«ЯК БУДЕШ МОЛИТИСЯ «ОТЧЕ НАШ»?»
Сталося так, що ми з мамою за щось посварилися. Я пішла в свою кімнату ображена плакати, а мама пішла нагнівана на кухню. Ми не говорили між собою. З понеділка я мала їхати на навчання на цілий тиждень, аж на вихідні мала бути вдома. Тому мені почала приходити думка, що треба примиритися з мамою, але я її усяко відкидала. Я була переконана на 100% що я права, а мама помиляється. Але совість мені знову говорила : «А як ти будеш цілий тиждень молитися «Отче наш»? Там ж є слова «…і прости нам як і ми прощаємо…» «Але я знаю маму, – опиралася я, – коли я прийду до неї з вибаченням, то вона мені скаже: «Не хочу ні тебе, ні твого перепрошення, відійди». «То нічого, що вона так скаже, твоя справа перепросити», – сказала я собі і пішла до мами. Мама не хотіла навіть глянути в мою сторону, але я переборола свою гординю і сказала: «Мамо, я Вас перепрошую». Мама обернулася до мене і сказала: «Не хочу ні тебе, ні твого перепрошення, відійди» – і знову відвернулася. Я знову проковтнула свою гордість, зібрала останні сили і ще раз сказала: «Мамо, але я Вас дійсно перепрошую!» Тоді мама розплакалася і обняла мене: «Та ти ж в мене єдина!» І так ми обидві плачучи знову примирилися.
(Софія)
