ЯК ГОСПОДЬ ВІДПОВІВ НА МОЄ ПОКАЯННЯ
Я живу біля стадіону. Часто це стає великою перешкодою, щоб могти вдома спокійно молитися. Дуже часто, а особливо влітку, на стадіоні на весь звук включають музику і її виразно чути в кожній кімнаті у мене вдома, незважаючи на закриті вікна і двері. Не можливо ні молитися, ні читати Святе Письмо, ні навіть спокійно відпочити чи працювати. Я ходив і просив, щоб хоча би не включали так голосно, але безрезультатно.
Недавно знову включили музику. Я якраз молився. Відразу я почав бунтувати: «Знову те саме! Як так можна? Яким правом? Що вони собі позволяють?» Я не міг молитися. Маючи досвід, що з тим нічого не можна зробити, в мені щораз сильніше зростав гнів. Але потім я зупинився, згадав, що за все треба дякувати, адже гнівом нічого не вирішу. Було дуже тяжко подякувати за це, але коли це зробив відразу прийшло світло: «А що ти злишся? Хіба ти не був такий самий? Згадай скільки ти зробив зла собі і ближнім через злу музику. Тепер маєш хоч якусь покуту!» Я усвідомив, що до навернення, музика була для мене справжнім божком. Навіть було таке, що на сам Великдень, я прийшовши з Богослужіння відразу побіг у свою кімнату і на всі колонки включив музику, бо «нарешті можна». Прибігла мама і перелякано сказала: «Ти що збожеволів? Хоч трохи скрути звук!» Але я не послухав. Тепер, коли знаю, що означають слова тої пісні, то стає ще більше соромно. Коли я це усвідомив, то пропав увесь гнів і замість того я засоромлений почав перепрошувати Господа. І відразу, хоч я цього вже ані не просив, на стадіоні перестала грати музика. Це справді було чудо, бо перед тим такого ніколи не було! Дякую Богові, що я міг покаятися за свій гріх і що Він так милосердно відповів на моє покаяння!
(Андрій, 25р.)
