І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне».

«Знаю, – каже до Нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього».

А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя.

Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!»

Ці слова є частиною розмови у Витанії, перед тим, як Ісус воскресив Лазаря, що був уже чотири дні мертвий. Смерті Лазаря передувала хвороба. Ісус з апостолами тоді був за межами Юдеї. Марія і Марта, сестри Лазаря, послали до Ісуса вістку: «Господи, той, що любиш Ти його, слабує». Коли Ісус почув це, сказав: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий через неї прославився». Через два дні Ісус сказав: «Підімо до Юдеї. Лазар, приятель наш, заснув. Але піду, і розбуджу його». Учні сказали Йому: «Господи, якщо заснув, то одужає». Ісус говорив про його смерть, але вони думали, що говорить тільки про сон. Тоді Ісус сказав їм відверто: «Лазар помер». Коли Ісус прийшов, то застав його вже чотириденного у гробі. Витанія була поблизу Єрусалиму, близько години дороги, і багато юдеїв прийшли до Марти і Марії потішити їх у їхньому смутку за братом. Коли Марта почула, що Ісус наближається, то вийшла Йому назустріч. Марія залишилася вдома. Марта сказала Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би. Але і так знаю, що все, чого попросиш Ти в Бога, Бог дасть Тобі». Далі слідує та частина діалогу, яку ми будемо повторювати 7 разів на день протягом двох тижнів.

ХІБА В ГОРНЯТКО

Якось до нас в гості прийшли знайомі, і чоловік, хоч сам не п’є, хотів зі слушності пригостити, почастувати гостей. Але був змушений вибачатися: «Налив би вам, але знаєте, у нас нема ні  склянок, ні фужерів, бо в нас – сухий закон! Хіба наллю  в горнятко?..»

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

ВІРА МАРІЧКИ

На перерві 10-річна Марічка ділилася з подругою своїми враженнями, бо сьогодні 19 грудня і всі дітки знають, що це за день. Подруга з недовірою запитала, що Марічці приніс святий Миколай. Дівчинка перерахувала. А на це почула дивну реакцію: «Марічко, не будь смішна, нема ніякого Миколая. Він колись був, а тепер нема. Це все батьки роблять.

Навіть невіруюча людина, коли раптово прийде тяжка ситуація, підсвідомо, як мала дитина, закличе: „Мамо!” До Марії маємо звертатися як до своєї матері. Ісус дав нам Марію за Матір. Єва є матір’ю усього людського роду. Марія стала нашою духовною Матір’ю. Завдання матері – не тільки народжувати дітей або приймати їх, але її завдання також годувати і виховувати їх. Марія супроводжувала Ісуса на Його хресній дорозі. Ніхто з людей Його не знав так близько і не творив з Ним такої глибокої єдності, як Його Матір. І свою Матір Ісус дав нам, своїм дітям. Маємо спільну Матір: ти, я та Ісус.

Звертатися до Неї в життєвих ситуаціях – це не так, як до Бога, а як звернення до когось старшого і досвідченішого за нас – як до матері. У духовному житті ми – недосвідчені діти. Ми маємо до Неї звертатися передовсім тоді, коли нас завалять клопоти і слабкості настільки, що ми вже не здатні звернутися прямо до Ісуса. А особливо тоді, коли нас атакують різні спокуси і ми ніби п’яні: кажемо гріху „Ні!”, а цілою своєю істотою погоджуємося з гріхом, і в нашій душі є якесь сум’яття.

ПОЧАЛА З П’ЯТНИЦІ

Помирала моя тітка: була лежача, почастішали болі, деколи втрачала свідомість. Я запропонувала їй помолитися семиденницю – це спеціальна молитва у важливій потребі, а також засвідчила, що мені Діва Марія дуже помогла в багатьох проблемах, поможе і їй. Коли я прийшла до неї на наступний день, вона сказала, що хоч семиденниця мала би починатися з понеділка, але вона вже почала, з п’ятниці – відразу, як тільки я принесла.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

ЩЕ ОДНЕ «ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ!»

Моя мама, як і багато інших українців, була змушена шукати працю закордоном. Ми часто спілкувалися з нею по скайпу, бо вона у той час найбільше потребувала підбадьорення. Роботи не було і мама не знала, чи ще лишатися і чекати, чи  повертатися на Україну. Мама плакала і я не знала, що їй сказати, що порадити, як підтримати. В мене була така звичка, що перед тим, як з кимось розмовляти, завжди тричі призивати Ісусове ім’я, щоб Ісус був між нами.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

НОСИВ МОЛОКО

Одні люди купляли у нас молоко. Я кожного вечора приносив їм молоко. Господиня сказала мені, що з 20:00 до 21:00 ніхто не зможе у мене взяти молоко, бо вони цілою сім’єю моляться. Хай би я краще приносив, або до 20:00, або вже після 21:00. Мені не вірилося, що вони кожного дня будуть молитися, тому я раз  прийшов о 20:10, але вони співали, молились.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

У Святому Хрещенні ми були занурені до Христової смерті, а також отримали нове життя, життя Христа воскреслого. Ця реальність виражена у Св. Письмі в посланні до Колосян: «З Христом у хрищенні ви були поховані і разом з Ним також воскресли, вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих» (Кол. 2,12).

Через віру ми повинні відкритися реальності Христової смерті, яка перемагає гріх і диявола. У мить свої смерті Ісус віддає свого Духа в обійми Отця. В цей момент проявляється найбільша Божа сила, яка перемагає. Христова смерть – це цілковите віддання себе Отцеві.

ПРИЙНЯВ ЛІК

Мій брат Орест почав жалітися на болі в оці. Йому зробили дослідження (коштувало це приблизно 6 тисяч гривень) і виявилося, що він має пухлину за оком. З такою інформацією поїхав в інститут Філатова в Одесу. Там знову сказали зробити знімки, бо попередні їх не задовольняли. І повідомили, що потрібно робити операцію. Однак гарантії ніхто не давав, швидше, навпаки, що і після операції може осліпнути. Я, бачачи таке скрутне становище брата, порадив йому звернутися до Бога, піти висповідатись.