Якщо вирішуємо проблеми тільки своїм розумом і відчуттями, вони дають нам певний досвід, але цього не досить. Найважливіша річ у нашому житті – щоб ми ходили в правді, тобто були покірними. Диявол є дуже інтелігентний дух. Навіть найменший дух брехні є  розумнішим від Ейнштейна чи будь-кого іншого. Якщо хочемо логікою боротися проти духа брехні, то він нас обмане. Кожного потягне за те, до чого має схильність – в жінок це відчуття, а в чоловіків – логіка. Але якщо ми дійсно хочемо бути веденими  Святим Духом, щоб Він через нас діяв, то треба зупинитися: «Господи, я це бачу, відчуваю і розумію так, але тепер стаю до Твого  світла». Ісус каже: «Я світло світу». Отож, коли станемо до Божого світла,  Ісус відкриє нам очі, як відкрив Марії Магдалині після свого воскресіння. Вона не впізнала Його, думала, що це садівник. Аж коли Ісус звернувся до неї по імені, їй відкрилися очі і вона вигукнула: «Раввуні!». Того ж дня учні йшли до Емаусу і до них приєднався Ісус, як подорожній. Вони говорили про актуальні речі, які відбулися. Ісус пов’язував їх зі Святим Письмом, відкриваючи їм його. Але вони Ісуса не впізнали.

Небо перевершує всі наші очікування. Уявімо собі найбільше щастя, найбільшу красу – і все ж небо набагато прекрасніше. Про небо сказано: ні око не бачило, ні вухо не чуло, ані на серце людині не приходило, що Бог приготував для тих, які люблять Його. Отож, яким буде це небо, якщо воно перевершує всі наші уяви?!

Уявімо собі все, що у світі є найпрекрасніше – найдорогоцінніші камені, найгарніші твори людського мистецтва і найпрекрасніші пейзажі природи – і все це ніщо в порівнянні з красою неба.

Можемо собі уявити, яка гарна наша земля і природа, яку Бог створив. Якби ми були, наприклад, в Альпах, і спостерігали за сходом чи заходом сонця, чи бачили красу льодовиків, то захоплювалися б Божим творінням.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Небо є близько, бо я скоро помру. Ще кілька років, і я стану перед брамою неба. І навіть якби мені довелося жити ще 100 років, і вони скоро минуть. Як сильно мене повинна мотивувати думка про небо, яка спонукала стількох юнаків і дівчат погордити радощами і минущими благами світу, щоб таким чином здобути вічне небо!

Св. Бернард мав 7 братів. Всі вони вирішили залишити все, піти в монастир і цілковито служити Богу. Вони мали велике багатство і роздумували, що з ним робити. Сказали: «Віддамо все наймолодшому брату!». Прийшли до нього і сказали: «Брате, ми вирішили віддати тобі всю спадщину, яку маємо». Він поглянув на них і сказав: «Які ви хитрі! Ви хочете вічне небо, а мені даєте земне царство? Я також хочу Царства Небесного! Для чого мені це майно?». На кінець і їхній батько після смерті своєї дружини пішов в монастир. Вони дійсно були ревними слугами Христа і пережили духовну обнову.

1) Роздуми над Божим Словом:

Ув’язнення: Апостол-зрадник привів до Гетсиманії воїнів і вартових храму з факелами. Підійшов до Ісуса і зрадливо Його поцілував. Тоді воїни схопили Ісуса.

Перед Анною: Привели Його до первосвященика Анни. Він Його про багато що питав. Один із сторожі ударив Ісуса в обличчя.

Тайна вечеря

1) Роздуми над Божим Словом:

В четвер ввечері Ісус разом з апостолами є в світлиці. Пасха пов’язана з обрядом принесення в жертву агнця і з пасхальною вечерею. Ці свята пригадують вихід Ізраїля з рабства єгипетського фараона. Ісус прийшов, щоб визволити людство з рабства гріха і диявола.

Спочатку Ісус вмив апостолам ноги. Цим дав їм приклад покори і любові. Потім перестерігає апостолів перед духом зради, за якою є диявол.

«І втретє йому каже: „Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене?”

І засмутився Петро, що аж утретє його питає: „Чи любиш Мене”,

та й каже Йому: „Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю!”

І каже йому Ісус: „Паси Мої вівці!»

«І втретє йому каже: „Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене?” І засмутився Петро, що аж утретє його питає: „Чи любиш Мене”, та й каже Йому: „Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю!” І каже йому Ісус: „Паси Мої вівці!”»

Першому зі всіх апостолів Ісус з’явився Петрові. У неділю вранці Петро подолав страх, який тримав апостолів, і прийшов до Христового відкритого гробу.

Біля Генезаретського озера, де Ісус з’явився семи апостолам, Він тричі поставив Петрові запитання, яке стосувалося відношення Петра до Ісуса. Апостол Петро тричі привселюдно відрікся від Христа, і навіть з присягою. І хоча він відразу жалів за своє відречення і гірко плакав, все ж втратив своє доручення – уряд, який Ісус довірив йому як голові апостолів, кажучи: «Ти ‒ Петро, скеля, і на цій скелі Я збудую Свою Церкву» (Мт. 16,18). Після свого відречення Петро перестав бути скелею, його віра і любов до Спасителя не витримали випробування. Петро каявся за свій гріх, та лише особисто. І хоча Ісус пробачив йому, публічна провина та згіршення не були публічно надолужені. Як він міг залишатися головою апостолів, якщо привселюдно і з присягою відрікся Христа? Тому Ісус вимагав публічного покаяння та публічного визнання особистого відношення любові – не людської, а Божої – агапе. Про це Він двічі запитав Петра.

Христос воскрес!

Дорогі брати і сестри!

Воскреслий Ісус привітав жінок словами: «Радуйтеся!», а ввечері звернувся до засмучених апостолів: «Мир вам!». Божий мир, який дає Христос, відрізняється від того, який дає світ. Ісусове привітання і мир пов’язані з Його воскресінням, тобто з перемогою над гріхом і смертю.

В Україні йде війна. Мес-медіа розповсюджують інформацію, яка, однак, не вносить у ваші душі справжній мир. Крім того, велика кількість різноманітної інформації не дозволить вам присвячуватися молитві. Щодня о 21-ій годині я згадую в молитві Україну і вас, щоб ваша віра вистояла у випробуванні, в якому перебуваєте. В цей час я також прошу за воїнів, полеглих на фронті, а також за тих, які відійдуть у вічність в найближчі 24 години. Я прошу Бога, щоб дав їм досконалий жаль за гріхи, щоб так вони врятували свою душу від вічної погибелі. Без цього жалю буде важко спастися.

«Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою;

провини нас усіх Господь поклав на Нього»

«Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього»

Після 6 вірша сказано: «Його мордовано, та Він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав Він уст». Усвідоммо реальність: «Усі ми блукали». Якщо Боже слово каже «усі», то навіть якщо ти переконаний, що тебе це не стосується, потрібно знати, що ніхто не є винятком. І ми не тільки колись блукали, але хоча й ми отримали багато світла через Боже слово і за старання виконувати Божі заповіді, все ж певною мірою ми досі блукаємо у дрібницях через свою впертість, небажання повчитися, упокоритися і т.п. Через цей свій нерозум мусимо платити певну данину. Це сварки в сім’ях, нетерпимість у подружжі, конфлікти між дітьми та батьками. Чому так є? Тому що ми не маємо достатньо світла та духовної гармонії, яка пов’язана з Божою благодаттю. Що нам робити? Ми повинні старатися глибше пізнавати правду про себе і про зло, яке є в нас і яке веде до самообману, хоча б у дрібницях.

Один чоловік ішов пустелею і ніс хрест разом з Христом. На піску залишилися сліди: спочатку було дві пари слідів (одні – цього чоловіка, а другі – Христа), але згодом залишились тільки одні сліди. Тоді Ісус сказав: «Я ніс твій хрест і тебе». Це можемо актуалізувати тоді, коли взиватимемо до Нього, як нас завалить безліч турбот та марнот і ми не маємо сили виконувати Божу волю: нас тягне або нічого не робити, або кинутися вирішувати таку проблему, яка породить наступну, і ми втратимо суть, але не хочемо робити те, що повинні.

1. Засудження на смерть. Пилат лицемірно умив руки зі словами: «Я не винен у крові цього праведника». Але видав Ісуса на смерть! Жест не оправдовує Пилата, він має на сумлінні убивство. І мій гріх був причиною Христової смерті.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

2. Ісус бере на Себе хрест. Ісусові слова стосуються також мене, і то щодня: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною».

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

Він є Дорога, Правда і Життя. Ісус не тільки говорив правду, але Він сам є Правда, вічна правда. Він є вічний Бог. А також Він є Життя, вічне життя. А це Боже життя Він дає і нам. Ми ‒ усиновлені Божі діти. А Церква – це Містичне Тіло Христа. Отож, Ісус сказав: «Я ‒ Дорога, Правда і Життя», ‒ і продовжує: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене»… Такою є правда: Ніхто не приходить до Отця інакше, як тільки через Нього. Це слова Ісуса. А також Він каже: «Я двері». Так, двері, через які можемо прийти до Отця. Відкупительна смерть Ісуса є тією вузькою дорогою, що веде до спасіння. Існує також широка дорога, яка веде до погибелі. А вузькою є дорога, яка веде до вічного життя.