«Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить»

Що означає бути тілесним, тобто бути в тілі, а що означає бути духовним, тобто бути в Дусі? Бути тілесним означає мати тілесне мислення, яке не рахується серйозно з Богом, з Божим судом і з вічністю. У Святому Письмі сказано, що вчинками тіла є заздрість, вбивства, чвари, нечистота, чарівництво тощо.

Що означає бути духовним? Це означає, що ми своїм мисленням внутрішньо з’єднані з Божим Духом. Тоді нас стосується: «Той самий Дух свідчить нашому духу, що ми діти Божі» (Рим. 8,16).

Найглибшою сутністю нашого єства є дух. Людський дух був створений Богом на Божий образ, він є безсмертний. Наше тіло смертне. Наше єство по суті є духовним, ми маємо душу, в якій є дух, а одягнені ми в тіло. У цьому земному житті наше тіло є наче скафандр, який знімаємо в годину смерті. Ми проходимо коротким часом, щоб перейти у вічність.

11.05.2022

Я буду говорити про чистоту серця у свої 76 років як монах, і то після 50 років священичого служіння. Найперше треба знати, що говорить сам Господь Ісус про чистоту серця. У зв’язку з небезпекою гріха проти чистоти Він наглядно говорить про усічення руки, ноги і про виколення ока.

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v15wiry-70381582.html   https://cos.tv/videos/play/36399433622787072   
https://www.bitchute.com/video/Xp85zz5HFc5n/  https://youtu.be/upqss8lz3Ng  https://ugetube.com/watch/D4VusEnMDYJzn4Y   

Яке ставлення я маю мати до Бога, до Його провидіння і до таїнства гріха у світі, в нас і в Церкві? – Тут також я маю упокорятися. Коли Йов нарікав, Бог йому сказав: «Де ти був, коли Я ставив основи землі і всесвіту?». Наше пізнання дуже обмежене! Ми не повинні нарікати, але в покорі і з вірою приймати все, що Бог допустить. Тоді Бог дасть нам світло і відкриватиме одне таїнство добра і зла за іншим, як в щоденному житті (тобто на практиці), так і в Святому Письмі, і через покору та відданість (любов) Він Сам буде навчати нас і відкривати нам очі.

Перша форма любові – це постійне самоупокорення. Але людина не мусить шукати чогось штучного. Йдеться тільки про те, щоб приймати правду! Коли прийде гіркість на ближнього, треба роздумувати про його добрі риси і вчинки, і згадати свої погані риси та зло, вчинене в минулому. І так в дусі перед ним упокорятися і бачити в ньому Ісуса. А тоді прийде світло і любов до цієї людини.

Друга форма любові – це жертва! Приносити малі жертви, самозречення за ближнього, але не з позиції «я спасаю», але аж тоді, коли я перед ним упокорюся і визнаю його кращим від себе. Якщо буду «помагати» ближньому, але не упокорюся у своєму серці перед ним і його не вивищу, то не буду його по-справжньому любити. Тоді й він буде відчувати, що хоча я йому допомагаю, але все це штучно, і невдовзі відкине таку допомогу, почуваючи себе зманіпульованим, поневоленим і залежним від мене. Чиста любов розп’ята.

У різних пробах ми повинні знову казати Господу своє «Так». Це  дійсно програма нового серця, яким є Діва Марія. Її «fiat» (хай станеться мені по слову Твоєму) і Її «magnificat» (за все дякує) – це програма справжнього наслідування!

Бог шукає абсолютну чистоту, цілковиту відданість Йому. Він дав нам Свою Матір. Ми постійно маємо звертати на Неї свій погляд, постійно намагатися бути Її дітьми, які мають основні риси Її характеру: покору і послух Богу.

Тут, в часі, ми боремося за щасливу вічність. Хочемо за будь-яку ціну спасти свою душу і якнайбільше душ, за які Ісус віддав Своє життя. Небо дійсно є нашим справжнім домом. Тут, на землі, мусимо боротися з гріхом, з духом брехні і самі з собою. «Стара людина» любить брехню і диявола, хоче йому служити. Тому мусимо зрікатися самі себе, тієї духовної системи, духовної інфекції, яка є в нас, і рішуче обрати Христа. Але ми знову автоматично падаємо до цієї старої системи. Це наче котити камінь під гору. Гріх – це коли камінь почне котитися вниз – летить автоматично. А котити вгору – це праця, зусилля, боротьба. Ми повинні виступити проти світу, диявола і його системи, а також проти себе, тобто гріха, який є в нас.

«Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників

та фарисеїв, не ввійдете в Царство небесне.»

«Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство небесне»

Щоб щиро говорити про любов, необхідно спершу покласти основу, якою є праведність, тобто справедливість. Адже сьогодні часто говорять про любов, вживаючи це слово у різних формах, але під цим терміном багато хто уявляє собі все, крім справжньої любові. Справедливість щодо Бога означає давати Йому те, що Йому належить – перше місце в нашому житті, справжню пошану, підпорядкування Йому та дотримування Його законів і заповідей. А також ми зобов’язані дотримуватися справедливості щодо наших ближніх. На жаль, багато християн, і навіть богопосвячених осіб, не мають правильного розуміння справедливості щодо ближніх.

«Бо Божа благодать з’явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми, зрікшись безбожності та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл» (Тит 2,11-14).

«Бо Божа благодать з’явилася спасенна всім людям» Де? В Ісусі Христі! «І навчає нас, щоб ми, зрікшись безбожності та грішних бажань цього світу», не служили духу світа і злу. Так, пожадання панують у світі, але отрута первородного гріха є також в мені, і коли обоє об’єднаються, зроблять мене рабом. Тому я повинен опертися і радикально їх відректися: «Це темрява і брехня, я відрікаюся цього!» Якщо не опруся, вони поневолять мене. Зректися безбожності та світських пожадань – це перша річ, а це вже є покаянням. А що робити далі? «Жити тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа». Отож ми повинні очікувати Ісуса.

Ісус каже: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5,8). Скільки нечистоти є в нашому серці! Досить, коли людина подивиться якийсь журнал, телевізор, почує якусь музику, пройде центром міста… Скільки там є нечистоти! Наше серце – наче магніт, який тягне весь цей бруд на себе. Що робити? Ісус дає чітку норму в питанні чистоти: «Відітни і відкинь від себе! Вирви і відкинь від себе!» – це прагнення, бажання, думку, почуття… Боротьба за чистоту серця – це фактично безкровне мучеництво. Без внутрішніх жертв і без вогню чистої любові до Бога та безсмертних душ цю боротьбу вести неможливо, бо в нашому старому серці є отрута первородного гріха. Так само і убогість духа, про яку Ісус говорить в першому блаженстві, вимагає чистої любові до Бога.

Якщо вирішуємо проблеми тільки своїм розумом і відчуттями, вони дають нам певний досвід, але цього не досить. Найважливіша річ у нашому житті – щоб ми ходили в правді, тобто були покірними. Диявол є дуже інтелігентний дух. Навіть найменший дух брехні є  розумнішим від Ейнштейна чи будь-кого іншого. Якщо хочемо логікою боротися проти духа брехні, то він нас обмане. Кожного потягне за те, до чого має схильність – в жінок це відчуття, а в чоловіків – логіка. Але якщо ми дійсно хочемо бути веденими  Святим Духом, щоб Він через нас діяв, то треба зупинитися: «Господи, я це бачу, відчуваю і розумію так, але тепер стаю до Твого  світла». Ісус каже: «Я світло світу». Отож, коли станемо до Божого світла,  Ісус відкриє нам очі, як відкрив Марії Магдалині після свого воскресіння. Вона не впізнала Його, думала, що це садівник. Аж коли Ісус звернувся до неї по імені, їй відкрилися очі і вона вигукнула: «Раввуні!». Того ж дня учні йшли до Емаусу і до них приєднався Ісус, як подорожній. Вони говорили про актуальні речі, які відбулися. Ісус пов’язував їх зі Святим Письмом, відкриваючи їм його. Але вони Ісуса не впізнали.

Небо перевершує всі наші очікування. Уявімо собі найбільше щастя, найбільшу красу – і все ж небо набагато прекрасніше. Про небо сказано: ні око не бачило, ні вухо не чуло, ані на серце людині не приходило, що Бог приготував для тих, які люблять Його. Отож, яким буде це небо, якщо воно перевершує всі наші уяви?!

Уявімо собі все, що у світі є найпрекрасніше – найдорогоцінніші камені, найгарніші твори людського мистецтва і найпрекрасніші пейзажі природи – і все це ніщо в порівнянні з красою неба.

Можемо собі уявити, яка гарна наша земля і природа, яку Бог створив. Якби ми були, наприклад, в Альпах, і спостерігали за сходом чи заходом сонця, чи бачили красу льодовиків, то захоплювалися б Божим творінням.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Небо є близько, бо я скоро помру. Ще кілька років, і я стану перед брамою неба. І навіть якби мені довелося жити ще 100 років, і вони скоро минуть. Як сильно мене повинна мотивувати думка про небо, яка спонукала стількох юнаків і дівчат погордити радощами і минущими благами світу, щоб таким чином здобути вічне небо!

Св. Бернард мав 7 братів. Всі вони вирішили залишити все, піти в монастир і цілковито служити Богу. Вони мали велике багатство і роздумували, що з ним робити. Сказали: «Віддамо все наймолодшому брату!». Прийшли до нього і сказали: «Брате, ми вирішили віддати тобі всю спадщину, яку маємо». Він поглянув на них і сказав: «Які ви хитрі! Ви хочете вічне небо, а мені даєте земне царство? Я також хочу Царства Небесного! Для чого мені це майно?». На кінець і їхній батько після смерті своєї дружини пішов в монастир. Вони дійсно були ревними слугами Христа і пережили духовну обнову.