Галерея
ПРИМИРИЛИСЯ
Коли я був на роботі за кордоном, якраз перед від’їздом додому, в останній день ми з товаришем по роботі посварилися. Він прийшов на роботу дуже п’яний і з ним не можливо було не лише працювати, але й говорити. Окрім того він не давав працювати і мені, весь час викрикував і надокучав. Це мене дуже дратувало, хоч я розумів, що винен алкоголь. Однак, я не витримав і в гніві погрозив йому, що якщо не перестане, то з ним буде дуже зле. Це його досить налякало і він відійшов.
«Ось Мати твоя!»
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері: „Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
Вмираючий Ісус дає Своїй Церкві, яку тут залишає, свою Матір. Це є єдине і конкретне слово для Церкви. Церкву репрезентувало 12 учнів. На жаль, під хрестом стояв тільки один учень – той, про якого написано, що Ісус його любив. В цю годину Іван представляє збір дванадцяти і одночасно цілу Христову Церкву. „Коли Ісус побачив учня, який тут стояв, якого любив, сказав до матері: «Жінко, ось твій син!»” Смішно стверджувати, що помираючий Ісус мав головну турботу, як матеріально забезпечити свою покинену Матір. Адже коли до Нього прийшли і сказали: „Твоя родина (мати і брати твої) тебе чекає, – Він їм сказав: „Хто є моя родина і моя мати? Той, хто чинить волю Мого Небесного Отця, є мій брат, моя сестра і мати” (Мт. 12,46-50). Його завданням було прославлення Отця і спасіння безсмертних душ, а все інше було вже другорядним.
Ми є діти Пресвятої Богородиці
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут,
якого любив, то каже до Матері:
„Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня:
„Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень
узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
„…ось твій син!”
Цими словами Ісус дає своїй Матері апостола Івана, а в ньому – цілу Церкву, всіх, яких викупив. Ісус є Глава, а ми – Його члени. Мати не народжує тільки голову, але й ціле тіло: голову і члени. Якщо маємо з Ісусом творити єдність, то мусимо мати не тільки того ж самого Духа, але і ту саму Матір.
Ісус звертається не тільки до Матері, але звертається і до учня. Він висловлює не тільки свою волю, але і волю свого Небесного Отця, і виголошує її тепер, у цій годині: „…ось твій син!” Це твоє потомство!
ПРО РОЗБІЙНИКА
На уроці ми розглядали тему: «Останні речі людини». Говорили про необхідність бути завжди готовим стати перед Божим судом. А також говорили, що потрібно вчитися відразу каятися за свої гріхи, не чекати до сповіді, чи аж до смерті. Діти повинні були подумати і відповісти на питання: «Як так сталося, що розбійник, який був розп’ятий разом з Ісусом, за одне лиш речення потрапив у рай?» В наступну ж секунду один за одним діти почали піднімати руки.
Травень – місяць Пресвятої Богородиці
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері:„Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
«Жінко»
Ісус побачив свою Матір. Хіба ж Він Її, а також свого учня, перед тим не бачив? Фізично так, але поки що не наповнився час, коли подивиться на обидвох і сповістить їм Божу волю, яка була від вічності, а тепер має здійснитися – у свій час.
ПОКУПКА НЕ ВДАЛАСЯ
Ми з подругою живемо на одній квартирі і нам потрібно було зробити трохи більше покупок. Цілу дорогу ми молилися, щоб і ця покупка була на Божу славу, щоб Ісус був з нами і ми не втратили Духа Божого, відволікаючись на різні марності. Декілька людей нам радило зайти в новий супермаркет, бо там все дешевше.
Від самого початку нам не подобалася атмосфера, чи швидше сказати, дух, який там «витав». В магазин потрібно було спускатися ескалатором, все виглядало на найвищому рівні. Людина вже якось звикла, що на кожному продукті є штрих-код, але щоб коло кожної ціни був QR-код (переклад з англ.-швидка відповідь), це нам нагадувало структуру Нью-Ейж.
Любов до Бога – джерело любові до ближнього
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
НОСИЛИ СПИРТНЕ
Померла моя родичка. Я і інші поприїжджали на похорон здалека, від ранку нічого не їли, тому найрідніші запросили нас на обід в кафе. Я перепитала чи буде алкоголь на столі. Тітки відповіли, що ні, бо це лише обід, щоб щось теплого перекусити і їхати додому. Тільки ми стали до столу, я перехрестилася, дивлюся, починають носити на стіл спиртне. Тоді я сказала: «Де є алкоголь, там нема Бога і там зневажають Його Заповіді. Я за цей стіл сідати не буду», − і вийшла.
