«Ви чули, що було сказано: “Око за око, зуб за зуб”.

А Я кажу вам: “Не противтеся злому.

Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу”»

Ісус далі продовжує: «Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся» (Мт.5,40-41).

Заповідь «око за око, зуб за зуб» нам здається жорстокою, але тут йшлося про запровадження хоча б базової справедливості і про зупинення ланцюгової помсти, адже людина за одне око виколе обидва, а за один зуб виб’є всі зуби. Але Ісус каже, що ми повинні прощати і відповідати на зло добром, а на ненависть – прощенням.

У Посланні до Римлян у дусі цього заклику написано: «Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро… Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву Божому… Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля. Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рм.12, 17-21).

12.01.2016

Оцим Візантійський Вселенський Патріархат в апостольському і пророчому авторитеті проголошує цей 2016 рік роком взаємного прощення для слов’янських народів – Польщі, України та Росії.

Причина: Якщо ми називаємося християнами, то ми повинні наслідувати приклад Господа нашого Ісуса Христа. Коли Йому у руки забивали цвяхи, Він молився: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять»! Цим Він показав, що знає, що ті, які спричиняють Йому смерть були обманені духом брехні. У молитву «Отче наш» Він вклав прохання: «(Отче), прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». До цього прохання Він додає коментар: «Якщо ви не будете прощати, то й Отець Небесний не простить вам» (Мт. 6,14-15). Ісус не говорить про те, хто винен, а хто ні. Він встановлює тільки одну вимогу – простити! На іншому місці каже: «Прощайте і вам буде прощено». «Якою мірою міряєте, такою буде відміряно і вам» (Мр. 4,24). Якщо ми маємо міру власної справедливості, то ніхто з нас, людей, не вистоїть на Божому суді. Але якщо ми приймемо міру милосердя, а це означає що прощаємо, то і нас Бог не буде судити по справедливості, але з милосердям. Це єдиний шлях до порятунку особи і суспільства.

Другий Ватиканський Собор у 1965 році проголосив єресь, що християнський Бог і мусульманський Аллах є одним і тим самим богом.

Цитата ІІ Ватиканського Собору (Nostra aetate): «Церква з повагою ставиться і до мусульман, які поклоняються єдиному Богу…».

Відповідь: Церква не з пошаною, але завжди з жахом дивилась на  криваву інвазію ісламу. Однак на Соборі настала радикальна зміна. Замість необхідної обережності, проголосили самогубну пошану, і навіть єресь, що Бог християн – Отець Господа нашого Ісуса Христа, – нібито є кровожерливим Аллахом! А це брехня і богохульство! Але не можна через голосування визначати, що є правдою, а що ні! Не можна голосуванням визначити чи людина мертва, чи жива! Від голосування реальність не змінюється! Злочинною єрессю, яка просовує фальшиву тотожність, Собор заперечив основну правду віри і обманув всіх католиків!

Атеїст Фрейд дає інструкції до т.зв. психоаналізу і спонукає до того, щоб людина досліджувала своє минуле. Але цього не достатньо. Це не дає виходу, оскільки не вказується на прощення гріхів і на духовний вимір після смерті.

Приклад з власного життя: У 1966 році, коли я вступив до семінарії, в колишній Чехословаччині пропагувався атеїзм. Стати священиком я вирішив, коли мені було 16 років. Причиною було те, що я пізнав правду і відчував обов’язок цю правду про життя і смерть проповідувати якомога більшій кількості людей. Простіше кажучи, я усвідомлював реальність, що життя – це лише коротке випробування, потім прийде смерть і вічність. Я мав велику потребу молитися, а також говорити з друзями про Бога, про марність життя і про вічність. Після першого курсу я повернувся на канікули додому, в рідне село. Після обіду я ходив молитися до порожньої церкви, де перебував в Божій присутності. Я усвідомлював найосновніші правди, що стосуються мого життя, мого минулого і майбутнього. Про одне двогодинне розважання я ніколи не забуду. Я повторював його кілька днів поспіль. Воно повністю пройняло моє серце, позбавило мене усякого страху зі страждань, хвороби, втрати своїх близьких, смерті і Божого суду, який слідує за нею. Внутрішня розмова моєї душі з Богом була приблизно така: «Боже, Ти дав мені життя саме в цей історичний час, не раніше чи пізніше. Це час мого життєвого випробування, яке я повинен пройти сам. Ніхто не може за мене пройти цим випробуванням. Від нього буде залежати вся моя вічність – не тільки 80 років життя, не 100, 1000 або навіть мільйон, але вічність без кінця.

«Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: «Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2,10-11)

Справжньою і найбільшою радістю Різдва не є якісь подарунки, але народження Спасителя. У Ньому ми отримали від Бога найбільший дар. Він, Всемогутній Бог, Творець всесвіту, усіх зірок, сонця, місяця, всієї землі і кожного атома, кожної клітини, з любові до нас став беззахисною Дитиною. Він народився у Вифлеємі, в убогому вертепі, бо для Нього не було місця – для Всевишнього Творця і Бога не було місця. Він прийшов також і заради тебе, щоб ти мав вічне життя. Це справжня радість Різдва – Бог став людиною, щоб ти став Божою дитиною. «Котрі ж прийняли Його – тим дав право дітьми Божими стати» (Ів. 1,12). Він приходить в серця тих, які Йому відкриються.

Як прийняти Ісуса? Як Він може в нас народитися? Передумовою народження Спасителя на світ було «ТАК» Марії. Отож йдеться про віддання себе Богу – через це слово може стати тілом і через це може діяти Святий Дух. Другим прикладом після Ісуса, який є істинним Богом, Божим Сином, для нас, слабких людей, є Марія. Тому Бог дав нам Її за Матір, щоб Вона вела нас до Ісуса і показувала нам, як Його наслідувати. Сам Ісус каже: «Той є мій брат, сестра і мати, хто не тільки чує слово Боже, але також виконує його». Це стосується і нас. Умова виконання Божого слова – бути убогим духом, відректися себе, щоб стати убогим Вифлеємським вертепом, де Христос може народитися. Щоб Він дійсно міг прийти, ми повинні віддати Йому свою неміч, гріх, що тримає нас в рабстві. Він прийшов, щоб відкупити нас з гріхів. Це найбільша радість і суть Різдва. Отож, скажімо Богу своє «ТАК», як Пресвята Богородиця, бо Ісус хоче не тільки народитися в нас, але й жити. Віддаймо Йому до рук своє минуле і майбутнє.

Різдво-2016

Дорогі віруючі і весь український народе!

Ми живемо в історичний час, коли вирішується майбутнє не тільки України, але й усієї Європи і світу. Ісус є наріжним каменем; хто прийме Його, буде спасенний, хто відкине – буде засуджений. Різдвяним святам передували події, які впливають і на Україну: теракт в Парижі, авіатеракт над Єгиптом, в результаті якого загинули 224 російських і декілька українських громадян, а серед них 27 дітей. Останніми місяцями Європу заливає хвиля іммігрантів з різних ісламських країн.

Згадаймо, що минулими роками саме на Різдвяні свята християни в Каїрі та Іраці загинули під час богослужінь від терактів і так відійшли у Божу славу. Вони вже не повернулися з храмів у свої домівки. Якщо подивимося на Західну Європу, то згідно статистик, у Франції ювенальною юстицією було викрадено понад 2 мільйони дітей. В Норвегії щороку 59 дітей, викрадених таким способом, здійснюють самогубство. Держави західної християнської Європи узаконюють одностатеві шлюби, яким потім віддають цих викрадених дітей. Росія є єдиною державою, яка заборонила гомосексуалізм і його пропаганду. В Україні у 2017 році гомосексуальні партнерства мають бути вже легалізовані. В цей Різдвяний час з тривогою говориться про мобілізацію. 70 років тому, одразу ж після Різдва, ваші діди разом зі своїми дітьми тодішнім режимом були депортовані на Сибір.

В даний час архітектори НСП (Нового Світового Порядку) просовують ісламізацію Європи. Їх метою є знищення християнства, європейської культури та ідентичності окремих народів в рамках запровадження мультикультуралізму.

Проти ісламізації виступив разом з урядом прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан, навіть ціною санкцій. Єпископи Угорщини також виступили проти ісламізації і проти ліквідаційного розпорядження папи Франциска. Папа розпорядився, щоб на кожну парафію, в кожен монастир (включаючи жіночі монастирі) і на кожне паломницьке місце була прийнята хоча б одна мусульманська сім’я. Однак мусульманська сім’я часто складається з чоловіка, який має кілька дружин і багато дітей. Мусульмани просовують ісламізацію мечем і дітонародженням.

В Чехії ситуація була іншою, ніж в Угорщині. Кардинал Дука повністю підтримав заклик папи Франциска і лицемірно говорив про доброго самарянина з метою проведення ісламізації. На відміну від цього, президент Земан, який вважається невіруючим, сказав ясне слово: «Жодного мусульманського мігранта, бо тоді зірветься лавина».

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

28.12.2015

Кардинал Влк в телевізійному інтерв’ю 27.12.2015 р. говорив про: 1) ісламську міграцію і 2) міжрелігійний діалог.

До п.1) Ісламська міграція

Ведучий програми сказав: «(в Європу) прибувають люди … іншого віровизнання, які сповідують іслам і вірять в іншого бога. Чи для Римо-Католицької Церкви вони представляють потенційну небезпеку?».

Влк: «Ви сказали, що вони вірять в іншого бога, але це не правда, оскільки в нашій державі існує об’єднання т.зв. авраамічних традицій. Туди належать представники євреїв, представники християн і представники ісламу» (прим.: і представники масонів).

«Ви чули теж, що було сказано давнім: „Не клянись неправдиво”

і „Виконаєш твої клятви Господеві”. А Я кажу вам не клястися зовсім»