Церква має бути живою спільнотою. Святий Василій Великий усвідомлював, що суть християнства ‒ це жити як перші християни, які мали одне серце і одну душу. Ніхто не казав ні про що, що це його власне. Все мали спільне. Це не означає, що людина не може мати речей, але не має прив’язуватися до них. Вона має усвідомлювати: ці речі і моє здоров’я належать Богу, я тільки наймач, користувач. Ми не маємо займати таку позицію:  «Це є моє, моє» ‒ моє еґо. Адже це смішно. Прийде смерть, гріб і з нас буде трохи пороху. Життя ‒ це коротка проба. Наше завдання ‒ спасти свою душу і спасти якомога більше душ.

«„Уста у них прокльонів повні і гіркоти. Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру. Немає Божого остраху у них перед очима”

В 3-ій главі послання до Римлян апостол говорить про те, що всі винні перед Богом. Апостол запитує: «В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання? Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі». В 9-му вірші він запитує: «То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бо ж ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом, як написано: „Немає справедливого, ані одного! Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога. Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного! Їхнє горло ‒ гріб відкритий, до обману язик їхній схильний, отрута гадюча у них під губами”». А потім слідують вірші 14-19, які будемо повторювати два тижні: «„Уста у них прокльонів повні і гіркоти. Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру. Немає Божого остраху у них перед очима”. Ми ж знаємо, що все, що Закон говорить, тим, які під Законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом».

«„Уста у них прокльонів повні і гіркоти.

Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги.

На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру.

Немає Божого остраху у них перед очима.”

Ми ж знаємо, що все, що Закон говорить, тим,

які під Законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись

і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом»

11.07.2019

24-26 червня 2019 р. таємно відбулася підготовча зустріч до Синоду про Амазонію. До її головних дійових осіб належать кардинали Хуммес, Баррето, Каспер, Бальдіссері…

У 1986 році Іван Павло II в Асижі відкрив двері Церкви для поганства, втіливши документ ІІ Ватиканського Собору про пошану до поган, а фактично ‒ про пошану до демонів, яким погани приносять жертви. Архиєретик Бергольйо зловживає папством і просовує у Літургію поганського духа, запроваджуючи анімістичні елементи. Таким чином, замість приношення жертви Богу, буде приховано вшановуватися диявол і поганські демони.

Якби ж то жінки, особливо старші і, наприклад, вдови, знайшли собі час на молитву! Згадую про одну бабусю з моєї колишньої парафії, яка мала близько 85 років. Після Сповіді я говорив з нею: «Ви молитеся?» ‒ «Так». ‒ «А що ви молитеся?». ‒ «Я молюся постійно». Я здивувався: «Як ви молитеся постійно?» Вона відповіла: «Вранці молюся ранішні молитви, тоді йду на Святу Літургію, а коли повернуся додому, довіряю Господу Ісусу проблеми і потреби ‒ свої і своїх ближніх. Також дякую Йому за дари і ласки, які Він мені дав. Коли вночі пробуджуся, то також молюся. Я така щаслива, що Господь дозволив мені дожити до старості! Коли я була молода, тоді було безробіття, я мала 10 дітей, було важко їх прогодувати і виховати. Часто я зітхала до Бога: „Якби ж то я мала спокійну старість і могла присвячувати час своїй душі та молитися за своїх дітей!” А тепер я щаслива, що Господь мені це дав, що можу молитися, говорити з Богом про своїх дітей і внуків. Це моя місія. Дякую Богу за старість».

24.06.2019

17 червня 2019 р. був оприлюднений насторожуючий документ Instrumentum Laboris для Синоду про Амазонію. Документ має три частини.

І частина називається «Голос Амазонії».

Разом з засудженням колоніалізму, тут також засуджується апостольська діяльність місіонерів, їхні жертви і мучеництво. Єретичний і гностичний текст принципово суперечить католицькій вірі. Людина розглядається як інтегральна частина природи. Це єресь пантеїзму. Сотворіння називається «Мати-Земля». Цей термін зазвичай використовує Нью Ейдж. Анімізм, який приносить жертви демонам, тут прославляється як справжня духовна цінність. Він, мовляв, сам по собі мав би стати новою мовою Церкви. Але Святе Письмо виразно перестерігає: «Те, що погани жертвують, те жертвують бісам, а не Богові» (І Кор. 10,20).

«Хто Його заповіді зберігає, той і перебуває в Нім, а Він у ньому;

і ми знаємо, що Він у нас перебуває, від Духа, що його Він дав нам»

«Хто Його заповіді зберігає,

У цьому слові життя також наголошується на зберіганні Божих заповідей. Тут здійснюється: хто їх зберігає, той перебуває в Бозі, а Бог в ньому. Цю правду Ісус підкреслив словами: «Коли хтось Мене любить, то й слово Моє берегтиме і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло». Ввечері перед своєю смертю Ісус сказав: «І взнаєте того дня, що Я в моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас. Той, у кого Мої заповіді, і хто їх береже, той Мене любить. Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об’явлю Себе» (Йо. 14, 20-21).

8.07.2019

1) Кого ми пропонуємо і чому?

2) Діагноз сучасного стану Церкви.

3) Що таке Візантійський Вселенський Патріархат (ВВП)?

Що означає, що Ісус є дорога? По дорозі йдеться. Можна сказати, що дорога – це також програма, життєва програма, яку людина обере. Нашою життєвою програмою має бути Ісус, Його наслідування. А куди веде та дорога? Він вже є та дорога, Він є правда і життя, життя вічне. Отож, ми маємо Його наслідувати.

На дорозі нашого життя будемо спотикатися, падати, на цій дорозі прийдуть проби. На цій дорозі те зло, яке є в нас, буде тягнути нас до світу, світових марнот, марної слави, абсурдів, мамони, з якої людина захоче зробити мету свого життя. Тобто гріх в нас буде відводити нас на фальшиву дорогу. А ми маємо стояти на тій дорозі, якою є Ісус.

Коли дивлюсь на сучасних теологів, то лише з подивом і болем запитую: Що це за зборище? Кому власне вони служать? Їх зовсім не цікавить спасіння душ. Багато з них практично вже втратили віру і ще й зводять душі до аморальності. Хочеться плакати, коли усвідомлюю цей стан. Але не досить плакати, це мало, це хіба на початок. Потім треба підняти руки і взивати до Бога. Ми повинні проводити місії, спасати душі. Особливо ж священики, а тим більше єпископи, повинні давати добрий приклад наслідування нашого Господа, щоб могли подивитися в очі тим, які їх особисто знають, і сказати, як Павло: «Будьте такими, як я».

22.6.2019

Єпископ-помічник Шнайдер 20 березня 2019 р. написав трактат під назвою «Щодо питання єретичного папи». Він виходить з абсурдного припущення, що єретичний папа ні в якому разі не може бути позбавлений уряду. До того ж він навіть стверджує, що якби він і допустився найбільших єресей та найгірших моральних збочень, то все ж, на його думку, він повинен залишатися на посаді. Цей погляд Шнайдера суперечить Святому Письму (Гал.1,8-9), догматичній буллі Павла IV і твердженню багатьох святих. Для своєї теорії він використовує маніпуляційне порівняння.

18.06.2019

Необхідно оцінити відвагу авторів «40-ка пунктів» у проголошуванні правди і вказуванні на сучасні єресі та помилки. У заяві вони згадують про незмінні істини ‒ догми, що стосуються захисту віри і Божих законів. Перше і друге в даний час ставиться під сумнів, при чому прямо з Ватикану. Сучасний єретичний, а тому і недійсний, папа Франциск систематично руйнує фундамент віри і моралі. Ще перед ним цей процес поступового духовного зламу розпочав ІІ Ватиканський Собор. Слідом за цим Іван Павло II у 1986 році в Асижі реалізував єресь синкретизму, що міститься в Nostra aetate.

«І що б ми не просили, одержуєм від Нього,

бо заповіді Його бережемо і чинимо те, що Йому вгодне»