Галерея
Пошук визнання
Ісус зробив кілька чудес, щоб довести свою силу. Але цим Він прагнув для людини найбільшого добра – щоб пізнала Божу любов, навернулася і була спасенна. А в нас є все навпаки, бо коли ми зробимо якесь добро, то прагнемо визнання і похвали. Якщо нас ніхто не оцінить, ми сумні, що нас не похвалили.
Чому це так? Бо в нашій порушеній гріхом природі закодована програма шукання самого себе, а не Божої волі. А ще тяжче людина переживає, коли зробить щось добре і за це її скартають. Але Бог допускає це заради нашого очищення. Хоче, щоб ми вчилися покори. Наприклад, коли людина зробить якусь вагому річ, то мусить рахуватися з тим, що хтось інший з заздрості почне нищити це діло, хоча йдеться про Божу річ. Тоді треба бути як жебрак: хай навіть мене висварять, але Божу річ буду оберігати. Треба сказати собі: «Добре, це упокорення було для мене за мою гордість, але головне, щоб Божа справа була врятована».
Ім’я Єгошуа
Найважливішим є особисте відношення до Ісуса: «Ісус і я». Ми повинні триматися Ісуса. Все християнство можемо згорнути до одного слова: Ісус (по-єврейськи ‒ Єгошуа). Це слово Єгошуа виражає: «Господь є моє спасіння». Єгошуа є Іменем Ісуса і одночасно вираженням цієї глибокої правди: «Бог є наше спасіння». А це спасіння є тільки у Христі. «Хто призове ім’я Господнє ‒ ім’я Ісусове ‒ той спасеться». Ім’я Боже є святе і перед тим Іменем мусить прихилитися кожне коліно на небі, на землі і під землею, і кожен язик мусить визнати, що Він є Господь. Це є найсильніше Ім’я ‒ Ім’я, в якому ми спасенні.
Брошура “Листи з УА 4/2019”
«Христос страждатиме, а третього дня воскресне» (Лк. 24,46)
Завантажити: Брошура “Листи з УА 4/2019” формат doc, формат pdf (версія для друку)
– Пастирське послання на Великий піст
– Слово Патріарха Іллі на свято Благовіщення
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Важливо пізнавати вірою, що Ісус є в Отці, а Отець в Ньо-му; Божа віра; «Будете робити ще більші діла…», але в Ісусі; Найбільше чудо ‒ коли Бог відкриє нам очі; «Якщо любите Мене, Мої заповіді берегтимете» (Ів. 14,15); «…І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини» (Ів. 14,16-17);
– Свідчення про вислухану молитву
– Гендер у час Великого посту-2019. – Єретики і апостати Німеччини. – Франциск і єресі в Абу-Дабі. – Заклик єпископу Шнайдеру
– Додаток до попереднього Слова життя Рим. 7,5-6
– Роздуми над Словом життя Рим. 7,14-15
– Роздуми над Словом життя Рим. 7,16-17...
Жертва на примирення з Богом
У одній книжечці була коротка історія: молода монахиня в Італії хотіла стати жертвою на примирення з Богом. Вона склала обітницю і жертвувалася за конкретні наміри. Потім прийшло терпіння ‒ її паралізувало, але вона все мужньо зносила, усвідомлюючи, що це і для неї необхідна дорога очищення. Одночасно терпіння і постійні болі мотивували її жертвувати все за спасіння душ, за місії. Хтось може запитати: Отож тепер маємо випрошувати, щоб Бог дав нам якусь хворобу і зробив нас каліками? Реальність така, що коли у терпіннях не будемо з відданістю молитися, то на кінець станемо товариством нарікальників або іпохондриків, які потім повиробляють собі наступні хвороби. В цьому не полягає сенс жертви. Якщо Бог хоче дати хворобу, то, звісно, треба прийняти її без нарікання. Але Бог хоче, щоб ми використовували здоров’я, яке маємо, і віддали його на служіння Богу. Він хоче, щоб ми шукали Його обличчя і саме на молитві змагалися за єдність з Ним. Маємо бути вдячними Богу за здоров’я, але коли Він зішле на нас терпіння, треба прийняти його як жертву примирення. Однак коли людина хвора, то опиняється під певним тиском: або прийме хворобу і довіриться Божій волі, або відкине це і буде бунтівником. Але набагато більша жертва є коли людина здорова, не має жодної хвороби, але добровільно на молитві постійно виходить з байдужості та знову і знову входить до Божої присутності. Спочатку це важко, але це такий солодкий хрест, який дає Бог.
Роздуми над Словом Життя Рим. 7,14-15
«Адже знаємо, що Закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. Бо що роблю, не розумію:
я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю»
Апостол Павло вказує тут на протиріччя, тобто на певну духовну шизофренію, яку спричинює первородних гріх в нас. Божий закон є святий, але кожен з нас перебуває під впливом тілесності і душевності. Як на тіло, так і на душу діє закон гріха. Але наш дух прагне Бога, однак він зв’язаний зіпсованою природою, яка тримає його, як у в’язниці. Кожен може переконатися в тому, що в нас діє закон гріха. Доказом є те, що ми хочемо робити добро, любимо добро, але незважаючи на це, робимо зло, яке ненавидимо і не хочемо. Тут існує закон гріха. Закон – це принцип, який повторюється; це не щось одноразове. Закон гріха триває, доки ми перебуваємо в цьому дочасному житті. Потрібно з цим рахуватися, а також Боже слово попереджає нас про це. Тому ми повинні ходити у вірі. Проте існує не тільки закон гріха, але й закон Духа (про що будемо роздумати в наступних віршах), а він діє, коли ми в конкретних ситуаціях з’єднуємося з нашим Спасителем Ісусом Христом.
Слово життя Рим. 7,14-15 (від 07.04 до 21.04.2019)
«Адже знаємо, що Закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх.
Бо що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу,
але що ненавиджу, те роблю»
Додаток до попереднього Слова життя Рим. 7,5-6
Боже слово каже, що коли ми жили за тілом, то в нас діяли гріховні пристрасті. Закон не давав сили, щоб їх перемогти. Навпаки: він давав їх до світла, і так наше сумління детально пізнавало гріх і було цим зв’язане. Підкреслюємо: Закон не дав нам сили, щоб, відповідно до отриманого світла, ми перемагали гріховні пристрасті. Закон лише відкривав нам те, що є глибоко в нас, тобто родовище брехні і зла, пов’язане з гордістю і грішними прагненнями. А це приносить плоди смерті.
Вірш 6 хтось міг би неправильно зрозуміти і зробити неправильний висновок, бо там написано: «…тепер же ми звільнені від Закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів». Але це не означає, що свобода полягає у звільненні від Закону. Справжній сенс розкривають наступні слова: «… щоб служити в обновленні Духа, а не згідно зі старим Законом». Справжня свобода є тільки в Христі!
Час антихриста
Хочемо повернутися до здорового правовірного апостольського вчення, яке проповідували, яким жили і за яке вмирали святі апостоли, вчителі Церкви і мученики.
В Європі сьогодні були повалені Божі закони. Замість Декалогу, на якому була побудована вся європейська культура, була просунена Лісабонська угода з антизаконами.
В цей апокаліптичний час, коли замість Бога був висунений культ людського еґо, ми сьогодні живемо. Але це обожнювання не приносить людині щастя, а веде її по похилій дорозі до самознищення ‒ дочасного і вічного. Людина, яка стане рабом пристрастей, не хоче приймати об’єктивну правду про те, що робить зло, що шкодить собі та іншим. Ця культура смерті, яка відкидає Бога і Його закони, відмовляється називати гріх гріхом, зло злом, і руйнує всі моральні принципи. Ми живемо в час, коли дітей морально розбещують вже в дитсадках, а школа, замість того, щоб готувати до відповідального життя, деморалізує і програмує смерть. Культура і всі ЗМІ служать духу брехні. Повторюю: ми живемо в апокаліптичний час.
Заклик єпископу Шнайдеру
18.03.2019
Шановний пане єпископе!
Ви публічно звернули увагу на єретичне формулювання в заяві, підписаній Франциском в Абу-Дабі. Ви правдиво підкреслили, що фраза про мудру Божу волю і різноманіття релігій «викликає суперечності та єретичні інтерпретації».
Слово життя Рим. 7,5-6 (від 24.03 до 07.04.2019)
«Бо коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, розбуджені Законом,
діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті.
Тепер же ми звільнені від Закону, умерши для того, що нас тримало,
немов в’язнів, щоб служити в обновленні Духа, а не згідно зі старим Законом.»
Роздуми над Словом Життя Рим. 7,5-6
«Бо коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, розбуджені Законом, діяли в членах наших,
щоб приносити плід смерті. Тепер же ми звільнені від Закону, умерши для того, що нас тримало,
немов в’язнів, щоб служити в обновленні Духа, а не згідно зі старим Законом»
Якщо людина відкидає Господа Ісуса як Спасителя і Того, хто звільняє з-під влади гріха, то в людині діють пристрасті, які Закон не перемагає, а, навпаки, розбуджує. Так що Закон є неефективний у боротьбі з пристрастями. Він правдиво називає зло злом і брехню брехнею, а також вказує на покарання, але не дає сили. Пристрасті, які породжує гріх в нас, приносять плоди смерті.
Далі Писання говорить, що коли ми умерли для того, що нас тримало, то цією смертю ми були звільнені від Закону. Тут не йдеться про фізичну смерть, але про внутрішнє з’єднання з Ісусовою смертю на хресті через співрозп’яття та реалізацію суті Хрещення, якою є занурення до Христової смерті. Саме в цій внутрішній смерті, тобто в цій єдності з розп’ятим Христом, який Своєю смертю переміг смерть гріха, також виконуються вимоги Закону. Самі ми не можемо їх виконати. Через з’єднання з Христовою смертю ми можемо служити, тобто цілком даватися Богу в новому житті. Тоді Божий Дух, який брав участь у воскресінні Христа, діє також в нас, щоб це нове життя в нас зростало.
Єретики і апостати Німеччини
17.03.2019
На зборах німецьких єпископів 11-14 березня в Лінгені були представлені пропозиції щодо прийняття контрацепції, статевого співжиття поза подружжям, гомосексуальних відносин та гендерної теорії. Цілком очевидно, що це абсолютно протирічить досі існуючому вченню Церкви. Німецькі єпископи не беруть під увагу реальність смерті, Божого суду і вічності. Вони цинічно скасовують Божий закон і Заповіді, які є дорогою до спасіння. Їх стосуються Ісусові слова: «„Я не знаю вас; геть від Мене, всі ви, що чините неправду!ˮ Там буде плач і скрегіт зубів!» (Лк. 13,27-28).
Схвалювання гріха буде відбуватися під час серії зустрічей єпископів, які отримали назву «Дорога синодну» (примітка: до пекла). Про це заявив голова Німецької єпископської конференції кард. Рейнхард Маркс, коли сказав, що більшість єпископів вимагає змін в сексуальній моралі, і додав: «… Далі вже так не може продовжуватись…».
Коментар: Дійсно, далі вже так не може продовжуватись, бо те, чого домагаються єпископи, не є християнським, але прямо демонським.
Франциск і єресі в Абу-Дабі
16.03.2019
Проголошення, підписане Франциском в Абу-Дабі, містило твердження: «Плюралізм і різноманітність релігій, кольорів шкіри, статей, рас і мов – це мудра Божа воля, з якою Він створив людських істот».
1. Цими словами Франциск стверджує, що мудрою Божою волею є плюралізм статей, що в сучасній добі розуміється не тільки так, що Бог сотворив чоловіка і жінку, але безліч різних статей. Це двозначне висловлювання дає повний простір для єресей, а водночас легалізує гендерну ідеологію. Це брутальний злочин проти Бога і людства!
2. Мудра Божа воля не встановила ніякого плюралізму релігій. Бог лише допускає поганство, демонів, зло, війни і злочини, але на кінець прийде справедливий Божий суд, а для багатьох – вічне засудження. А цього Бог не хоче, але поважає вільну людську волю. Божа воля така, щоб усі навернулися і вірою в Ісуса Христа були спасенні.
Гендер у час Великого посту-2019
14.03.2019
Шановні єпископи, священики і віруючі!
Зараз є час Великого посту, а його суттю є покаяння. Ісус ясно говорить – а це стосується кожного: «Якщо не покаєтеся, всі загинете!». А це дуже серйозна річ!
Сьогодні вирішується питання буття чи небуття не тільки християнства, але й чеського народу. Не робити те, що ми повинні робити – це великий гріх. На останньому суді Ісус скаже суворе слово: «І підуть ці у вічний вогонь». За що? «Чого ви не зробили одному з Моїх братів найменших – Мені також ви того не зробили».
