Другий Ватиканський Собор у 1965 році проголосив єресь, що християнський Бог і мусульманський Аллах є одним і тим самим богом.

Цитата ІІ Ватиканського Собору (Nostra aetate): «Церква з повагою ставиться і до мусульман, які поклоняються єдиному Богу…».

Відповідь: Церква не з пошаною, але завжди з жахом дивилась на  криваву інвазію ісламу. Однак на Соборі настала радикальна зміна. Замість необхідної обережності, проголосили самогубну пошану, і навіть єресь, що Бог християн – Отець Господа нашого Ісуса Христа, – нібито є кровожерливим Аллахом! А це брехня і богохульство! Але не можна через голосування визначати, що є правдою, а що ні! Не можна голосуванням визначити чи людина мертва, чи жива! Від голосування реальність не змінюється! Злочинною єрессю, яка просовує фальшиву тотожність, Собор заперечив основну правду віри і обманув всіх католиків!

Атеїст Фрейд дає інструкції до т.зв. психоаналізу і спонукає до того, щоб людина досліджувала своє минуле. Але цього не достатньо. Це не дає виходу, оскільки не вказується на прощення гріхів і на духовний вимір після смерті.

Приклад з власного життя: У 1966 році, коли я вступив до семінарії, в колишній Чехословаччині пропагувався атеїзм. Стати священиком я вирішив, коли мені було 16 років. Причиною було те, що я пізнав правду і відчував обов’язок цю правду про життя і смерть проповідувати якомога більшій кількості людей. Простіше кажучи, я усвідомлював реальність, що життя – це лише коротке випробування, потім прийде смерть і вічність. Я мав велику потребу молитися, а також говорити з друзями про Бога, про марність життя і про вічність. Після першого курсу я повернувся на канікули додому, в рідне село. Після обіду я ходив молитися до порожньої церкви, де перебував в Божій присутності. Я усвідомлював найосновніші правди, що стосуються мого життя, мого минулого і майбутнього. Про одне двогодинне розважання я ніколи не забуду. Я повторював його кілька днів поспіль. Воно повністю пройняло моє серце, позбавило мене усякого страху зі страждань, хвороби, втрати своїх близьких, смерті і Божого суду, який слідує за нею. Внутрішня розмова моєї душі з Богом була приблизно така: «Боже, Ти дав мені життя саме в цей історичний час, не раніше чи пізніше. Це час мого життєвого випробування, яке я повинен пройти сам. Ніхто не може за мене пройти цим випробуванням. Від нього буде залежати вся моя вічність – не тільки 80 років життя, не 100, 1000 або навіть мільйон, але вічність без кінця.

«Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: «Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2,10-11)

Справжньою і найбільшою радістю Різдва не є якісь подарунки, але народження Спасителя. У Ньому ми отримали від Бога найбільший дар. Він, Всемогутній Бог, Творець всесвіту, усіх зірок, сонця, місяця, всієї землі і кожного атома, кожної клітини, з любові до нас став беззахисною Дитиною. Він народився у Вифлеємі, в убогому вертепі, бо для Нього не було місця – для Всевишнього Творця і Бога не було місця. Він прийшов також і заради тебе, щоб ти мав вічне життя. Це справжня радість Різдва – Бог став людиною, щоб ти став Божою дитиною. «Котрі ж прийняли Його – тим дав право дітьми Божими стати» (Ів. 1,12). Він приходить в серця тих, які Йому відкриються.

Як прийняти Ісуса? Як Він може в нас народитися? Передумовою народження Спасителя на світ було «ТАК» Марії. Отож йдеться про віддання себе Богу – через це слово може стати тілом і через це може діяти Святий Дух. Другим прикладом після Ісуса, який є істинним Богом, Божим Сином, для нас, слабких людей, є Марія. Тому Бог дав нам Її за Матір, щоб Вона вела нас до Ісуса і показувала нам, як Його наслідувати. Сам Ісус каже: «Той є мій брат, сестра і мати, хто не тільки чує слово Боже, але також виконує його». Це стосується і нас. Умова виконання Божого слова – бути убогим духом, відректися себе, щоб стати убогим Вифлеємським вертепом, де Христос може народитися. Щоб Він дійсно міг прийти, ми повинні віддати Йому свою неміч, гріх, що тримає нас в рабстві. Він прийшов, щоб відкупити нас з гріхів. Це найбільша радість і суть Різдва. Отож, скажімо Богу своє «ТАК», як Пресвята Богородиця, бо Ісус хоче не тільки народитися в нас, але й жити. Віддаймо Йому до рук своє минуле і майбутнє.

Різдво-2016

Дорогі віруючі і весь український народе!

Ми живемо в історичний час, коли вирішується майбутнє не тільки України, але й усієї Європи і світу. Ісус є наріжним каменем; хто прийме Його, буде спасенний, хто відкине – буде засуджений. Різдвяним святам передували події, які впливають і на Україну: теракт в Парижі, авіатеракт над Єгиптом, в результаті якого загинули 224 російських і декілька українських громадян, а серед них 27 дітей. Останніми місяцями Європу заливає хвиля іммігрантів з різних ісламських країн.

Згадаймо, що минулими роками саме на Різдвяні свята християни в Каїрі та Іраці загинули під час богослужінь від терактів і так відійшли у Божу славу. Вони вже не повернулися з храмів у свої домівки. Якщо подивимося на Західну Європу, то згідно статистик, у Франції ювенальною юстицією було викрадено понад 2 мільйони дітей. В Норвегії щороку 59 дітей, викрадених таким способом, здійснюють самогубство. Держави західної християнської Європи узаконюють одностатеві шлюби, яким потім віддають цих викрадених дітей. Росія є єдиною державою, яка заборонила гомосексуалізм і його пропаганду. В Україні у 2017 році гомосексуальні партнерства мають бути вже легалізовані. В цей Різдвяний час з тривогою говориться про мобілізацію. 70 років тому, одразу ж після Різдва, ваші діди разом зі своїми дітьми тодішнім режимом були депортовані на Сибір.

В даний час архітектори НСП (Нового Світового Порядку) просовують ісламізацію Європи. Їх метою є знищення християнства, європейської культури та ідентичності окремих народів в рамках запровадження мультикультуралізму.

Проти ісламізації виступив разом з урядом прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан, навіть ціною санкцій. Єпископи Угорщини також виступили проти ісламізації і проти ліквідаційного розпорядження папи Франциска. Папа розпорядився, щоб на кожну парафію, в кожен монастир (включаючи жіночі монастирі) і на кожне паломницьке місце була прийнята хоча б одна мусульманська сім’я. Однак мусульманська сім’я часто складається з чоловіка, який має кілька дружин і багато дітей. Мусульмани просовують ісламізацію мечем і дітонародженням.

В Чехії ситуація була іншою, ніж в Угорщині. Кардинал Дука повністю підтримав заклик папи Франциска і лицемірно говорив про доброго самарянина з метою проведення ісламізації. На відміну від цього, президент Земан, який вважається невіруючим, сказав ясне слово: «Жодного мусульманського мігранта, бо тоді зірветься лавина».

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

28.12.2015

Кардинал Влк в телевізійному інтерв’ю 27.12.2015 р. говорив про: 1) ісламську міграцію і 2) міжрелігійний діалог.

До п.1) Ісламська міграція

Ведучий програми сказав: «(в Європу) прибувають люди … іншого віровизнання, які сповідують іслам і вірять в іншого бога. Чи для Римо-Католицької Церкви вони представляють потенційну небезпеку?».

Влк: «Ви сказали, що вони вірять в іншого бога, але це не правда, оскільки в нашій державі існує об’єднання т.зв. авраамічних традицій. Туди належать представники євреїв, представники християн і представники ісламу» (прим.: і представники масонів).

«Ви чули теж, що було сказано давнім: „Не клянись неправдиво”

і „Виконаєш твої клятви Господеві”. А Я кажу вам не клястися зовсім»

У Старому Завіті той, хто клявся, посилався на свідчення Бога, і водночас скликав на себе Боже прокляття, якщо б не дотримав клятви або якщо його слова були неправдиві. Іноді людина заприсягалась Богом (1Сам. 20,3; 1Сам. 25,26), іноді лише людиною, яка цим водночас зобов’язувалася стати месником можливого порушення присяги. Іноді, щоб підкреслити вагомість присяги, приносили в жертву тварину. Її розрізали і присягаючий проходив між двома половинами. Можливо, це було символічне стягування долі, яка спіткала тварину, на того, хто б порушив союз (Бут. 15,8-18; див. Єр. 34,18). Ізраїльтяни присягали вівтарем (1Цар.8,31), який належав Богу, або храмом (Мт. 23,16 і наст.). Закон суворо забороняв кривоприсягу (Лев. 19,12), але покарання за неї залишав Богові (1Цар. 8,31 і наст.; Зах. 8,3).

Перед Різдвом Франциск виступив з закликом до урядів всіх країн і просить від них зробити чотири наступні кроки:

1) скасувати смертну кару в т.ч. і для найбільших злочинців та масових вбивць;

2) скасувати довічне позбавлення волі для цих злочинців;

3) знайти альтернативу тюремному ув’язненню;

4) надати амністію вже засудженим найважчим злочинцям.

Таке відношення не є милосердям, але найбільшою жорстокістю щодо беззахисних громадян. Кожне суспільство протягом всієї історії людства дотримувалось основних принципів правосуддя. Масових злочинців та вбивць завжди карали, щоб захистити суспільство. Відповідно до заклику Франциска, потрібно було б розпустити міліцію і вже не розшукувати  жодних злочинців. В рамках Францискового милосердя і толерантності вони могли б безкарно убивати, мучити, проводити атентати, здійснювати насильство, грабувати банки, і навіть могли б провести масовий геноцид окремих народів, залишаючись при цьому недоторканими.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

25.11.2015

Слово Боже говорить, що на початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. Далі написано, що все було створено через Нього і для Нього (Ів. 1,1-3). Кожна людина створена так, що прагне найвищого, досконалого щастя, яке хоче реалізувати в особистому відношенні. Людина прагне Бога, і навіть якщо цього не усвідомлює, бо ніхто інший не може задовольнити це вкладене в неї прагнення. «Ти створив нас для себе, о Боже, і неспокійне людське серце, поки не спочине в Тобі» (св. Августин). Це сильне прагнення, яке є в кожній людині, є позитивним, і становить суть нашого існування. Але людина згрішила, зрадила Бога, повірила духу брехні, і, таким чином, перервала з Ним зв’язок. Тривалим наслідком цього є первородний гріх. Прагнення Бога, абсолютного щастя, яке ніколи не закінчиться, залишилось в нутрі людини, але гріх – брехня в нас – спричиняє те, що задоволення прагнення до щастя ми шукаємо там, де його знайти неможливо. Йдеться про ессенціальний самообман.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату