Галерея
ВИЗНАННЯ ВІРИ НА ЗУПИНЦІ
Якось я стояв на зупинці і чекав маршрутку. По другому боці дороги ішло троє п’яних, щось між собою говорячи. Я дивився їм услід із співчуттям і думав: «Бідні душі, мабуть вони ще ніколи по справжньому не зустрілися з Богом». Один з п’яних зацікавлено дивився на мене, напевно через те, що я був у габіті. Тоді він, залишивши двох своїх приятелів, попрямував до мене. Коли підійшов, артистично привітався і почав, насміхаючись, з іронією говорити на Бога і на мене (як монаха). Знаючи, що інколи найкращий захист це атака, я перебив його питанням:
МОЛИТВА КАТРУСІ
Одного разу на недільну школу діти привели з собою маленьку русяву дівчинку Катрусю. Їй було десь чотири рочки. Цього разу ми з дітьми мали науку про Матінку Божу. Вкінці науки ми зробили маленьку динаміку. Кожна дитина вирвала на городі якусь квіточку і йшла до образу Матінки Божої. Там мала попросити у Неї за щось, а на знак того, що вірить, що Матінка Божа її вислухає, мала подарувати Їй ту квіточку.
Взірцева євангелізація апостола Петра
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
ПЕРЕПРОСИЛА
На роботі як завжди я посварилася з директором. Але цього разу я справді була неправа. Річ у тому, що він постійно виступав проти Божого, на що я не могла спокійно мовчати, тому з нашої розмови виходила сварка, але цього разу йшлося про цілком нейтральну річ – про ремонти на роботі. Коли я усвідомила, що доказувала йому про один ремонт, а він мені говорив про інший, який був трохи пізніше, то зрозуміла, що він мав рацію, а не я. Для впевненості я ще перепитала співробітниць чи справді так було як казав директор. І справді так було.
НЕ МОГЛА ПОМЕРТИ
Це ще було у 2004 році. Мені довелося тоді доглядати стареньку вмираючу сусідку, оскільки вона була самотня і нікого не мала близького з родини. Я закликала місцевого священика, щоб її висповідав, бо вона вже дійсно вмирала. Старенька вже нічого не їла і майже нічого не пила, сильно мучилася, але ніяк не могла спокійно померти. Так тривало кілька днів.
Св. Тайна Хрещення та Ісусова Матір
Хто вірою прийняв Господа Ісуса, прийняв і Марію за свою Матір. Бог створив нову людину – Марію – для Церкви, де Ісус є Главою, а ми маємо бути Його членами. Ісус прийняв тіло від Марії. Слово стало Тілом в Марії і через Марію. Ми не народжуємося з Марії фізично, так як народжуємося з Єви, від якої успадковуємо кам’яне серце, заражене гріхом. Св. Хрещенням ми були прищеплені до Ісуса. Ми були занурені у Нього. Отримали нове життя і вже тоді одержали нову Матір. Через прийняття Ісуса приймаємо і Його Матір, навіть не усвідомлюючи цього. Ісус стає нашим братом, а брати мають спільну Матір. Ісус називає Бога Своїм Отцем – і ми маємо називати Його своїм Отцем. Кличемо Авва-Отче! А Ісус називав Марію своєю Матір’ю, і Вона нею була і є. Так само маємо Її називати і ми. Адже ми через Св. Тайну Хрещення з’єднані з Ісусом, Він є в нас. Через Св. Хрещення ми стали дітьми Марії, через те, що ми з’єднані з Ісусом.
МАЛИЙ СВІДОК
Мій син Максим має 9 років. Недавно він прийшов зі школи з великим синяком на лиці. Коли я спитав що сталося, він почав говорити:
– Я сів за парту, яка була вже занята, але не зауважив того, думав, що вільна. Потім прийшов однокласник, який там вже сидів переді мною, нічого не сказав і вдарив мене кулаком в лице.
– І що ти зробив? – запитав я.
У МАРШРУТЦІ
Одного разу ми з подругою поверталися з молитовної зустрічі нашої молодіжної спільноти. У маршрутці, в якій ми їхали, люди напрочуд були тихо, не розмовляли між собою, але натомість на весь голос звучала музика. За якусь хвилю ми з Ольою з широко відкритими очима подивилися одна на одну – не могли повірити власним вухам: пісня, яка звучала відкрито оспівувала наркотики! Ми подивилися на людей, але, здавалось, нікого це не хвилювало, всі спокійно сиділи і слухали. А це не була сама молодь, яка можливо вже звикла на таке, але були і старші чоловіки та жінки, однак їх це не боліло, їм було байдуже. Отож залишалося нам іти до водія і щось йому сказати.
Ісус – Син Божий – є Істинний Бог
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
І від тієї години той учень узяв Її до себе
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері: „Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
„…до себе (до свого власного)”
Наші переклади цього стишка з грецького оригіналу є: «Узяв Її до себе», тоді як латинська мова перекладає правильно: «In sua», що дослівно означає: «Прийняв Її в себе». У грецькій мові написано: Eis ta idia (ejs ta idia = ejs – в, ta idia – власний).
Якщо порівняємо інші місця зі Св. Письма, то в Євангелії від Івана цей термін використаний три рази (ejs ta idia):
- «Ото настає година… що ви розпорошитесь кожен у власне своє» (Ів.16,32).
- «Прийшов до свого (власного), – а свої (власні) Його не прийняли» (Ів. 1,11).
- «І від тієї години учень узяв Її до себе (до свого власного)» (Ів. 19,27).
