Божий ворог нападає, щоб знищити Боже діло і християнство, щоб вкрасти з душ Христа – Боже життя – і так вкинути їх до вічної погибелі. Його атаки є зовнішні та внутрішні, і мають своє значення. Треба бачити в них хрест, який необхідно нести. Несення цього хреста – це Божа воля. Але перш, ніж почати нести цей хрест, треба зректися себе. Ісус спершу каже: «Зречись себе!», і аж потім додає «Візьми свій хрест!». Зректися себе – це убогість духом, це покора.

У вівторок, 22 березня 2016 року, ісламісти скоїли теракти в Брюсселі, а вже 24 березня Франциск ісламістам мив і цілував ноги. Його мета – просунення ісламізації в Європу, а тим самим ліквідація християнства і європейської цивілізації. Він зрадив Христа, вигнав Духа Правди і прийняв духа брехні, духа антихриста.

«Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос (Месія)? Він – антихрист, що відрікається Отця і Сина. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця» (1 Ів. 2,22-23).

Франциск відрікається Отця і Сина тим, що ставить християн на один рівень з поклонниками поганських божків – демонів і стверджує: «Всі ми – Божі діти». Маніпуляція з боку Франциска полягає в тому, що він скаже часткову правду, щоб просунути єресь. Ми всі Божі діти, але тільки в тому сенсі, що Бог створив усіх людей – тих, які спасенні, і тих, які засуджені. Але Франциск використовує термін «Божі діти» так, наче б ми всі були спасенні автоматично – без покаяння і без Ісуса Христа. А це єресь максима. Маніпуляція терміном Божі діти і терміном Боже милосердя де-факто є запереченням правди, що Бог є справедливий, а водночас запереченням вічного покарання, а це наступна єресь. Катехизм вчить, що надмірна надія на Боже милосердя є гріхом проти Святого Духа.

Кожне самозречення, яке з’єднуємо з Ісусовим стражданням, кожне вмирання своїй волі, яку нам перекреслять наші найближчі, різні зовнішні обставини або наше безсилля, – це постійне зрікання в дрібницях, власне, і є здобуванням скарбів у небі. Це вічні цінності, побудовані на практичній вірі, заснованій на Божому слові і входженні до Божої присутності. Тут здійснюється Ісусове слово: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною» (Мт. 16,24). Це скарби, які іржа не зіпсує і злодії не вкрадуть.

Дорогі вірні у Христі!

20 березня ми пережили першу неділю Великого посту. В суботу, 19 березня, був намір осквернити Львів гей-парадом, тобто походом гордості гомосексуалістів. Тільки чудом цьому вдалося перешкодити. Звичайно, це плід також і ваших молитов. Крім того, свій внесок зробили і добрі намагання тих людей, які словом або іншим способом посприяли тому, щоб цей похід не відбувся. Цим Львів і Галичина, а також вся Україна була охоронена від Божого покарання.

В якому стані сьогодні перебуває Україна? Заплановано вже 8-му мобілізацію. На Сході України немає справжнього миру. Люди помирають і калічать себе взаємно як з одної, так і з другої сторони. Існує два рішення – або якнайшвидше взаємно простити один одному, закінчити війну і врегулювати конфлікт мирним шляхом, або відкинути взаємне прощення та мир і вимагати жертв – людських життів, а водночас економічного виснаження. Хто з цього матиме користь? Україна, Росія чи Америка? Майбутнє покаже.

«Не збирайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа,

і де злодії підкопуються й викрадають. Збирайте ж собі скарби на небі,

де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються

та не крадуть. Бо де твій скарб, там буде й твоє серце!»

25.03.2016р.

Конгрегації Віровчення

Ватикан

Є тероризм фізичний, а є тероризм духовний. Більшу провину від того, хто здійснює фізичний тероризм, має той, хто готує умови для масового тероризму. А Франциск це робить! Він готує ліквідацію християнства і європейської цивілізації. Весь світ сколихнули злочини ісламістів в Парижі, Кельні, а тепер і в Брюсселі, але Франциск далі цинічно просовує ісламізацію. На цей раз він використав жест цілування ніг ісламістам, замість того, щоб в час найбільших християнських свят сконцентрувати увагу на Христа і Його жертву примирення на хресті.

Франциск є антихрист, він стверджує, що ми з мусульманами та індуїстами маємо того самого бога. Тобто Аллаха, Шиву чи інших індуїстських божеств (демонів)? Апостол Іван пише: «Це антихрист, що відрікається Отця і Сина».

«Не збирайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де твій скарб, там буде й твоє серце!»

Ісус простим способом показує нам, що збирати скарби на землі є великим нерозумом. Він каже, що міль та іржа їх нищать і злодії викрадають. Крім того, головним злодієм, який все вкраде, є смерть. А Ісус каже: «Будьте готові, бо не знаєте ні дня, ні години», і вказує на чоловіка, якому вродився багатий урожай і який планував побудувати великі клуні та мати забезпечене майбутнє. Бог сказав йому: «Нерозумний, ночі цієї душу твою заберуть від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?». Це слово відноситься не тільки до олігархів чи якихось багачів, але стосується кожного з нас. Чому? Бо і до нас сказано: «Збирайте ж собі скарби на небі, де іржа їх не нищить…». Це наказ, ми повинні збирати скарби на небі.

Ісус каже: «Будьте готові, бо ви не знаєте, ні дня, ні години, коли прийде Син Людський». Це найбільша мудрість – готуватися до смерті. Адже ми не знаємо, чи не трапиться якесь нещастя – можемо захворіти на рак чи попасти в автоаварію, і будемо у вічності. Не знаємо ні дня, ні години. Не знаємо, коли зустрінемося з Господом лицем в лице. Однак ми повинні з цим рахуватися, знаємо, що це прийде. Не можемо відкладати навернення. Ми повинні почати вже сьогодні, як каже Боже слово: «Сьогодні, якщо ви почуєте Його голос, не робіть затверділими ваших сердець». Чекати на покаяння в годину смерті – це божевілля. Так, є такі люди, які навернулися в годину смерті, але це виняток. Покладатися на це ризиковано! Втратити вічне життя – це щось жахливе!

20.03.2016р.

Починається Страсний тиждень. Візантійський Католицький (Вселенський) Патріархат звертається до Вас і публічно закликає Вас чинити покаяння за себе і за Ватикан.

Ми живемо в час, коли наддержавні структури поетапно просовують голокост Європи і цілої планети. До основних засобів, які вони для цього використовують, належить просування гомосексуалізму – содомії. Святе Письмо застерігає перед цією гидотою все людство. «Як Содом і Гоморра, що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного вогню і поставлені нам в приклад» (Юди 7; пор. 2 Пт. 2,6-8).

Наступним засобом голокосту є просовування масового викрадання дітей у люблячих батьків зі штучних причин. Рада Європи просуває Конвенцію і Стратегію для викрадання дітей фактично з кожної сім’ї. Цих викрадених дітей потім деморалізують гомосексуалісти, педофіли, садомазохісти в т.зв. «професійних сім’ях». Між ними діти кочують. Це найважче страждання для дітей, важче, ніж страждання від війни, важче, ніж бідність і голод. Якщо б ці діти померли, це було б для них меншим злом, ніж принесення їх в жертву Молоху Нового Світового Порядку (НСП), який вимагає сатанинської тиранії дітей, а часто і їхнього життя.

Ми всі логічно знаємо, що повинні померти, але практично ніхто з цим не рахується. Однак вершина глупоти – коли люди, які лежать в лікарні повністю паралізовані хворобою, навіть тоді серйозно не рахуються зі смертю. Я ходив у лікарню до важко хворих і думав: «Боже, чи це взагалі можливо, що ми такі байдужі до спасіння своєї душі?» Одного разу, коли я прийшов до лікарні, посповідав вмираючого чоловіка, але він одразу ж почав говорити, що коли повернеться додому, буде робити клітки для кроликів. Я сказав йому: «Що за абсурд? Ви на порозі смерті і думаєте про такі дурниці?! Подумайте про зустріч з Богом, що станете на Божий суд.»

Дорогі студенти!

Не з власної вини ви були відрізані від здорових духовних коренів, що виходять з тисячолітньої християнської культури, і вам прищепили деградуючу американську псевдокультуру, яка веде до морального, духовного та фізичного занепаду. Плодом цього є притуплення совісті, втрата почуття особистої відповідальності, усвідомлення сенсу життя і реальності смерті. Усе це породжує інвазію злочинності, поширення наркоманії, алкоголізму, сексуальних збочень, смертельного СНІДу, евтаназії. Ці злочини і аморальність американські глобалізатори через міжнародні організації нав’язують всім народам в якості «прав людини»! Вони просувають сексуальні збочення, гомосексуалізм, транссексуалізм, зоофілію, садомазохізм, викрадання дітей сучасними ювенальними піратами. Згідно т.зв. гендерної ідеології діти вже з дитячого садка не можуть мати нормальне реалістичне мислення. Хлопчик не має права сказати, що є хлопчиком, а дівчинка дівчинкою. Це повна втрата розуму і совісті, нездатність розрізняти правду від брехні, реальність від ірреальності.

Дорога очищення – це дорога любові. А Боже слово говорить: «Любов проганяє страх» (1 Ів. 4,18). І далі: «Любов довготерпить, не заздрить, не величається…» (1 Кор. 13,4 наст.).

Найбільшим прикладом любові для нас є сам Ісус. Як у Нього проявлялася любов до Бога Отця і до людей? Щодо Отця Він був слухняний у всьому – був слухняний аж до смерті: «Отче, хай не Моя, а Твоя буде воля». І з любові до Отця і наших безсмертних душ Він прийняв найжорстокішу смерть.

Отож послух полягає у зреченні своєї волі. Щодня ми повинні в дрібницях шукати Божу волю. Послух є найвищим вираженням любові. Перший гріх в раю почався цікавістю і закінчився непослухом. Після Господа Ісуса ніхто не був таким слухняним Богу, як Діва Марія, яка про себе сказала: «Я раба Господня, нехай мені буде по слову твоєму» (Лк.1,38).

В даний час правовірну Церкву нищить дух глобалізації Нового Світового Порядку (НСП). Під позитивними поняттями запроваджує сатанізацію і втілює духа антихриста. Засобом для досягнення цього є єресі і синкретизм з поганством, що практикується в міжрелігійному діалозі. Західна Церква на чолі з останніми папами вигнала зі свого середовища Святого Духа. До цього прямує також і Східна церква на чолі з патріархами Вартоломієм та Кирилом, за прикладом апостатичного Заходу. До сучасної Церкви відносяться слова, що вона є долиною сухих кісток. Видіння, яке Господь показав пророку Єзекиїлу, стосується і наших днів. «Ці кості – це все дім Ізраїля» – сучасна церква без духа покаяння і Духа правди. Тому треба так, як і пророк, взивати до Бога за нове сходження Святого Духа в особистій молитві, а особливо в Літургії, конкретно – в Епіклезі.

Умова того, щоб Бог простив мені, був до мене милосердний, пов’язана з моїм прощенням ближнім, тобто з моїм милосердям. Це один з принципів, яких я мушу навчитися. У молитві «Отче наш» ми щодня молимося: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Бог хоче, щоб я в своєму житті втілював досвід з прощенням. Практично це дуже просто. Якщо я стану до Божого світла і усвідомлю свій борг щодо Бога, то потім спокійно пробачу ближнім. Але якби я дивився на це почуттями, то не матиму сили простити. Я мушу прийняти Боже слово, побудоване на реальності, тобто зробити жест – акт віри: «Господи, я прощаю це і це». Чому прощаю? Бо я був обманутий гріхом, дияволом, а також мій ближній був обманутий дияволом і тому діяв під його владою. Отож наш спільний ворог – диявол. Ми прощаємо одну копійку, а Бог прощає нам мільйони. Тому будьмо мудрими і використаймо це.