Юридичний сектор Візантійського Вселенського Патріархату розробив для всіх, в тому числі для юристів і політиків, пояснення того, на яких принципах діють сучасні зміни законодавства, що просовуються ЄС, РЄ і США.

І. Загальне пояснення

Однією з основних ознак правової держави є стабільне законодавство, яке залишається незмінним незалежно від того, яка політична партія є панівною на той час в країні. Проте сьогодні система Нового Світового Порядку цілеспрямовано докладає зусиль, щоб змінити курс держави, її ідеологію і мислення людей. А тому, в першу чергу, намагається змінити законодавство.

Для чого змінювати закони, які відпрацьовані практикою і успішно діють? Очевидно, якщо змінюється закон, то слід обґрунтувати в чому старий закон є недобрим, а новий добрим. Новий закон необхідно критично перевірити: чи не є небезпечним і чи має чіткі формулювання. Однак злочинна система працює на обмані, який полягає в тому, що із закону зроблять незрозумілий текст, в якому людина нездатна зорієнтуватися.

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день

турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день

турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

Турботи ми створюємо собі автоматично. Що робити з турботами? Ми повинні вчитися щодня на молитві віддавати їх Богу. Це єдине правильне рішення. Часто турботи настільки великі і складні, що не бачимо виходу. Кожну молитву необхідно починати з покаяння: «Господи, прости мені, що так мало довіряю Тобі, що не шукаю насамперед Твого Царства, що кожного дня потрапляю в круговорот моїх свавіль, а потім часто мене завалюють проблеми, які не вмію вирішити. Я опиняюся в напруженні, де проявляється моя нетерпеливість щодо ближніх, і навіть гнів. А потім словом чи жестом їх зранюю і порушую взаємні відносини. Прошу, пробач мені це. Ти бачиш, що в цій конкретній проблемі не бачу рішення, я в цьому безсильний, але віддаю цю проблему Тобі. Ти, Господи, є вирішенням цієї моєї невирішальної проблеми. Тепер в ній я вже не безсильний сам, тепер я безсильний разом з Тобою. Дякую за мир, який даєш мені до душі. Знаю, Господи, що в свій час Ти і в цій справі прославишся. Вже не боюся, дякую Тобі, що і ця, невирішальна для мене проблема, є в Твоїх руках».

З Ісусом ми повинні вмирати, і з Ним також воскресати з мертвих. В посланні до Римлян містяться основні правди, які вказують нам, що ми прищеплені до Ісуса через віру – ця єдність дана нам вже у Хрещенні: «Коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо» (Рим. 6,8). Тут ставиться наголос на слові «віримо». У нашому житті ми повинні актуалізувати єдність з Ісусом. Як тільки залишаємося в собі, приходять проблеми. Людина, яка з’єднана з Христом, постійно має мир в душі. Має мир: чи її хтось сварить, чи прийде хвороба – наприклад, їй можуть навіть відрізати ноги, вона може бути калікою, 40 років паралізованою на інвалідному візку, або бути засудженою на кару смерті – але буде щаслива, бо має Ісуса. Адже той, хто з’єднаний з Ісусом, має мир, який світ дати не може.

9.05.2016

Священикам і членам Фоколяре

1) Позитиви руху Фоколяре:

В час, коли закінчувалася війна, засновниця Фоколяре К’яра Любіх разом зі своїми подругами пережила глибокі духовні досвіди, які для багатьох могли стати підбадьоренням у вірі.

Сьогодні найбільший позитив – це те, що священики Фоколяре регулярно зустрічаються. Коли архиєп. Я. Ґраубнер був священиком у Валашських Клобуках, до нього приїхали гості, але, на жаль, його не було дома. На дошці оголошень була розміщена насичена програма уроків релігії, але вівторок був вільним. Він зарезервував собі його на зустріч зі священиками-Фоколяре. Це треба оцінити. Час знаходили й інші члени Фоколяре. Інші священики єпархії цього зробити не змогли. Кожен був індивідуалістом, хоча багато з них були дуже ревними в ремонтах храмів, в катехизації чи пасторації. Однак в зустрічі з братами і в спільній духовній програмі вони не були зацікавлені, вважали це втраченим часом. Регулярні зустрічі членів Фоколяре в індивідуалістичній структурі були дійсно чимось революційним. Коли інші священики хотіли створити братню спільноту в молитві, Божому слові і взаємному підбадьоренні, то після кількох спроб це завжди закінчувалося невдачею.

За день до своєї смерті Ісус говорить: «Ніхто не має більшої любові, як хто душу свою поклав би за друзів своїх» (Ів. 15,13). Отож усвідом: Як Ісус тебе любить! За яку ціну ти був відкуплений! Людина думає про все, але те найголовніше ігнорує. Тому також потрібно постійно усвідомлювати свій гріх, як каже пророк Давид: «Гріх мій завжди передо мною». Не тому, щоб піддатися депресіям, а тому, щоб по-справжньому ще більше любити свого Спасителя, триматися Його і мати до Нього особисте відношення. І не тільки до Ісуса, але й до Небесного Отця: «Бо так Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав…» (Ів. 3,16). Отець віддав Його за мене! Нічого більше дати вже не міг, хоч був Всемогутнім. Він дав мені вічне життя, Боже життя, життя у найбільшій славі і щасті. А я, як кріт в землі, кручуся в бруді, в багні, люблю це, а Божими дарами погорджую і відкидаю їх.

8.05.2016

Єпископам Католицької Церкви

260-сторінкова апостольська адгортація Франциска викликала галас. Ліберали її оспівують. Кард. Каспер заявив, що це найбільша революція в Католицькій Церкві за 1500 років. На противагу цьому, зокрема сімейні організації висловилися, що йдеться про єретичний документ, який просовує ліквідацію християнської моралі та сім’ї! Вина за катастрофічний стан Церкви сьогодні лягає на:

1) папу Франциска Бергольйо,

2) на отруйні корені II Ватиканського Собору.

До п. 1) Єретична адгортація Amoris laetitia має на меті підірвати католицьке вчення щодо нерозривності Тайни подружжя, щодо контрацепції, методів штучного запліднення, аморального гомосексуалізму і «гендер-шизофренії».

Amoris laetitia у всьому VIII розділі (пункти 291-312) містить якусь заплутану інтерпретацію католицької доктрини, так що цілком втрачається розуміння характеру і наслідків смертного гріха. Замість ясних формулювань Франциск використовує ідеологічну мову і подає вибіркові та двозначні цитати з попередніх церковних документів.

18.05.2016р.

Меру м. Києва

В. В. Кличку

Шановний пане мере!

Звертаємося до Вас у справі заборони гей-параду, запланованого на 12 червня 2016 року.

Гей-парад пов’язаний з таїнством прокляття. Бог в Своєму слові перестерігає, що за просування содомії приходить покарання масового винищення. Відлякуючий приклад для майбутніх поколінь поданий в апокаліптичному покаранні: вогонь впав з неба і повністю знищив міста Содом і Гоморру (Юд. 7; 2Пт. 2,6).

Київ є духовною перлиною. Нетлінні мощі багатьох святих знаходяться у Києво-Печерській Лаврі.

Вас, пане мере, Бог поставив на Вашу посаду саме в цей час, щоб Ви захищали духовний скарб і місто Київ. Гей-парад скликає прокляття і Божу кару. Ні в якому разі не дозвольте осквернення цього духовного центру Православної Церкви.

Я повинен також мати досвід з тим, що означає бути перед обличчям Господа. Це не означає, що будемо мати видіння і появи Христа. Стояти перед обличчям Господа дуже просто: зупинюся, усвідомлю Божу присутність і стану перед Богом в правді, як грішник. Визнаю Йому хоча б один гріх і буду готовий прийняти від Нього виявлення й інших моїх гріхів. Я також готовий пробачити всім, хто мене образив, бо хочу, щоб Бог мені простив.

Коли приходимо перед Боже обличчя, ми повинні також усвідомити, що чиста любов до Бога означає знову Йому все віддати. Таким є правдиве відношення. Ми однак постійно хочемо щось тримати. Але все ж таки мусимо це все пускати.

У небі ми будемо мати все, чого так прагне людське серце. Наше серце прагне визнання, багатства, влади. Все це ми отримаємо в небі, але правдивим способом. У першій книзі Самуїла написано: «Хто вшановує Мене, – говорить Господь, – Того вшаную і Я». Чи можемо уявити собі більшу честь, ніж ту, якою нас вшанує Бог? А коли нас вшанує Бог, то нам віддадуть честь і всі мешканці неба – за те, що ми залишилися вірні Христу і Його правді та не дали себе обманути брехнею. Там виявляться всі наші зусилля, які ми зробили в служінні Богові.

Ми бажаємо багатства і влади? – В небі будемо спадкоємцями Бога. Тільки подивіться, який багатий наш Отець і яка спадщина нас очікує! Все, що належить Богу, Він дасть нам. Він каже, що ми є співспадкоємцями з Христом.

Коли прийде якась проблема в нашому житті, перше питання: «Де є Ісус?» Ми маємо сформовані автоматичні реакції і почнемо вирішувати проблему власною силою. Звичайно, ми повинні співпрацювати і силу, яку Бог нам дав (чи це наша воля, чи розум), маємо використати для вирішення проблеми. Ісус не каже, що ми не повинні нічого робити, але наголошує на тому, що є першочерговим: «Шукайте найперше Царства Божого». Боже Царство є там, де є Ісус. Іншими словами: Шукайте Ісуса. А де є Ісус? Він каже нам: «Я з вами по всі дні вашого життя». Він з нами, але ми не є з Ним, не рахуємось серйозно з Ісусом у своєму житті. Але це не означає, що коли з Ним будемо рахуватися, то вже не буде ніяких проблем. Проблеми і хрести будуть, однак коли ми вірою з’єднаємося з Ісусом, тоді чим більший буде хрест, тим більше він наблизить нас до Ісуса. Хрести в нашому житті є для нашої користі, для нашого очищення, але також для того, щоб ми могли й іншим здобувати ласки, які Бог дає через цей хрест, коли ми несемо його в єдності Ісусом.

«Шукайте найперше Царство Боже та його справедливість,

а все інше вам додасться»

«Шукайте найперше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам додасться»

Ісус наголошує на слові «найперше». Здавалося б, йдеться про дрібницю, але якщо Боже Царство і спасіння нашої душі поставимо аж на друге місце, існує небезпека, що ми будемо обманені тисячею добрих речей і втратимо Боже Царство. Пошук – це процес, який є болючим. А де є Боже Царство? Святе Письмо каже: «у вас» чи «посеред вас» (Лк. 17). І дійсно, якщо ми найперше шукатимемо Царство Боже, то все інше, чого дійсно потребуємо, нам додасться. В цьому може переконатися кожен. Коли будемо шукати у своїй сім’ї найперше Царства Божого, Бог дасть благословення дітям, буде оберігати сім’ю і сповнить взаємні відносини жертовною любов’ю, але якщо найперше будемо шукати все інше, а Царство Боже поставимо на останнє місце, існує небезпека, що втратимо все. Тут ключове слово – «найперше»! (по-грец. proton). Найперше в кожній проблемі я маю поставити собі питання: Де є Ісус? Він відповідає: «Я з тобою по всі дні життя твого (див. Мт. 28, 20), але проблема в тому, що ти не є зі Мною». Хоча б кілька разів на день протягом цих двох тижнів пригадуй собі ключове гасло: Де є Ісус?

Фундаментом, на якому базується і розвивається відношення до Бога, є внутрішня молитва, яка походить з основних християнських догм і є Христоцентричною:

1. Вірую в Бога-Творця

Я дивлюся на небо… Боже, Ти створив мільйони зірок. Який  величезний Всесвіт! Сонце в 1 300 000 разів більше, ніж наша Земля. Сиріус в 1,8 разів більший, ніж Сонце. Поллукс навіть у 8 разів більший, ніж Сонце. А існують ще й більші небесні тіла. У порівнянні з Всесвітом, наша Земля менша від зернини. А які там відстані! Цілі світлові роки! Світло летить зі швидкістю 300 000 кілометрів за секунду. Скільки воно пролетить за одну хвилину, годину, день, рік? До найближчої зірки Альфи Центаври відстань 4,2 світлових років. До Полярної Зірки, яка в 30 разів більша, ніж Сонце, 430 світлових років. Наша Земля є частиною галактики Чумацького Шляху, але якщо дивитися з Землі, ми бачимо лише його частину. Ми знаходимося на відстані 26 000 світлових років від центру галактики. Згідно законів Ейнштейна, при швидкості світла зупиняється час… – таїнство вічності!