Галерея
ПОМОЛИВСЯ ДО МАТІНКИ БОЖОЇ
На уроці християнської етики ми з дітьми говорили про Матінку Божу. Я мала підготовлені питання, а діти відповідали. Найактивнішим був 8-річний Михайлик. На всі питання він перший тягнув руку. Нарешті ми дійшли до останнього найважливішого питання, але і тут Михайлик миттєво перший підняв руку.
ВАЖЛИВИЙ УРОК
Хочу поділитися досвідом, який став для мене важливим уроком на все життя.
Коли мені було десь 13 років, я була влітку на канікулах у бабці в селі. У нас на парафії священиком був мій стрийко. Сталося так, що я встидалася визнати у сповіді один важливий гріх і таким чином його затаїла. До Причастя ходила святотацьки. Мене страшенно мучила совість, але гріх у сповіді я не визнавала. Так тривало мабуть три тижні. Кожної ночі я не могла спати, крутилася, мені постійно снилося пекло, весь час мене переслідувала думка: «Ти затаїла гріх! Цієї ночі помреш і підеш до пекла!»
Таїнство не приймається розумом, але вірою
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері: „Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
«…прийняв…»
Учень Ісуса має вчинити те, що вчинив Іван під хрестом, нічого більше і нічого менше. Від цієї години він прийняв Ісусову Матір. Прийняти, тобто не дискутувати! Прийняти вірою. Це є таїнство, а таїнство не приймається розумом, але вірою. Не обов’язково розуміти таїнство, але потрібно перед ним схилитися і не згіршитися. Скільки людей та різних сект не хотіли прийняти те основне таїнство, що Ісус є правдивий Бог і правдивий Чоловік. Свої аргументи вони намагалися довести логічно і біблійно. А скільки славних теологів втратили віру, коли почали мудрувати, а перестали молитися і жити! Це таїнство Христового Божества треба прийняти. Що стосується інших таїнств у Св.Письмі, вони не є такими головними, але є тут для того, щоб ми з них жили, а не тільки про них дискутували. Коли людина схилиться перед таїнством, яке зовсім не розуміє, то воно з часом стане для неї зрозумілим і Святий Дух буде поступово відкривати глибину того, що людина прийняла вірою. Таїнство нової Матері не є необхідним для спасіння, але необхідне для повного і переможного життя.
ЗРОБИЛИ ПОКАЯННЯ
На Великодні свята у нас вдома, особливо на кухні, завелися мурашки. Вони були всюди – у пасці, пляцках, хлібі, всюди. Мама почала говорити, що треба з ними щось робити, купити на них якусь трутку, але до того якось не доходило. Тоді ми з старшою сестрою вирішили удвох зробити наголос покаяння.
Слово Життя Ів. 12,24-25 (від 25.5. до 8.6.2014)
«Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю
і не помре, залишиться саме-одне; коли ж помре, то рясний плід принесе.
Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя
на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно»
Роздуми над Словом Життя Ів. 12,24-25
«Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не помре, залишиться саме-одне; коли ж помре, то рясний плід принесе. Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно»
Після того як Ісус воскресив Лазаря, того дня, коли Йому вигукували «Осанна!», Він говорить слова про любов і ненависть до своєї душі, про її спасіння, її засудження і вічність. У 12 главі описується реакція на воскресіння Лазаря. Реакцією була урочиста зустріч Ісуса, під час якої люди викликували «Осанна!». «Тим часом великий натовп юдеїв довідався, що Ісус є там, і прийшли не тільки заради Ісуса, а й щоб побачити Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. Тому первосвященики вирішили і Лазаря вбити, бо численні юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса» (вірш 9-11). Під час урочистого в’їзду в Єрусалим натовп, який був свідком воскресіння Лазаря, свідчив про те, що Ісус воскресив Лазаря. Були там також і прочани з Греції. Вони підійшли до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і просили його: «Пане, хочемо побачити Ісуса».
«ІСУСЕ!!!»
Хочу засвідчити про те як Ісус врятував мені життя і як справді важливим є те чого вчать нас на реколекціях. А саме, що треба робити у найскрутніших ситуаціях нашого життя, – з глибини серця взивати святе ім’я Ісус.
Одного разу я пізно сама поверталася з навчання додому (приблизно 20хвилин іти пішки). Тому, що це було зимою, надворі було вже темно. Провулок, яким я повинна була перейти був безлюдним і ще й не освітлювався, але інакшої дороги не було. Я ішла і молилася.
ЕКЗАМЕН НА ВІДМІННО
Мене чекав випускний екзамен у музичному училищі. З двох музичних творів, які я повинна була виконати, у першому я постійно збивалася на одному і тому самому місці. І скільки я не тренувалася, нічого не виходило – весь час там збивалася. Бачачи, що нічого з тим не вдію, я почала щиро молитися до Матінки Божої, щоб мені якимось чудом допомогла добре здати цей екзамен, бо від цього залежала і моя стипендія.
Хто такий учень?
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері: „Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
«…той учень Її…»
Кого прийняв? Марію, Матір Ісуса. А що Вона? Не мала ніяких зауваг. Який учень? Той, який стояв під хрестом і якого Ісус любив.
Хто такий учень? Які біблійні параметри для учня? Маємо і ми бути учнями? А ти є учнем або хочеш ним стати? Ісус сказав: «Ідіть до цілого світу і зробіть учнями всі народи!» (Мт. 28,19). Не вистачить зробити віруючих, цього замало, потрібно – учнів! Іван Хреститель мав своїх учнів, фарисеї мали своїх учнів. Учень – це не студент чи школяр. Між викладачем і студентом не мусить бути якогось глибшого відношення. Студент вчиться від свого викладача, але його особисте життя його не дуже цікавить.
