«Правий сектор» заявив про створення нової організації – Союз захисту сімейних цінностей, яка виступить проти нав’язування Україні «ідей гомосексуалізму».

В заяві організації, опублікованій на сайті «Правого сектора», стверджується, що її заснували державні і політичні активісти, волонтери і ветерани АТО. Згідно ідеологів союзу, сильні сімейні цінності і традиції є основною мотивацією українців боротися за майбутнє своєї        держави. Саме тому союз має намір протиставитися «екстремістським ідеям, зокрема гомосексуалізму».

Заявивши про своє існування, учасники нової організації, «не відходячи від каси», висунули перші вимоги. Вони закликають захищати українську культуру і християнство від «екстремістів-гомосексуалістів» і заборонити проведення будь-яких публічних ЛГБТ-заходів в нашій державі. «Нехай вони своє збочене життя залишають в своїх помешканнях», – настоюють захисники сімейних цінностей.

За сто років нікого з нас тут вже не буде. Ми всі будемо на цвинтарі і з нас всіх буде лише трохи кісток і пороху. Але наша душа безсмертна, і вона буде або в пеклі, або в небі. Чистилище – це лише перехідний стан. Над тим, щоб нас затягнути до пекла, працюють: 1) наша гордість з некерованими пожадливостями; 2) світ зі своєю системою брехні; 3) дух брехні – брехун і вбивця. Ці троє мають єдине завдання: запровадити нас до пекла. Отож треба рішуче і безкомпромісно поставити до світла цих трьох ворогів з їхнім ворожим убивчим планом і проголосити їм війну. Ми не можемо служити двом панам. Або одного любитимемо, а другого будемо ненавидіти, або навпаки. Не можемо служити Богу і демону (мамоні чи іншим ідолам). Мусимо сказати ясне «так» Богу і ясне «ні» ворогу. Йдеться про вічність, і не тільки про нашу – від нас залежить і вічність людей, які є навколо нас.

Що таке людське життя? Тільки зусилля, турботи, проблеми, хрести,  а на кінець смерть. Але це не кінець, потім нас чекає вічність. Ми бачимо, що наше життя коротке і є в Божих руках. Це проба любові, чи ми обрали Бога, Божі цінності та добро, чи з’єдналися зі злом і лукавим. Отож кожен з нас під час свого земного життя вирішує, якою буде його вічність. Ісус дав нам Своє слово, щоб тут, на землі, ми жили відповідально, і не втратили вічне життя. Тому немудро закорінюватися тут, на землі. В годину смерті будемо змушені все залишити – відношення до людей  і речей. Тільки той живе розумно, хто рахується зі смертю.

Боже визволення від страху

Коли я була малою, то дивилася фантастичні фільми та фільми жахів. Це було мені звичайно на шкоду, але я цього ще не розуміла. І через це прийшов страх – я боялася сама залишатися ввечері вдома. Коли були батьки – то все було добре і спокійно на серці, але якщо вони десь поїхали і мене залишили одну, то я не знаходила собі місця… Трапилося навіть таке, що одного разу, коли мене знову батьки залишили вдома одну, я пішла до кухні, взяла два кухонні ножі і заховала їх під ліжко. Мене весь час мучив страх, що хтось нападе на нашу квартиру, що прийдуть злодії і щось нам заподіють…

Ця книжка складається з чотирьох слів,

які є особливо актуальними в сучасній добі.

Вони ведуть до покаяння та усвідомлення

своєї християнської ідентичності.

Завантажити: ЧОТИРИ СЛОВА З УКРАЇНИ (вся книга)

Юридичний сектор Візантійського Вселенського Патріархату розробив для всіх, в тому числі для юристів і політиків, пояснення того, на яких принципах діють сучасні зміни законодавства, що просовуються ЄС, РЄ і США.

І. Загальне пояснення

Однією з основних ознак правової держави є стабільне законодавство, яке залишається незмінним незалежно від того, яка політична партія є панівною на той час в країні. Проте сьогодні система Нового Світового Порядку цілеспрямовано докладає зусиль, щоб змінити курс держави, її ідеологію і мислення людей. А тому, в першу чергу, намагається змінити законодавство.

Для чого змінювати закони, які відпрацьовані практикою і успішно діють? Очевидно, якщо змінюється закон, то слід обґрунтувати в чому старий закон є недобрим, а новий добрим. Новий закон необхідно критично перевірити: чи не є небезпечним і чи має чіткі формулювання. Однак злочинна система працює на обмані, який полягає в тому, що із закону зроблять незрозумілий текст, в якому людина нездатна зорієнтуватися.

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день

турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день

турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

Турботи ми створюємо собі автоматично. Що робити з турботами? Ми повинні вчитися щодня на молитві віддавати їх Богу. Це єдине правильне рішення. Часто турботи настільки великі і складні, що не бачимо виходу. Кожну молитву необхідно починати з покаяння: «Господи, прости мені, що так мало довіряю Тобі, що не шукаю насамперед Твого Царства, що кожного дня потрапляю в круговорот моїх свавіль, а потім часто мене завалюють проблеми, які не вмію вирішити. Я опиняюся в напруженні, де проявляється моя нетерпеливість щодо ближніх, і навіть гнів. А потім словом чи жестом їх зранюю і порушую взаємні відносини. Прошу, пробач мені це. Ти бачиш, що в цій конкретній проблемі не бачу рішення, я в цьому безсильний, але віддаю цю проблему Тобі. Ти, Господи, є вирішенням цієї моєї невирішальної проблеми. Тепер в ній я вже не безсильний сам, тепер я безсильний разом з Тобою. Дякую за мир, який даєш мені до душі. Знаю, Господи, що в свій час Ти і в цій справі прославишся. Вже не боюся, дякую Тобі, що і ця, невирішальна для мене проблема, є в Твоїх руках».

З Ісусом ми повинні вмирати, і з Ним також воскресати з мертвих. В посланні до Римлян містяться основні правди, які вказують нам, що ми прищеплені до Ісуса через віру – ця єдність дана нам вже у Хрещенні: «Коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо» (Рим. 6,8). Тут ставиться наголос на слові «віримо». У нашому житті ми повинні актуалізувати єдність з Ісусом. Як тільки залишаємося в собі, приходять проблеми. Людина, яка з’єднана з Христом, постійно має мир в душі. Має мир: чи її хтось сварить, чи прийде хвороба – наприклад, їй можуть навіть відрізати ноги, вона може бути калікою, 40 років паралізованою на інвалідному візку, або бути засудженою на кару смерті – але буде щаслива, бо має Ісуса. Адже той, хто з’єднаний з Ісусом, має мир, який світ дати не може.

9.05.2016

Священикам і членам Фоколяре

1) Позитиви руху Фоколяре:

В час, коли закінчувалася війна, засновниця Фоколяре К’яра Любіх разом зі своїми подругами пережила глибокі духовні досвіди, які для багатьох могли стати підбадьоренням у вірі.

Сьогодні найбільший позитив – це те, що священики Фоколяре регулярно зустрічаються. Коли архиєп. Я. Ґраубнер був священиком у Валашських Клобуках, до нього приїхали гості, але, на жаль, його не було дома. На дошці оголошень була розміщена насичена програма уроків релігії, але вівторок був вільним. Він зарезервував собі його на зустріч зі священиками-Фоколяре. Це треба оцінити. Час знаходили й інші члени Фоколяре. Інші священики єпархії цього зробити не змогли. Кожен був індивідуалістом, хоча багато з них були дуже ревними в ремонтах храмів, в катехизації чи пасторації. Однак в зустрічі з братами і в спільній духовній програмі вони не були зацікавлені, вважали це втраченим часом. Регулярні зустрічі членів Фоколяре в індивідуалістичній структурі були дійсно чимось революційним. Коли інші священики хотіли створити братню спільноту в молитві, Божому слові і взаємному підбадьоренні, то після кількох спроб це завжди закінчувалося невдачею.

За день до своєї смерті Ісус говорить: «Ніхто не має більшої любові, як хто душу свою поклав би за друзів своїх» (Ів. 15,13). Отож усвідом: Як Ісус тебе любить! За яку ціну ти був відкуплений! Людина думає про все, але те найголовніше ігнорує. Тому також потрібно постійно усвідомлювати свій гріх, як каже пророк Давид: «Гріх мій завжди передо мною». Не тому, щоб піддатися депресіям, а тому, щоб по-справжньому ще більше любити свого Спасителя, триматися Його і мати до Нього особисте відношення. І не тільки до Ісуса, але й до Небесного Отця: «Бо так Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав…» (Ів. 3,16). Отець віддав Його за мене! Нічого більше дати вже не міг, хоч був Всемогутнім. Він дав мені вічне життя, Боже життя, життя у найбільшій славі і щасті. А я, як кріт в землі, кручуся в бруді, в багні, люблю це, а Божими дарами погорджую і відкидаю їх.

8.05.2016

Єпископам Католицької Церкви

260-сторінкова апостольська адгортація Франциска викликала галас. Ліберали її оспівують. Кард. Каспер заявив, що це найбільша революція в Католицькій Церкві за 1500 років. На противагу цьому, зокрема сімейні організації висловилися, що йдеться про єретичний документ, який просовує ліквідацію християнської моралі та сім’ї! Вина за катастрофічний стан Церкви сьогодні лягає на:

1) папу Франциска Бергольйо,

2) на отруйні корені II Ватиканського Собору.

До п. 1) Єретична адгортація Amoris laetitia має на меті підірвати католицьке вчення щодо нерозривності Тайни подружжя, щодо контрацепції, методів штучного запліднення, аморального гомосексуалізму і «гендер-шизофренії».

Amoris laetitia у всьому VIII розділі (пункти 291-312) містить якусь заплутану інтерпретацію католицької доктрини, так що цілком втрачається розуміння характеру і наслідків смертного гріха. Замість ясних формулювань Франциск використовує ідеологічну мову і подає вибіркові та двозначні цитати з попередніх церковних документів.

18.05.2016р.

Меру м. Києва

В. В. Кличку

Шановний пане мере!

Звертаємося до Вас у справі заборони гей-параду, запланованого на 12 червня 2016 року.

Гей-парад пов’язаний з таїнством прокляття. Бог в Своєму слові перестерігає, що за просування содомії приходить покарання масового винищення. Відлякуючий приклад для майбутніх поколінь поданий в апокаліптичному покаранні: вогонь впав з неба і повністю знищив міста Содом і Гоморру (Юд. 7; 2Пт. 2,6).

Київ є духовною перлиною. Нетлінні мощі багатьох святих знаходяться у Києво-Печерській Лаврі.

Вас, пане мере, Бог поставив на Вашу посаду саме в цей час, щоб Ви захищали духовний скарб і місто Київ. Гей-парад скликає прокляття і Божу кару. Ні в якому разі не дозвольте осквернення цього духовного центру Православної Церкви.

Я повинен також мати досвід з тим, що означає бути перед обличчям Господа. Це не означає, що будемо мати видіння і появи Христа. Стояти перед обличчям Господа дуже просто: зупинюся, усвідомлю Божу присутність і стану перед Богом в правді, як грішник. Визнаю Йому хоча б один гріх і буду готовий прийняти від Нього виявлення й інших моїх гріхів. Я також готовий пробачити всім, хто мене образив, бо хочу, щоб Бог мені простив.

Коли приходимо перед Боже обличчя, ми повинні також усвідомити, що чиста любов до Бога означає знову Йому все віддати. Таким є правдиве відношення. Ми однак постійно хочемо щось тримати. Але все ж таки мусимо це все пускати.