«Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми,

щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли».

Що розуміється під словом священне, а що під словом перлина? Передусім, Господь Ісус мав на увазі Своє слово і Боже таїнство. Нашою Перлиною є Христос і Його Євангеліє. Під час Святої Літургії перед Святим Причастям ми молимося: «Ворогам Твоїм тайни не повім, і поцілунку не дам Тобі, як Юда!».

Ким є ці собаки? Насамперед, це церковні фарисеї, а також усі ті люди, які в даний момент не мають доброго наміру, але свідомо протиставляються Духу Христа. У книзі Одкровення написано: «Назовні – пси і чарівники, і розпусники, і вбивці, і ідолопоклонники, і всі, що люблять і чинять лжу» (Од. 22,15).

В нас є духовна система, духовна інфекція первородного гріха, непослуху і бунту. Це «стара людина», кам’яне серце, тобто фабрика гріха, яка працює автоматично. Ми повинні її зупинити. Це постійна боротьба. Ми мусимо знати, що це в нас є. Як тільки потрапимо у важчу ситуацію, відразу ж проявиться гордість, самолюбство, себежаль, заздрість. Вогонь Божий повинен все це паралізувати. Боротьба починається аж тоді, коли ми приймемо Ісуса, нове серце і нового Духа.

Уявлю собі великий стадіон. Попереду є завіса, на якій написано: «Відплата за гріх смерть» (Рим. 6,23). Перед нею відбувається суд. Там стоїть судний престол і місце для оскарженого, де його поставлять з кайданами на руках. З одного боку – демони, з іншого – ангели. Демони спокійно посміхаються, ангели сумні. Я стою спереду, на місці обвинуваченого, і відбувається Божий суд. За мною є все людство. Це дуже неприємно, бо відкривається перед усіма багато речей і дається їх до світла. Я хотів би сховатися, але нема де. «Нема нічого захованого, що не виявиться». Всі мої гріхи зняті небесними камерами, нічого не пропущено – жодна хвилина мого життя. Переді мною два ряди книг, кожен рік мого життя записаний в одній книзі. Демони оскаржують. Це реальність – свідоцтва і докази є в книгах. На завісі можуть бути показані навіть записи деяких моїх гріхів. Через декілька секунд виданий ясний вердикт: відплата за гріх – смерть. Смерть – справедлива заплата. Мої руки зв’язані кайданами і я тримаю в них боргову розписку.

Це дуже неприємна ситуація. Кожен з нас колись стане на Божому суді. Але є спосіб, як уникнути цього суду. Боже слово каже: «Якщо самі себе судите, то вже не будете суджені». Вже тепер ми повинні пережити, що стаємо перед Всемогутнім Богом і перед цілим всесвітом та викриваємо свій гріх, свою гріховність. Тепер визнаю: я свавільник, наприклад, сьогодні робив стільки речей без Тебе, Господи, діяв тільки з самого себе, згідно свого розуму і відчуттів.

Спасенним буде той, хто дійсно хоче бути спасенним і також прийме Божі умови: хто повірить і прийме Ісуса Христа, тобто зречеться себе та прийме Його за свого Спасителя і Господа. Бог дав нам умови до спасіння. Хто з гордості не хоче їх прийняти і хоче бути спасенний власними силами, той спасенний не буде. Бог дає нам спасіння даром. Треба його прийняти і цей скарб зберігати. Цим скарбом є Христос.

28.06.2016

Псевдопапа Франциск з нагоди візиту до Вірменії в неділю 26.06.2016 року сказав: «Римо-Католицька Церква повинна вибачитися перед гомосексуалістами за те, як до них відносилась».

Відповідь: Римо-Католицька Церква передусім мала б перепросити Бога і каятися за те, що не називала гріх гріхом, що проповідує єресі, які заперечують суть Церкви, і синкретизм, який замість пошани до правдивого Бога проповідує пошану до поганських релігій та їх демонів (Nostra Aetate, 1965). Цією зрадою віри стягнула на християнські народи прокляття, наслідком якого є інвазія гомосексуалізму (див. Рим. 1,18 і наст.). Сьогодні архітектори Нового Світового Порядку використовують його як засіб автогеноциду окремих народів. Католицька Церква не повинна показово вибачатися, але має ефективно чинити покаяння за те, що тим, яких має на сумлінні (гомосексуалістам), не дає ефективного засобу для їх визволення через проповідування Євангелія в силі, ані не закликає їх до спасительного покаяння з цього гріха. На противагу цьому, папа абсурдно вимагає, щоб християни вибачилися за те, що згідно Божого Закону називають гомосексуалізм гріхом і гидотою (Рим. 1,26; Юд. 7).

28.06.2016

Єпископам Православної Церкви

Першого ж дня Собору на Криті був ухвалений єретичний документ під назвою «Місія Православної Церкви в сучасному світі». Не можна назвати місією те, де на першому місці не проповідується навернення і прийняття Ісуса Христа як єдиного Спасителя, і де не настає звільнення з рабства диявола і з пут поганства. Тут йдеться про антимісію, про самогубство Православної Церкви. Документ починається фразою: «Внесок Православної Церкви у досягнення миру, справедливості, свободи, братерства і любові поміж народами і усунення расової та інших дискримінацій». Такі фрази сьогодні використовують архітектори Нового Світового Порядку і масони.

Яка була мета Собору на Криті і які для цього він використав засоби? Мета полягала в тому, щоб почати процес переведення Православної Церкви на всесвітню псевдорелігію Нью Ейдж. Засоби можна підсумувати трьома гаслами:

1) Усунення фанатизму. Цитата документа: «подолання будь-яких проявів фанатизму». Істинне християнство, яке захищає Божі закони, цим документом вже засуджене як фанатизм.

23.06.2016р.

Депутатам Державної Думи РФ

7 червня 2016 р. Держдума РФ прийняла в другому читанні законопроект № 953369-6. Йдеться про внесення суттєвих поправок до статті 116 Кримінального кодексу РФ. Ці зміни фактично забороняють будь-яке покарання дитини. Таким чином Дума фактично ухвалила самогубний закон для батьків, сім’ї і народу. Чи будуть слідувати подальші закони згідно західної моделі з метою автогеноциду Росії?

Слід підкреслити, що цей законопроект є прямою протилежністю того законопроекту, який був зареєстрований в Державній Думі за рекомендацією Президента РФ.

Якщо якийсь закон змінюється, необхідно ясно вказати в чому початковий закон є поганим, а також вказати на небезпеку зловживання новим. Громадськість повинна бути поінформована експертами. Але сьогодні під позитивними поняттями приймаються злочинні закони. Громадськість не інформують про цей обман. Крім того, не поінформовані навіть самі депутати, які схвалюють ці злочинні закони. Йдеться про обман і міжнародний організований злочин.

24.06.2016р.

Єпископам Православної Церкви

У зв’язку з VIII Всеправославним Собором і першою спробою його проведення на Криті необхідно поставити найсуттєвіші питання:

Питання: У чому суть християнства?

Відповідь: Суть християнства – це спасительна віра в Ісуса Христа, яка полягає в признанні собі власних гріхів і у вірі, що Ісус Христос як єдиний Спаситель людства прощає гріхи. А це Собор, підготовлений Кирилом, повністю бойкотує.

Питання: Чи християнство зобов’язане проводити місію поганам навіть ціною мученицької смерті?

Відповідь: Всі апостоли проповідували Євангеліє поганам і за свідчення, що спасіння є тільки у Христі, померли мученицькою смертю. В цьому їх наслідували тисячі місіонерів, які розійшлися по всьому світі, щоб проповідувати поганам Євангеліє. Сьогодні Собор фактично заперечує місію, називає її проявом фанатизму і стверджує, що не можна навіть допустити, щоб одна релігія домінувала над іншими.

24.06.2016р.

Єпископам Православної Церкви

Найбільш спірний документ вовчого Всеправославного Собору на Криті – «Місія Православної Церкви в сучасному світі». Він містить декілька вагомих, прихованих єресей. Документ був розроблений ще 21-28 січня в Шамбезі, а тепер на Криті був схвалений одразу ж першого дня. Хто є автором цього злочинного документу? Єретичні теологи, на замовлення патріарха Кирила. Він разом з апостатом Варфоломієм несе відповідальність за його формулювання і його ухвалення. Те, що апостат Кирило і його делегати не приїхали на Крит, є тільки стратегічним маневром. Метою Кирила і надалі залишається просунути єретичні документи під штучним авторитетом Собору, а при тому не втратити перед Російською Православною Церквою імідж правовірності. Згодом буде достатньо лише процитувати фразу про єдність і поступово приймати єресі, схвалені на вовчому Соборі. Кирило вже почав це реалізувати і своїм привітанням. Аргументуючи фразами, що Христос молився за єдність Церкви, він абсурдно вимагає повної єдності не з Христовим Євангелієм і з Христом, але з єресями і з антихристом!

Апостати Кирило та Варфоломій, разом зі світовими банкірами і масонськими елітами, насправді поклоняються антихристівському богу Нового Світового Порядку. Мета глобалізації – голокост планети до золотого мільярда. Але їм не достатньо фізичного голокосту.

«Лицеміре! Вийми спершу зі свого ока колоду, і тоді побачиш,

як вийняти з ока брата твого скалку»

Цьому слову передує: «Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш сказати братові твоєму: “Дай, хай вийму скалку в тебе з ока”, а он же колода в твоїм оці!» Отже, ми бачимо в оці брата скалку, яка там насправді є, але колоди у власному оці ми не бачимо. Це означає, що людина бачить навіть незначну помилку в другого, але своїх помилок і гріхів не усвідомлює. Ісус каже: «вийми із свого ока колоду» і підкреслює слово «спершу». Ми ж навіть при добрій волі маємо схильність спершу виймати скалку з ока свого брата. Тому ми повинні зробити буквально крок віри, поєднаний з правдивим покаянням – визнати свою власну провину і цим покаянням вийняти колоду зі свого ока, тобто з системи свого помилкового мислення. Проте Ісус не говорить, що після того, як виймемо колоду з власного ока, ми повинні бути байдужі до ближнього і посилатися на фальшиве милосердя чи фальшиву любов, ні. Другим кроком є допомогти вийняти скалку з ока брата свого. Ісус каже, що якщо виймемо свою колоду, то духовно прозріємо. А коли не виймемо колоди, духовно не прозріємо.

Нашою програмою є Ісусові слова: «Зайди на глибину!» , «Залиш усе!», «Іди за Мною!». Це «залиш» я повинен переживати щодня. Залиш свої уподобання, свій план, свою радість і прийми Ісусів план та Його волю. А це завжди спочатку боляче, але потім стане джерелом пізнання, радості і нових ласк.

Емауські учні сказали Ісусові: «Господи, залишися з нами, день вже прихилився». І день нашого життя прихилився, тому треба одного-єдиного: щоб Ісус відкрив нам очі, як цим Емауським учням, щоб ми бачили Його в собі і в своїх братах. Тоді, коли побачимо хибу, яку брат постійно повторює, не будемо засуджувати його в своїх думках, але будемо бачити Ісуса, якого він зранює, а одночасно це зранення Ісуса моїм братом нагадає мені і про багато моїх зранень мого Господа. Нехай в той момент замість засуджування брата ангел завдасть нашому серцю рану співчуття і любові до Ісуса, якого всі ігнорують і яким погорджують. Крім того, треба усвідомити, що я, який отримав більше світла, ніж інші, зранюю Ісуса ще більше – але тепер знову йду до Нього, зійду в в’язницю мого серця і запропоную Йому сльози жалю, як напій, а одночасно буду бачити Ісуса і в моєму братові, який в той момент був засліплений «старою людиною». В цей момент у нього проявився певний егоїзм, гордість, він зранив мене, але за це я тепер вдячний, бо це повернуло мене до Ісуса.