Не досить, щоб людина устами мовчала, але залишалася в негативному мисленні. Наші уста мають мовчати щодо марних думок, але наш розум повинен перебувати в Божому слові. Ми говоримо обличчям і жестами, а тому маємо перебувати у Божому слові, щоб потім, коли ми знаходимось у спільноті, Христос міг перебувати посеред нас. З іншого боку, треба говорити, але для підбадьорення, виправлення і настанови (1 Кор. 14,3). Ми повинні звертати увагу на те, щоб нашу неадекватну мовчанку лукавий не зловжив для поширення підозр і припущень.

«Ти ж, коли даєш милостиню,

нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права»

«Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права»

Це слово Господь Ісус дає нам не для дискусії, а для реалізації. Воно має свій глибокий сенс і пов’язане з подвійною жертвою: по-перше, людина зрікається якоїсь своєї власності на користь інших, а по-друге, якщо це робить приховано, то ще й жертвує і людське визнання та похвалу. Ісус пояснює, що це відбувається тому, «щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» – не тільки людську нагороду, але Божу – вічну. Тут здійснюється: втрачаємо, щоб отримати. Втрачаємо матеріальне, щоб здобути нематеріальне. Жертвуємо дочасне, щоб отримати вічне. Пам’ятай: твій Отець знає, що є таємне, а Ісус тобі нагадує: «Він віддасть!».

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

6. Метод релятивізму

Галік вирішує питання, чи всі релігії в своїй основі однакові і мають ту саму вартість: «Можу дати три різні відповіді і кожну відстоювати: НІ, НЕ ЗНАЮ, МОЖЛИВО!».

Цитата: «НІ, звучить моя відповідь, якщо хтось твердить, що “релігії в своїй основі є однакові”: таке твердження рішуче заперечую як релігієзнавець, який при докладнішому вивченні релігій бачить безліч відмінностей».

Відповідь: На перший погляд Галік відповість правильно: НІ. Однак аргумент, який наводить, одразу ж показує, що всю проблему відношення християнства і поганських культів він базує на фальшивому фундаменті. Суть християнства і суть поганства – це дві непоєднювальні речі.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Дивіться це відео також на: 
https://rumble.com/v5j1mu2-334319834.html   
https://cos.tv/videos/play/56269778083943424   

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

5. Метод неособистого підходу до віри

Т.Галік пише: «Мене згіршує христологічна єресь цього фільму («Страсті Христові» М. Гібсона), в якому діло спасіння нашого Господа подається як людське героїчне досягнення – Ісус тут гарно, по-американськи, зображений як чемпіон, як професіонал у перенесенні терпінь, який на рингу з дияволом, бувши тисячу разів у нокауті, знову встане – і врешті по заслузі зійде на сходинку переможця…» («Ніч сповідника», 2006, ст.174).

Це вершина богохульства – порівнювати Христове спасительне страждання зі садомазохізмом і називати Спасителя чемпіоном і професіоналом у перенесенні терпінь.

Господь Ісус дозволив себе принизити людьми і прибити на хрест. Він, покірний Агнець, був ведений на страту, і тим, які Йому прокололи руки і ноги, простив, за них молився і з любові за них помер. Який прекрасний ідеал і приклад любові! А під хрестом стоїть Марія. Ісус з хреста бачив і тебе, і дав тобі свою Матір, щоб Вона стала і твоєю Матір’ю (Ів. 19,25). Вона хоче вчити нас чистої любові, щоб ми поступово забували про себе, тренуючись в терпеливості до себе і до ближніх – тим, що Маріїною покорою одразу ж в зародку будемо перемагати заздрісні і підозрюючі думки (1 Кор. 13,4). Тоді Святий Дух і Діва Марія перемінять нас, але ця переміна пов’язана з певним болем. Діва Марія ще швидше, ніж апостол Павло до Галатів, може сказати нам: «Дітоньки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб’ється у вас!» (Гал 4,19).

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

4. Метод віртуальної реальності

Галік пише: «Воскресіння є подією есхатологічного характеру – на це натякає вислів “третій день”, який не є лише відомістю про час – проламуючись до часу, ця подія потребує часу, щоб  проникнути до серця і думок учнів та принести туди світло, уможливлюючи також збагнути сенс Христового терпіння і хреста» («Ніч сповідника», 2006, ст.244).

Чому Галіку так перешкоджає саме цей вислів зі Святого Письма – «третій день»? Бо він не терпить жодної конкретності, жодної реальності. Він літає в самих фантазіях, есхатологіях та віртуальних реальностях, але не зносить конкретної реальності. Третій день є третім днем – що ще хоче в цьому віднайти? Число три – це три, а день – це день. Кожна мала дитина знає, що третій по порядку йде після першого і другого, і що день – це день, а не тиждень, місяць чи рік. І власне тому, що не може з цим собі порадити, мусить вигадати якусь приголомшуючу теорію – так іншими словами скаже, що апостолам аж на третій день дійшло, що три дні тому Господь Ісус помер, і це було те воскресіння в їхніх головах, в яке ми повинні вірити, як нас у цьому переконує Галік.

Що є першочерговим ділом Божим? «Оце діло Боже – вірити в Сина Божого» (пор. Ів.6,29). А також «виконувати Його заповіді». Коли чуємо слова «виконувати Його заповіді», диявол нас залякує,  бо маємо щоденний досвід, що не можемо їх  виконати – постійно відчуваємо, що їх лише порушуємо, хоча й не зі злої волі. Однак це обман ворога! Добре, навіть якщо їх порушу (несвідомо чи навіть свідомо), є вихід – іти з цим до Ісуса. Наприклад, людина якимось чином обманена, вичерпана, кинута в ситуацію, коли в один момент повинна вирішувати багато справ нараз. Тоді вирішує, але і грішить, хоч не зі злої волі, навіть якщо це свідоме і добровільне рішення. Звісно, йдеться про дрібниці,  а не про важкі гріхи. А що потім? Тим, які люблять Бога все – тобто і помилки, і падіння – все співдіє на добро! Тобто і ці недоліки і напруження у взаємних відносинах – все це ми повинні вирішувати відповідно до Божої заповіді. Як? Так, що пробачу! Так, що всупереч логіці, себежалю, гніву і гіркості  благословляю. Це виконання Божої заповіді!

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

3. Маніпуляційний метод навмисного невисловлювання

Т.Галік продовжує свою маніпуляцію основними правдами християнства – Христовою смертю і воскресінням: «Друге читання (можна читати) як драму з одною дією, в якій обидві версії події відіграються одночасно. Однак лише друге читання, “паралельне”, – це читання очима віри. Але віра тут означає дві речі: розуміння, що тут йдеться про парадокс (що цей другий вимір події “воскресіння” є реінтерпретацією цього першого рівня, але не його подальшим щасливим завершенням)» («Ніч сповідника», 2006).

З цього безглуздя і маніпуляції поняттями, які є антилогічними, Галік робить велику містику. Якщо хтось в неї не вірить, то на думку Галіка, є цілком примітивним, бо «… лише друге читання, “паралельне”, – це читання очима віри». Це означає, що той, хто не сконструює з Євангелія тотальні безглуздя, які зовсім не відповідають дійсності (напр., що смерть і воскресіння нібито є одне і те ж),  а потім ці безглуздя не читає очима віри, – той є невіруючим.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Католики хочуть знати, чи католицький священик Т. Галік є правовірним, чи є єретиком. Він не може бути тим та іншим, хоча це сам про себе стверджує.

Другий метод, який використовує Галік:

2. Метод висміювання

Т.Галік висміює правди віри, Христове Воскресіння навіть називає міфом і казкою з добрим кінцем. Цитата: «Історію Воскресіння можна читати двома цілком різними способами. Або як драму з двох дій, при чому в першій дії справедливий і невинний чоловік засуджений та страчений, а в наступній, другій дії, він воскрес і є прийнятий Богом. Це перше читання означає, що “воскресіння” є хепі-ендом, а отже вся історія є типовим міфом або оптимістичною казкою зі щасливим кінцем» («Ніч сповідника», 2006).