “Листи з УА 6/2019” формат doc, формат pdf (версія для друку)

– Слово Патріарха Іллі на свято Пресвятої Трійці
– ДУХОВНІ ПОРАДИ:
Сила Божого Імені;
   Таїнство Божого Імені;
      Взивання Божого імені при таїнстві Воскресіння;
         Взивання Божого Імені (Єгошуа);
– Свідчення про вислухану молитву
– Роздуми над Словом життя Як. 2,21-22
– Роздуми над Словом життя Гал. 5,13-14...

Вознесіння, 6.06.2019

Слава Ісусу Христу!

Господь Ісус після свого воскресіння 40 днів з’являвся апостолам і навчав їх. На 40 день Він вознісся з Оливної гори на небо. У день свого вознесіння на небо Ісус сказав: «Не покидайте Єрусалиму, але чекайте обітниці Отця, що її ви від Мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж по кількох цих днях будете хрещені Святим Духом». А далі їм сказав: «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі».  Дев’ять днів апостоли залишалися на молитвах в Єрусалимі. Десятого дня, в неділю зранку, близько 9 години, зненацька роздався з неба шум, неначе подув буйного вітру,  і сповнив увесь дім, де вони перебували. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. Прочани, які перебували в Єрусалимі, зібралися біля горниці. Вони були приголомшені і дивувалися: «Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову? Всі вони говорять нашими мовами про величні діла Божі!»

В 14 главі Євангелія від Івана записано, як Ісус говорив з апостолами на останній вечері. Він сказав: «Хай ваше серце не тривожиться». Мабуть, між ними завіяв якийсь дух страху. Іноді так буває, а людина навіть не знає з чого. Ісус вже натякнув їм, що відійде. Сказав Петрові: «Куди Я йду, ти тепер не можеш йти». Вони дістали дивний страх. Ісус це знав, а тому їм каже:  «Хай ваше серце не тривожиться», і дає їм рішення: «Віруйте в Бога і в Мене віруйте». І раптом починає говорити про небо. «В домі Мого Отця багато осель. Коли б не так, то Я сказав би вам. Іду приготувати вам місце. І коли відійду і вам місце приготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я». Ми повинні вірити в Бога, вірити в Ісуса. Він сказав: «В домі Мого Отця багато осель». Багато осель…

Попереднє слово життя, яке ми повторювали протягом двох тижнів і дозволили, щоб воно на нас діяло, було нам цілком зрозуміле: «Бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли». Це ми бачимо в нашому повсякденному житті, а тому розуміємо це Боже слово. Але останнє речення: «Але коли Дух вас водить, то ви не під Законом», ‒ воно вже трохи незрозуміле. Кожен може пояснити це по-іншому. Бути веденим Духом означає ходити у послусі віри – так, як Пресвята Богородиця і як даний нам за приклад прабатько Авраам. Хто дозволяє себе вести Духом Божим, той не піде проти Божого закону, але навпаки, буде його дотримуватися.

Але в посланні до Галатів апостол висвітлює ще одну проблематику, пов’язану з Законом, яка є для нас дещо чужою. Йдеться про питання обрізання і дотримання приписів Мойсея про різні очищення, при чому акцентується на обрядовості, яка, фактично, врешті угасила Духа. Тому апостол Павло щодо цієї області Закону був повністю вільний.

«Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним,

коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина?

Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами»

Бог робить чуда в нашому житті постійно, в малих речах. Але проблема полягає в тому, щоб нам відкрилися очі, щоб ми бачили ці чуда ‒ власне це є найбільшим чудом. Досить тільки усвідомити, що Бог створив нас, що підтримує наше існування, що дбає про кожну клітину в нашому тілі, що про нас знає, та що навіть коли допускає терпіння, прагне одного: щоб ми були спасенні і мали вічне щастя в небі. Отож, і це терпіння, і все, що Він дає, є для нашого добра. Тому потрібно за все дякували. Треба, щоб Бог відкрив нам очі, щоб ми не були, як ті, про яких сказано: «Мають очі, але не бачать, мають вуха, але не чують, ожиріло серце тих людей». Це такий сумний підсумок. Отож, необхідно каятися, щоб ці очі нам відкрилися, щоб ці вуха знову чули, а серце ‒ щоб Бог нам дав нове серце, як обіцяє в пророка Єзекиїла: «Дам вам нове серце і нового Духа».

У 7-й главі послання до Римлян, яку ми вивчали у минулі тижні, кілька разів підкреслюється, що ми хочемо робити добро, але автоматично робимо зло. Тут сказано, що це вже не роблю я, але гріх, що живе в мені. В посланні до Галатів ця правда розкрита ще глибше. Тут чітко вказано, що гріх діє особливо через пожадання тіла, які потім поневолюють людину. Це нечистота, алкоголізм, наркоманія, обжерливість…

Пожадання в людині розбуджує, часто доводячи до крайнощів, система світу через засоби масової інформації, декадентську музику, нечисті зображення, рекламу і пропагування споживацького способу життя. Протиставитись цьому ‒ це надзвичайний героїзм. Для цього потрібно мати надзвичайну силу. Тому ми молимося, приступаємо до Святих Тайн, упокоряємося, щодня каємося і визнаємо свої гріхи. Тоді отримуємо не тільки силу, але й благодать для подолання своєї слабкості, а також системи світу і духа зла, який впливає на нас разом зі світом.

«Бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла.

Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того,

що хотіли б. А коли Дух вас водить, то ви не під Законом»

Наше життя ‒ це питання відношень. Йдеться про відношення до себе, до ближніх і до Бога.

Ми повинні любити! Яке наше ставлення до Триєдиного Бога?

Найбільша заповідь звучить: «Люби Господа Бога твого всім серцем, всією душею і всією силою». А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе». Отож, маємо любити Бога, любити себе і любити ближнього. А ближнього потрібно любити, як себе. Але як по-справжньому любити себе? Так, щоб бути спасенним. Тобто мушу бути правдивим щодо себе, боротися з родовищем або ядром зла в собі – з первородним гріхом.

Ісус каже: «Відійду, щоб приготувати вам місце. І прийду, і візьму вас до Себе» (Ів.14,3).

«Візьму вас до Себе» ‒ яке це радісне слово: в годину смерті Ісус візьме нас до Себе. Не диявол, а Ісус візьме нас до Себе. Господи, якби ж то ми з цим рахувалися, якби ж то ми цим тішилися! Згадаймо про тих мучеників з Єгипту, колишніх мусульман, які стали християнами і прийняли Ісуса, а потім були піддані пробі ‒ щоб зреклися Христа, зрадили Його. Але вони цього не зробили. Це були молоді чоловіки. Всім їм відрізали шиї, голови, і ще й зняли це на камеру. Нехай же вони будуть для нас прикладом. Вірю, що в той момент Ісус дав їм силу і вони пережили те слово: «Візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я».

«Ще трохи, і світ Мене вже не побачить. Ви ж Мене побачите, бо Я живу, і ви будете жити» (Ів. 14,19). Ісус говорить про Свою смерть, про те, що буде покладений до гробу, а також воскресне і ніхто вже не побачить у гробі Його мертвого Тіла. Він воскресне з мертвих у Своєму прославленому Тілі. Але світ не побачить воскреслого Христа. В Євангелії від Івана сказано: «Світ Мене вже не побачить. Ви ж Мене побачите». Коли Ісус промовив ці слова? В четвер ввечері у горниці, можливо, між 20-ю і 22-ю годиною. На другий день, в п’ятницю, настає Його смерть, а потім, в ніч зі суботи на неділю, Христос залишає гріб, воскресає Своєю Божою силою. У Христовому Воскресінні бере участь вся Пресвята Трійця. Так, Бог Його воскресив. Але Ісус також сам воскрес Своєю Божественною силою. А ще Боже слово каже: «Коли Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас» (Рим. 8,11). Отож, вся Пресвята Трійця бере участь в ділі Христового Воскресіння.А також вся Пресвята Трійця бере участь у нашому спасінні. Отець так полюбив нас, що дав Свого Сина.