«ХІБА НЕ ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ?»
У мене маленька родина. Окрім мами, мені найближча її рідна сестра. Але якось між нами сталося непорозуміння і тітка у запалі сказала мені, щоб я до неї більше не приходила, що не хоче мене бачити. Я ображено щось їй відповіла і пішла. Мене просто завалили себежалі: «Як вона могла таке сказати?» І я цілу дорогу ідучи додому плакала. По дорозі зустріла знайому з нашої молитовної спільноти і все їй розповіла. А вона мені каже: «Хіба не знаєш, що робити? Ти завжди мені в таких ситуаціях це радила. Робити покаяння і молитися!» Це мене наче вивело з туману. Я прийшла додому, клякнула і почала правдиво робити покаяння: не де вона, а де я була винна. І справді я побачила свій гріх і тепер вже цілком інакше почала думати. Тепер я зовсім не мала жалю і образи на тітку, але мала справжній жаль – жаль за свій гріх. Після покаяння дійсно прийшов Божий Дух і мир. За якийсь час до мене мала прийти спільнота на молитву. З коридору я почула голос тітки, яка прийшла на спільноту: «Де є моя Танічка? Люди! І що я наробила? Що я сьогодні їй наговорила!» Я з радістю побігла на коридор, щоб вибачитися перед тіткою.
(Таня)
