Кожен гріх є зрадою – навіть малий і в незначних речах. «Господи, я тебе зрадив. Так, цей гріх був зрадою, бо я не рахувався з Тобою, не звернувся до Тебе, не просив у Тебе світла і сили, а тому все вийшло так, як вийшло. Цим я знову прибив Тебе до хреста. Це я бичував Тебе своїм гріхом, наклав терновий вінець, штовхав Тебе на хресній дорозі». Досить усвідомити тільки одне слово: Зрада! Зрада! Цього достатньо. А хтось каже: «У мене немає ніяких гріхів. Я нікого не обікрав, не вбив». Це лише знак того, що така людина духовно сліпа. Бог дійсно мусить відкрити нам очі, щоб ми усвідомили свій гріх. Але одночасно в цьому світлі маємо усвідомлювати і Боже милосердя.

Бачу Христовий хрест. Він є на фоні світлої блакиті, що має форму еліпса. Блакить переходить в темний колір, який створює прямокутну рамку. Світляні промені вздовж Христових розп’ятих рук пронизують світлу блакить і переходять у яскраве світло навколо голови Ісуса Христа. Це світло найбільш сконцентроване над головою Христа. Воно виражає присутність Небесного Отця, який віддав за мене Свого Сина. У Його руки в момент смерті Ісус віддає Свого духа. Світляний еліпс з хрестом «проламує» темряву і відкриває простір нового світу, нового життя. Контур еліпса створений переходом від блакитного до світло-коричневого кольору. Потім світло-коричневий колір переходить в темно-коричневий і чорний, який заповнює чотири кути ікони. Знизу, з лівого боку, на темному фоні видно людський череп і дві кістки, які символізують смерть. На іншому боці, в темному куті, зображена труна з написом, який повинен нагадати, що моє тіло покладуть в труну і настане суд, а тоді – вічність без кінця! Перед труною горить свічка.

Треба говорити про пекло. Але про саму цю правду важко говорити. Однак, якщо на цьому темному фоні покажемо контраст – красу Спасителя, тоді це дійсно справжня євангелізація. Так, пекло є реальною небезпекою, яка стосується кожного. Але тут є Ісус, Який прийшов, щоб врятувати нас від пекла. Тому страх перед пеклом має бути для нас сильним стимулом до правдивого покаяння, щоб ми спасли свою душу.

Один побожний священик з апостольською ревністю протягом 40 років проводив місію у Франції. На аудієнції з папою Пієм IX у Римі під час щирої розмови розповів про свою місіонерську роботу. З цієї нагоди папа дав йому надзвичайно корисну пораду: «Вчи про великі правди спасіння. Говори, передусім, про пекло. Нічого не замовчуй, головне не замовчуй про пекло. Ніщо так не допомагає опам’ятати і навернути до Бога бідних грішників, як ця правда».

«Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога,

що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога,

що веде до життя, і мало таких, що її знаходять»

Ісус говорить про вузькі двері і вузьку дорогу, яка веде до життя. Цими вузькими дверима є Христові заповіді любові, а тією вузькою дорогою – Христовий хрест і Його смерть, через яку входимо у вічне життя. Широкою дорогою, яка веде до погибелі, є дорога егоїзму, моральної розбещеності, обману і брехні, яка часто пов’язана з демонськими практиками віщування, магії чи спіритизму, фактично з вшановуванням зла і демонів. Ця дорога веде до вічної погибелі. Це болюча реальність, що мас-медіа, суспільна думка, мода, деструктивні впливи (такі як декадентська музика і мистецтво), захоплення окультизмом, пропаганда збочення і т.д. прямо затягують на широку дорогу до погибелі. Її сугестивно представляють як престижну, і хто не хоче нею іти, того висміюють. Вузька дорога справедливості представляється як щось принизливе і застаріле. Хто не має любові до правди, легко дозволить себе обманути. Сьогодні молоді люди повинні мати відвагу виступити проти декадентської течії. Це справжній героїзм!

06.08.2016

Польському Уряду

Польському єпископату

Шановні члени польського Уряду і польського єпископату!

В історії Європи та в історії Церкви польський народ зробив багато добра. Якби не відвага Яна Собеського, то Європа вже була б мусульманською.

З 26 по 31 липня 2016 р. у Кракові відбулась всесвітня зустріч молоді з Франциском. Одразу ж першого дня католицький світ був  шокований повідомленням про ритуальне вбивство 85-літнього французького священика прямо під час Богослужіння. Франциск згадав про цю трагедію лише алібістично, а згодом агітував польську владу, щоб відкрилась ісламізації через прийняття мусульманських «іммігрантів».

Франциск цілує ноги транссексуалістам, привілеює гомосексуалістів і від імені Католицької Церкви перед ними вибачається, а також виступає за ісламізацію Європи. Навіть невіруючі ставлять питання: «Кому служить цей псевдопапа? Богу і Церкві, чи антихристу і масонам?». Згідно доктринальної булли папи Павла IV (1559), якщо б у єресь впав єпископ чи папа, він виключений з Церкви і все, що він робить, є недійсним. Псевдопапа Франциск  два роки тому канонізував Івана Павла II, отож і ця канонізація є недійсною!

З любові до Тебе, Ісусе!

Одного дня, після обіду в мене почала сильно боліти голова. Якраз був місяць листопад, коли молимося за визволення душ з чистилища. Я вирішила пожертвувати біль голови: «Ісусе, з любові до Тебе жертвую свій біль голови, прошу за визволення душ з чистилища». За дуже короткий час, пройшло приблизно пів хвилини, біль пропав. Дякую Богу, що через цей біль могла любити Ісуса і через цю маленьку жертву з Божою допомогою душі з чистилища були визволені. Богу дяка!

03.08.2016

Держсекретаріату Ватикану

На Світових днях молоді в Кракові псевдопапа Бергольо нечесно і цинічно обманув католицьку молодь. У п’яти проповідях він захопив її безпосередністю, удаваною простотою і уважністю до молодих людей. Проповідь моментами була майже харизматичною і через неї діяв дух. Але який? Цього духа молодий, недосвідчений християнин важко розпізнає, тим більше, що Бергольо постійно повторював молоді, що Бог їх любить «фанатично» такими, якими вони є… без покаяння, без відвернення від гріха, без правовірного вчення.

Які плоди принесе ця Світова зустріч молоді? Чи католицька молодь назве гріх гріхом, чи буде прагнути морального життя і дошлюбної чистоти? Чи буде уникати впливу рок- і метал-музики або наркотиків? Чи відкине окультизм, який є коренем поганства? Чи буде вірити в Ісуса Христа як єдиного Спасителя? Чи зрозуміє, що гомосексуалізм є головним важелем Нового Світового Порядку, який веде до геноциду людства, і що він безпосередньо пов’язаний зі злочинною ювенальною юстицією, яка краде дітей у люблячих батьків? Чи буде захищатися від сучасної ісламізації Європи? В цих основних питаннях молодь під впливом Франциска надалі залишається в темноті. Він лише налив їй опіум для фальшивої ейфорії.

02.08.2016

26.07.2016 року, в день відкриття Світового дня молоді, у Франції два ісламісти увійшли до храму і під час Богослужіння брутально перерізали горло 85-річному священику. Відповідальність за злочин взяла на себе Ісламська держава.

26-31.07.2016 року у Кракові відбулася зустріч молоді з Франциском. Майже в кожній проповіді для молоді він маніпуляційним способом нагадував, що необхідно приймати ісламських іммігрантів.

На цей раз Франциск перед молоддю наслідував відомих протестантських проповідників, таких як Р. Бонке чи Б. Хінн. Він використовував термінологію харизматичних проповідників, так що його проповідь була особистою і створювала живе враження. За їхнім прикладом він авторитетно звертався до молоді з питаннями. Через відповіді падали бар’єри і молодь відкривалася духу, якого вносив Франциск. Але це був не Дух Христа, але антихриста.

Господь часто виховує нас, щоб ми ні на що не наліплювалися: на жодний спосіб, на жодну уяву, щоб були повністю убогі духом і змагалися тільки за одне – за самого Ісуса, щоб Його нам ніщо не замінило і щоб ні в чому ми не мали глибокого задоволення, тільки в Ньому, Який полюбив нас споконвіку і заради нас принизився аж до смерті – смерті хресної.

Мета нашого життя – з’єднатися з Богом і в цій єдності перебувати цілу вічність. Вічне життя починається вже тут, на землі, де Бог поставив нас до проби. Це випробовування у кожного інше. Ми живемо в різні часи на різних місцях, кожен з нас має точно визначену кількість років, а потім прийде кінець нашої життєвої подорожі. Ці кілька десятків років минуть дуже швидко, а крім того, вони здебільшого сповнені турботами, розчаруваннями… Життя на землі – це постійне скитання. Тут, на землі, Бог дає нам свої ласки, а коли з ними співпрацюємо, хоч трошки зрікаємося себе, упокоримось, приймемо якийсь хрест, фізичне чи душевне терпіння, то потім це приносить внутрішню радість, яку знову ж таки дає нам Бог. Але нас постійно оточує зло, заздрість, хвороби, страждання і втрата наших рідних. І це повинно нам нагадувати, що тут ми не маємо постійного місця. Наша Батьківщина є на небі. Тут ми тільки подорожні і не знаємо ні дня, ні години. Треба пам’ятати про вічність.

Організація масонів націлюється на т.зв. еліту, на лідерів в Церкві і в державі. Їм обіцяють кар’єру або фінанси. Ця організація представляє себе корисною для народу, але насправді робить протилежне. Організація напівтаємна і розділена на 33 рівні, відповідно до ступеня посвяти. Громадськості масони відкривають лише початкові рівні, а вищі приховують. Кандидатом на членство в цій організації може бути хто завгодно – формальний католик, атеїст, мусульманин, буддист і т.д., але він повинен дотримуватися основної лінії послуху. Якщо адепт в серйозних випадках правила порушить, йому загрожує суворе покарання і навіть смерть. Тому вже при початковому посвяченні йому кладуть на шию меч для усвідомлення того, що коли зрадить організацію, його чекає смерть. Чи він буде повішений, як один високопоставлений масон під мостом в Італії – як застереження для інших, чи буде отруєний або зліквідований іншим чином – це вже вирішує таємне керівництво. Ця організація також має свою членську базу, з якої вибирає здібних або, скоріше, перспективних людей для реалізації своїх інтриг і підлих злочинів. Ця база включає в себе різні клуби, такі як Ліонс-клуб, Ротарі-клуб, та різні ордени: наприклад, орден Станіслава, орден Михаїла, орден Реєстрового козацтва і т.д.. В організацію масонів залучають, перш за все, інтелігенцію, пропонуючи швидке просування в кар’єрі. Наприклад, викладачам в університетах обіцяють, що вони стануть деканами або ректорами, людям на політичній арені – що організація швидко просуне їх вгору і вони стануть відомими політиками. Але є одна умова: вони повинні продемонструвати безмежну відданість організації.

04.08.2016р.

Цитата п. Кирила: «Моє звернення до всіх – і до православних, і до мусульман: живіть у мирі… Бо якщо люди вірять в Бога, вони не можуть сіяти навколо себе зло, і тим більше не можуть ненавидіти один одного» (2016р., після прибуття в Казань під час візиту в Татарстан, http://www.tatarstan-mitropolia.ru/newses/eparh_newses/kaznews/?id=61069).

Відповідь: Хоча заклик звучить гарно, але Кирило тут непрямо стверджує, що мусульмани і християни вірять в того ж Бога, а це – єресь. Небесний Отець віддав свого Єдинородного Сина, але мусульмани відрізають людям голови за те, що вони прийняли Ісуса Христа. Отож, християнський Бог любові – Отець – не тотожний Аллаху, який вимагає ритуальних жертв кафірів – християн і невіруючих.

Кирило обманює і проголошує єресі проти Біблії і проти Священної Традиції.

Перший храм на території України був посвячений святому пророку Іллі.

Пророцький Дух дуже потрібний для проводу Божого люду. У Святому Письмі є чотири основні пророки: Ісая, Єремія, Єзекиїл і Даниїл. Ми називаємо їх великими пророками. Книги з їхніми пророцтвами складають частину Святого Письма. Потім слідують 12 малих пророків: Малахія, Осія й інші. Однак у Святому Письмі немає книги пророка Іллі, ні книги пророка Єлисея. Звісно ж, і Мойсей мав пророцького духа, але найбільшим з пророків Старого Завіту є пророк Ілля. Новозавітній пророк Іван Хреститель прийняв, власне, духа пророка Іллі. Ісус декілька разів згадує про це в Євангелії, коли говорить про нього, що він є той Ілля, який мав прийти.

Що таке дух пророка Іллі? Чи можемо і ми прийняти духа пророка Іллі? І ми маємо Божого Духа. В 14-ій главі Першого послання до Коринтян читаємо про те, що пророчий Дух промовляє через пророків. У Символі віри ми визнаємо, що Святий Дух говорив через пророків.