Христос воскрес!

Дорогі брати і сестри!

Воскреслий Ісус привітав жінок словами: «Радуйтеся!», а ввечері звернувся до засмучених апостолів: «Мир вам!». Божий мир, який дає Христос, відрізняється від того, який дає світ. Ісусове привітання і мир пов’язані з Його воскресінням, тобто з перемогою над гріхом і смертю.

В Україні йде війна. Мес-медіа розповсюджують інформацію, яка, однак, не вносить у ваші душі справжній мир. Крім того, велика кількість різноманітної інформації не дозволить вам присвячуватися молитві. Щодня о 21-ій годині я згадую в молитві Україну і вас, щоб ваша віра вистояла у випробуванні, в якому перебуваєте. В цей час я також прошу за воїнів, полеглих на фронті, а також за тих, які відійдуть у вічність в найближчі 24 години. Я прошу Бога, щоб дав їм досконалий жаль за гріхи, щоб так вони врятували свою душу від вічної погибелі. Без цього жалю буде важко спастися.

«Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою;

провини нас усіх Господь поклав на Нього»

«Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього»

Після 6 вірша сказано: «Його мордовано, та Він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав Він уст». Усвідоммо реальність: «Усі ми блукали». Якщо Боже слово каже «усі», то навіть якщо ти переконаний, що тебе це не стосується, потрібно знати, що ніхто не є винятком. І ми не тільки колись блукали, але хоча й ми отримали багато світла через Боже слово і за старання виконувати Божі заповіді, все ж певною мірою ми досі блукаємо у дрібницях через свою впертість, небажання повчитися, упокоритися і т.п. Через цей свій нерозум мусимо платити певну данину. Це сварки в сім’ях, нетерпимість у подружжі, конфлікти між дітьми та батьками. Чому так є? Тому що ми не маємо достатньо світла та духовної гармонії, яка пов’язана з Божою благодаттю. Що нам робити? Ми повинні старатися глибше пізнавати правду про себе і про зло, яке є в нас і яке веде до самообману, хоча б у дрібницях.

Один чоловік ішов пустелею і ніс хрест разом з Христом. На піску залишилися сліди: спочатку було дві пари слідів (одні – цього чоловіка, а другі – Христа), але згодом залишились тільки одні сліди. Тоді Ісус сказав: «Я ніс твій хрест і тебе». Це можемо актуалізувати тоді, коли взиватимемо до Нього, як нас завалить безліч турбот та марнот і ми не маємо сили виконувати Божу волю: нас тягне або нічого не робити, або кинутися вирішувати таку проблему, яка породить наступну, і ми втратимо суть, але не хочемо робити те, що повинні.

1. Засудження на смерть. Пилат лицемірно умив руки зі словами: «Я не винен у крові цього праведника». Але видав Ісуса на смерть! Жест не оправдовує Пилата, він має на сумлінні убивство. І мій гріх був причиною Христової смерті.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

2. Ісус бере на Себе хрест. Ісусові слова стосуються також мене, і то щодня: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною».

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

Він є Дорога, Правда і Життя. Ісус не тільки говорив правду, але Він сам є Правда, вічна правда. Він є вічний Бог. А також Він є Життя, вічне життя. А це Боже життя Він дає і нам. Ми ‒ усиновлені Божі діти. А Церква – це Містичне Тіло Христа. Отож, Ісус сказав: «Я ‒ Дорога, Правда і Життя», ‒ і продовжує: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене»… Такою є правда: Ніхто не приходить до Отця інакше, як тільки через Нього. Це слова Ісуса. А також Він каже: «Я двері». Так, двері, через які можемо прийти до Отця. Відкупительна смерть Ісуса є тією вузькою дорогою, що веде до спасіння. Існує також широка дорога, яка веде до погибелі. А вузькою є дорога, яка веде до вічного життя.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Ісус дає нам обіцянку з умовою: «Коли ж ви в Мені перебуватимете і Мої слова у вас перебуватимуть, просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас». Але ми повинні просити не про якісь марності, дурниці, зайві матеріальні речі ‒ Божа людина ні про що таке не буде просити. Ми просимо за спасіння душ, за реалізацію пізнаної правди, за перемогу над силою зла, за порятунок навіть цілих народів. Так, ми повинні просити за душі, а передусім за свою. Ця місія сьогодні чекає кожного щирого християнина, насамперед монахів і монахинь. Люди, які посвятили себе Господу Ісусу Христу, мусять мати досвід боротьби проти зла в собі, проти самообману в собі. Тому потрібно, щоб насамперед Богупосвячені особи знали (але й усі християни, безперечно, повинні знати), як осягнути спасіння своєї душі та душ своїх ближніх. Цей шлях пізнання і досвіду з Божою силою, з Божою всемогутністю, пов’язаний з Христовим хрестом, який є центром усього християнства. «Ми проповідуємо Христа розп’ятого», ‒ взиває апостол Павло. Це Божа сила і Божа мудрість, а не людська сила і мудрість. Як ми повинні проповідувати Христа розп’ятого? Ми повинні дати Йому простір, щоб Він міг розіп’ясти в нас наше его, «стару людину». Божа сила, Божа благодать і Божа мудрість, які ведуть до спасіння, дочасного і вічного, діють через правдиво місіонерські душі, через душі, які проводять справжню євангелізацію, через душі, які самі перебувають на хресті з Христом.

ДЕКІЛЬКА ДУМОК ПАТРІАРХА ІЛЛІ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Покора

Я хотів би трохи підбадьорити вас і знову вказати на головну чесноту – покору, яка повинна проникати все і всі чесноти. Будь-яка чеснота без справжньої покори є даремною. Чому? Бо покора – це правда. Вона нічого не привласнює, бачить все у світлі. А протилежністю до покори є гордість. Гордість веде до непослуху. Через гордість ангели стали демонами. Гордість була на початку першого гріха Єви. Треба відкинути Єву і прийняв нову жінку, Марію. Марія є вашою Матір’ю. Вона своїм послухом і вірою перемогла змія, диявола. Вона покірна: «Зглянувся Бог на покору раби своєї» (Лк. 1,48).

В конфліктній ситуації головне – стати до світла і звинувачувати самого себе. Коли спробуємо так упокорятися – диявол втече і немає вже місця для себежалю, гіркості та гніву на ближнього! Це діє на 100%!

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Ми повинні робити вчинки для вічності, робити їх разом з Ісусом. Бути з Ним – це має вартість для вічності, інакше все даремно. Людина хоче бачити ефект, результат, хоче похвали. А часто немає жодної похвали, тільки биття, переслідування, ніякого ефекту – здається, що це лише витрачена енергія, втрачений час. Можеш сказати: «Добре, це так, але я, Господи, діяв у вірі». І тоді це має вартість  для вічності, а плоди побачимо згодом. Найбільша криза християн сьогодні полягає в тому, що коли вони не навчені як правильно спрацьовувати ту чи іншу ситуацію, то потім втікають з поля бою, все покидають і відпадають, бо не навчилися таїнства хреста: дякувати Богові і робити кроки віри. Ніхто їх цього не навчив. Священики говорили їм тільки фрази про любов.

«Хто хоче спасти свою душу, той її погубить, а хто погубить свою душу ради Мене та Євангелії, той її спасе!» Це суть – втратити свою душу за Христа і Євангеліє. А в цьому є для нас прикладом Пресвята Богородиця в момент Благовіщення, коли Вона сказала: «Ось я раба Господня, нехай мені буде по слову твоєму».

Коли Діва Марія сказала: «Я раба Господня!», зійшов Святий Дух. Як це неможливе стане можливим? Святий Дух це зробить. Через Пресвяту Богородицю і Святого Духа Ісус хоче жити в нас. Як? Хоче, щоб ми віддали Йому свою волю аж до останньої речі, щоб віддали Йому все, щоб любили Бога всім серцем, всією душею і всією силою. Передумовою того, щоб Бог міг в нас жити, щоб Ісус міг в нас втілитись, є Маріїн  послух: «Я раба Господня!». Отож, все віддати Богові, як Пресвята Богородиця. Віддати Йому свою волю: «Навіть якщо цього не розумію, але хочу служити Тобі, Господи!»

Тоді Святий Дух дасть нам світло і силу, щоб Ісус міг в нас жити, щоб ми могли постійно входити до Христової смерті. В нас є гріх, отрута первородного гріха, який діє в нас через брехню. Тому потребуємо світло Святого Духа, бо Святий Дух є Духом правди, в той час як диявол є духом брехні. Святий Дух дає нам силу, щоб ми могли чинити Божу волю.

«Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші.

Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані.»

«Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані»

Про кого говорить пророк Ісая? Він говорить про страждання очікуваного Месії, яким є Ісус Христос. Пророк Ісая здійснював пророче служіння у 740-700 роках до приходу Христа. Дух Божий відкрив йому таїнство Христових страждань за наші гріхи. У 3 вірші написано: «Зневажений, останній між людьми, чоловік болів…». У день Христової смерті апостоли зі страху залишили Його, а один із них, Юда, навіть зрадив Його. Того ж ранку апостол Петро тричі відрікся Христа. Ісус терпів великий біль особливо при кривавому бичуванні, при вінчанні терням і на хресній дорозі. Але найбільше страждання Він переживав тоді, коли у приниженні та покинутості висів на хресті.

Далі пророк Ісая пише: «Він наші недуги взяв на Себе, Він ніс на Собі наші болі. Ми ж гадали, що Його покарано, що Бог Його побив, принизив». І у 5 вірші, який будемо повторювати протягом двох тижнів, написано: «Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані». Так, за наші гріхи Ісусові руки і ноги були пробиті цвяхами, а вкінці і Його серце було проколене списом. Це було за наші гріхи і беззаконня. На завершення сказано, що Його ранами ми вилікувані. І не тільки ранами, завданими при розп’ятті, але й ранами від жорстокого бичування та ганебного і болючого вінчання терням.