1) Роздуми над Божим Словом:

Ув’язнення: Апостол-зрадник привів до Гетсиманії воїнів і вартових храму з факелами. Підійшов до Ісуса і зрадливо Його поцілував. Тоді воїни схопили Ісуса.

Перед Анною: Привели Його до первосвященика Анни. Він Його про багато що питав. Один із сторожі ударив Ісуса в обличчя.

Тайна вечеря

1) Роздуми над Божим Словом:

В четвер ввечері Ісус разом з апостолами є в світлиці. Пасха пов’язана з обрядом принесення в жертву агнця і з пасхальною вечерею. Ці свята пригадують вихід Ізраїля з рабства єгипетського фараона. Ісус прийшов, щоб визволити людство з рабства гріха і диявола.

Спочатку Ісус вмив апостолам ноги. Цим дав їм приклад покори і любові. Потім перестерігає апостолів перед духом зради, за якою є диявол.

«І втретє йому каже: „Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене?”

І засмутився Петро, що аж утретє його питає: „Чи любиш Мене”,

та й каже Йому: „Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю!”

І каже йому Ісус: „Паси Мої вівці!»

«І втретє йому каже: „Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене?” І засмутився Петро, що аж утретє його питає: „Чи любиш Мене”, та й каже Йому: „Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю!” І каже йому Ісус: „Паси Мої вівці!”»

Першому зі всіх апостолів Ісус з’явився Петрові. У неділю вранці Петро подолав страх, який тримав апостолів, і прийшов до Христового відкритого гробу.

Біля Генезаретського озера, де Ісус з’явився семи апостолам, Він тричі поставив Петрові запитання, яке стосувалося відношення Петра до Ісуса. Апостол Петро тричі привселюдно відрікся від Христа, і навіть з присягою. І хоча він відразу жалів за своє відречення і гірко плакав, все ж втратив своє доручення – уряд, який Ісус довірив йому як голові апостолів, кажучи: «Ти ‒ Петро, скеля, і на цій скелі Я збудую Свою Церкву» (Мт. 16,18). Після свого відречення Петро перестав бути скелею, його віра і любов до Спасителя не витримали випробування. Петро каявся за свій гріх, та лише особисто. І хоча Ісус пробачив йому, публічна провина та згіршення не були публічно надолужені. Як він міг залишатися головою апостолів, якщо привселюдно і з присягою відрікся Христа? Тому Ісус вимагав публічного покаяння та публічного визнання особистого відношення любові – не людської, а Божої – агапе. Про це Він двічі запитав Петра.

Христос воскрес!

Дорогі брати і сестри!

Воскреслий Ісус привітав жінок словами: «Радуйтеся!», а ввечері звернувся до засмучених апостолів: «Мир вам!». Божий мир, який дає Христос, відрізняється від того, який дає світ. Ісусове привітання і мир пов’язані з Його воскресінням, тобто з перемогою над гріхом і смертю.

В Україні йде війна. Мес-медіа розповсюджують інформацію, яка, однак, не вносить у ваші душі справжній мир. Крім того, велика кількість різноманітної інформації не дозволить вам присвячуватися молитві. Щодня о 21-ій годині я згадую в молитві Україну і вас, щоб ваша віра вистояла у випробуванні, в якому перебуваєте. В цей час я також прошу за воїнів, полеглих на фронті, а також за тих, які відійдуть у вічність в найближчі 24 години. Я прошу Бога, щоб дав їм досконалий жаль за гріхи, щоб так вони врятували свою душу від вічної погибелі. Без цього жалю буде важко спастися.

«Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою;

провини нас усіх Господь поклав на Нього»

«Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього»

Після 6 вірша сказано: «Його мордовано, та Він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав Він уст». Усвідоммо реальність: «Усі ми блукали». Якщо Боже слово каже «усі», то навіть якщо ти переконаний, що тебе це не стосується, потрібно знати, що ніхто не є винятком. І ми не тільки колись блукали, але хоча й ми отримали багато світла через Боже слово і за старання виконувати Божі заповіді, все ж певною мірою ми досі блукаємо у дрібницях через свою впертість, небажання повчитися, упокоритися і т.п. Через цей свій нерозум мусимо платити певну данину. Це сварки в сім’ях, нетерпимість у подружжі, конфлікти між дітьми та батьками. Чому так є? Тому що ми не маємо достатньо світла та духовної гармонії, яка пов’язана з Божою благодаттю. Що нам робити? Ми повинні старатися глибше пізнавати правду про себе і про зло, яке є в нас і яке веде до самообману, хоча б у дрібницях.

Один чоловік ішов пустелею і ніс хрест разом з Христом. На піску залишилися сліди: спочатку було дві пари слідів (одні – цього чоловіка, а другі – Христа), але згодом залишились тільки одні сліди. Тоді Ісус сказав: «Я ніс твій хрест і тебе». Це можемо актуалізувати тоді, коли взиватимемо до Нього, як нас завалить безліч турбот та марнот і ми не маємо сили виконувати Божу волю: нас тягне або нічого не робити, або кинутися вирішувати таку проблему, яка породить наступну, і ми втратимо суть, але не хочемо робити те, що повинні.

1. Засудження на смерть. Пилат лицемірно умив руки зі словами: «Я не винен у крові цього праведника». Але видав Ісуса на смерть! Жест не оправдовує Пилата, він має на сумлінні убивство. І мій гріх був причиною Христової смерті.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

2. Ісус бере на Себе хрест. Ісусові слова стосуються також мене, і то щодня: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною».

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

Він є Дорога, Правда і Життя. Ісус не тільки говорив правду, але Він сам є Правда, вічна правда. Він є вічний Бог. А також Він є Життя, вічне життя. А це Боже життя Він дає і нам. Ми ‒ усиновлені Божі діти. А Церква – це Містичне Тіло Христа. Отож, Ісус сказав: «Я ‒ Дорога, Правда і Життя», ‒ і продовжує: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене»… Такою є правда: Ніхто не приходить до Отця інакше, як тільки через Нього. Це слова Ісуса. А також Він каже: «Я двері». Так, двері, через які можемо прийти до Отця. Відкупительна смерть Ісуса є тією вузькою дорогою, що веде до спасіння. Існує також широка дорога, яка веде до погибелі. А вузькою є дорога, яка веде до вічного життя.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Ісус дає нам обіцянку з умовою: «Коли ж ви в Мені перебуватимете і Мої слова у вас перебуватимуть, просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас». Але ми повинні просити не про якісь марності, дурниці, зайві матеріальні речі ‒ Божа людина ні про що таке не буде просити. Ми просимо за спасіння душ, за реалізацію пізнаної правди, за перемогу над силою зла, за порятунок навіть цілих народів. Так, ми повинні просити за душі, а передусім за свою. Ця місія сьогодні чекає кожного щирого християнина, насамперед монахів і монахинь. Люди, які посвятили себе Господу Ісусу Христу, мусять мати досвід боротьби проти зла в собі, проти самообману в собі. Тому потрібно, щоб насамперед Богупосвячені особи знали (але й усі християни, безперечно, повинні знати), як осягнути спасіння своєї душі та душ своїх ближніх. Цей шлях пізнання і досвіду з Божою силою, з Божою всемогутністю, пов’язаний з Христовим хрестом, який є центром усього християнства. «Ми проповідуємо Христа розп’ятого», ‒ взиває апостол Павло. Це Божа сила і Божа мудрість, а не людська сила і мудрість. Як ми повинні проповідувати Христа розп’ятого? Ми повинні дати Йому простір, щоб Він міг розіп’ясти в нас наше его, «стару людину». Божа сила, Божа благодать і Божа мудрість, які ведуть до спасіння, дочасного і вічного, діють через правдиво місіонерські душі, через душі, які проводять справжню євангелізацію, через душі, які самі перебувають на хресті з Христом.

ДЕКІЛЬКА ДУМОК ПАТРІАРХА ІЛЛІ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Покора

Я хотів би трохи підбадьорити вас і знову вказати на головну чесноту – покору, яка повинна проникати все і всі чесноти. Будь-яка чеснота без справжньої покори є даремною. Чому? Бо покора – це правда. Вона нічого не привласнює, бачить все у світлі. А протилежністю до покори є гордість. Гордість веде до непослуху. Через гордість ангели стали демонами. Гордість була на початку першого гріха Єви. Треба відкинути Єву і прийняв нову жінку, Марію. Марія є вашою Матір’ю. Вона своїм послухом і вірою перемогла змія, диявола. Вона покірна: «Зглянувся Бог на покору раби своєї» (Лк. 1,48).

В конфліктній ситуації головне – стати до світла і звинувачувати самого себе. Коли спробуємо так упокорятися – диявол втече і немає вже місця для себежалю, гіркості та гніву на ближнього! Це діє на 100%!

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату