Бог робить чуда в нашому житті постійно, в малих речах. Але проблема полягає в тому, щоб нам відкрилися очі, щоб ми бачили ці чуда ‒ власне це є найбільшим чудом. Досить тільки усвідомити, що Бог створив нас, що підтримує наше існування, що дбає про кожну клітину в нашому тілі, що про нас знає, та що навіть коли допускає терпіння, прагне одного: щоб ми були спасенні і мали вічне щастя в небі. Отож, і це терпіння, і все, що Він дає, є для нашого добра. Тому потрібно за все дякували. Треба, щоб Бог відкрив нам очі, щоб ми не були, як ті, про яких сказано: «Мають очі, але не бачать, мають вуха, але не чують, ожиріло серце тих людей». Це такий сумний підсумок. Отож, необхідно каятися, щоб ці очі нам відкрилися, щоб ці вуха знову чули, а серце ‒ щоб Бог нам дав нове серце, як обіцяє в пророка Єзекиїла: «Дам вам нове серце і нового Духа».

У 7-й главі послання до Римлян, яку ми вивчали у минулі тижні, кілька разів підкреслюється, що ми хочемо робити добро, але автоматично робимо зло. Тут сказано, що це вже не роблю я, але гріх, що живе в мені. В посланні до Галатів ця правда розкрита ще глибше. Тут чітко вказано, що гріх діє особливо через пожадання тіла, які потім поневолюють людину. Це нечистота, алкоголізм, наркоманія, обжерливість…

Пожадання в людині розбуджує, часто доводячи до крайнощів, система світу через засоби масової інформації, декадентську музику, нечисті зображення, рекламу і пропагування споживацького способу життя. Протиставитись цьому ‒ це надзвичайний героїзм. Для цього потрібно мати надзвичайну силу. Тому ми молимося, приступаємо до Святих Тайн, упокоряємося, щодня каємося і визнаємо свої гріхи. Тоді отримуємо не тільки силу, але й благодать для подолання своєї слабкості, а також системи світу і духа зла, який впливає на нас разом зі світом.

«Бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла.

Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того,

що хотіли б. А коли Дух вас водить, то ви не під Законом»

Наше життя ‒ це питання відношень. Йдеться про відношення до себе, до ближніх і до Бога.

Ми повинні любити! Яке наше ставлення до Триєдиного Бога?

Найбільша заповідь звучить: «Люби Господа Бога твого всім серцем, всією душею і всією силою». А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе». Отож, маємо любити Бога, любити себе і любити ближнього. А ближнього потрібно любити, як себе. Але як по-справжньому любити себе? Так, щоб бути спасенним. Тобто мушу бути правдивим щодо себе, боротися з родовищем або ядром зла в собі – з первородним гріхом.

Ісус каже: «Відійду, щоб приготувати вам місце. І прийду, і візьму вас до Себе» (Ів.14,3).

«Візьму вас до Себе» ‒ яке це радісне слово: в годину смерті Ісус візьме нас до Себе. Не диявол, а Ісус візьме нас до Себе. Господи, якби ж то ми з цим рахувалися, якби ж то ми цим тішилися! Згадаймо про тих мучеників з Єгипту, колишніх мусульман, які стали християнами і прийняли Ісуса, а потім були піддані пробі ‒ щоб зреклися Христа, зрадили Його. Але вони цього не зробили. Це були молоді чоловіки. Всім їм відрізали шиї, голови, і ще й зняли це на камеру. Нехай же вони будуть для нас прикладом. Вірю, що в той момент Ісус дав їм силу і вони пережили те слово: «Візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я».

«Ще трохи, і світ Мене вже не побачить. Ви ж Мене побачите, бо Я живу, і ви будете жити» (Ів. 14,19). Ісус говорить про Свою смерть, про те, що буде покладений до гробу, а також воскресне і ніхто вже не побачить у гробі Його мертвого Тіла. Він воскресне з мертвих у Своєму прославленому Тілі. Але світ не побачить воскреслого Христа. В Євангелії від Івана сказано: «Світ Мене вже не побачить. Ви ж Мене побачите». Коли Ісус промовив ці слова? В четвер ввечері у горниці, можливо, між 20-ю і 22-ю годиною. На другий день, в п’ятницю, настає Його смерть, а потім, в ніч зі суботи на неділю, Христос залишає гріб, воскресає Своєю Божою силою. У Христовому Воскресінні бере участь вся Пресвята Трійця. Так, Бог Його воскресив. Але Ісус також сам воскрес Своєю Божественною силою. А ще Боже слово каже: «Коли Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас» (Рим. 8,11). Отож, вся Пресвята Трійця бере участь в ділі Христового Воскресіння.А також вся Пресвята Трійця бере участь у нашому спасінні. Отець так полюбив нас, що дав Свого Сина.

«Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса Христа розіп’ятого. Нема Його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік» (Мт. 28,5-6)

Завантажити: Брошура “Листи з УА 5/2019” формат doc, формат pdf (версія для друку)

– Великоднє пастирське послання
– Слово Патріарха Іллі на Неділю Мироносиць
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: У Христовому Воскресінні і в нашому спасінні бере участь вся Пресвята Трійця; «Ви ж Мене побачите…»; «Того дня ви пізнаєте…»; Хто любить Ісуса?; Життя – це питання відношень; Кому Ісус дасть Себе пізнати?; В нас перебуває вся Пресвята Трійця; «Ще багато маю сказати вам, але тепер ви не можете знести»; Ректором і деканом університету істинної мудрості є Святий Дух; Святий Дух тебе навчить…; «Нагадає все, що Я сказав вам»;
– Свідчення про вислухану молитву
– Роздуми над Словом життя І Кор. 11,31-32
– Роздуми над Словом життя Гал. 5,17-18...

«Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили.

Коли ж Господь нас судить, Він нас тим поправляє,

щоб не були ми засуджені зі світом.»

«Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. Коли ж Господь нас судить, Він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зі світом»

Під час молитовних зупинок ми поступово відкривалися Божому слову, щоб воно на нас діяло. Це було послання до Римлян, 7-а глава, де говориться про Божий закон, а також про інший закон ‒ закон гріха. Закон Божий святий. Ми визнаємо це, а все ж порушуємо його. Який вихід? Тільки один ‒ покаяння. А в чому полягає покаяння? В тому, що я зізнаюсь перед собою у гріху. У Першому посланні до Коринтян написано: «Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили». Але з цим судом, з цією правильною самокритикою, ми не можемо залишитися на півдорозі. І Юда судив себе самого, але у відчаї закінчив як самогубець. Справжнє судження самого себе має бути пов’язане з вірою в те, що за мої гріхи заплатив Ісус Христос. Тобто я віддам свої гріхи Йому, під силу Його крові. А тоді здійснюється: «Якщо ми ходимо у світлі, кров Христа очищає нас від кожного гріха».

Христос воскрес!

Ми знову переживаємо свято славного Христового Воскресіння. Христос воістину воскрес, хоча й сьогоднішні західні богослови у своїй сліпій гордості заперечують цю найосновнішу правду віри. Плодом цих релігійних спекулянтів з духом невіри є Божа кара масового відпаду християн у Європі. До того ж, Європа потерпає від  гендерної ідеології, яка пов’язана з викраданням дітей із лицемірним обґрунтуванням, що начебто йдеться про захист дітей від т.зв. домашнього насильства. Крім того, Європа ісламізується, тобто йдеться про вимирання християнства. Так звані євро-цінності насправді є євро-збоченнями та євро-автогеноцидом.

Воскреснувши з мертвих, Ісус довів, що є Всемогутнім Богом, Господом неба і Землі, хоча й з любові до нас принизився аж до хресної смерті. В Його хресті і в Його смерті є перемога над гріхом і дияволом. Його Воскресіння ‒ це славний тріумф над смертю, і ми вже сьогодні через хрещення і віру беремо участь у Його новому житті, хоча й аж до своєї смерті повинні боротися з гріхом, дияволом і брехливою системою світу.

Апостол Павло показує, що якраз тому, що я не хочу зла, яке роблю, я згоджуюсь із Законом, що він добрий. Далі він вказує на корінь зла в мені, який впливає на мої почуття, розум та волю, і на те, що цим коренем зла є первородний гріх в мені. Далі апостол розкриває цю правду про гріх у нас: «Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати – ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу такий закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається» (вірш 18-21).

«Коли ж роблю те, чого не хочу,

то я згоджуюсь із Законом, що він добрий.

Тепер же не я те чиню, а гріх, що живе в мені.»

Наша гріхом зіпсута природа перебуває в позиції бунту проти Бога і ближніх. Як вона проявляється, коли прийде випробування?

Погляньмо на декілька прикладів зі Святого Письма. Ізраїльтяни, які перейшли Червоним морем, немов по суші, і були наочними свідками одного з найбільших чудес, крім багатьох інших в Єгипті, за кілька днів збунтувалися проти Бога, відлили собі золотого тельця і сказали: «Це наш Бог, що вивів нас з Єгипту». Це неймовірно, а все ж це реальність. Це «стара людина» в нас зі своєю зрадою. Або приклад з Нового Завіту: апостоли, які тільки тиждень тому на власні очі бачили воскресіння Лазаря, не прийшли на Голготу. Не стояли під хрестом, окрім Івана. Були паралізовані страхом, хоча й бачили багато чудес оздоровлення, визволення від демонів і навіть воскресіння.