Бог живий!
За рік часу в мене суттєво погіршився стан здоров’я. Мені терміново порадили лягати в лікарню: на серйозне обстеження та лікування під наглядом лікарів. Для мене це не було легко, бо до лікарів я дуже рідко зверталася. Але для мене це була знову нагода довірити все Господу Богу. Коли я йшла до лікарні, то твердо постановила всі ці терпіння, які мене очікували в лікарні, пожертвувати в особистому (сімейному) намірі. Перший день у лікарні був дуже важкий: багато аналізів та дорогих обстежень. Якби я не молилася при цьому, то напевно би впала до зневіри. Ще до того, ввечері, подзвонила моя товаришка і сказала, що в наших знайомих сталося велике нещастя. Другий удар, бо ці люди були для мне дуже дорогі і я їх дуже любила. Вона просила, щоб за них молитися. Для мене було зрозумілим, що тепер все маю жертвувати та молитися в наміренні за знайомих. Тим самим свій особистий намір я він мені був також дуже важливим. Я все віддала в руки Божі з великою надією на Його ласку і допомогу.
В наступні дні аналізи і обстеження підтвердили невтішний діагноз, але я не переставала уповати на Боже милосердя, молячись і за моїх знайомих, які тепер переживали не менші терпіння, ніж я тут. На території лікарні була капличка, де я перед фігуркою Матінка Божої все довіряла в добрі руки Божі. І наш люблячий Господь Бог мене не залишив: Він вирішив усі мої клопоти (частково і фінансові) з лікуванням так, що я не мусіла лягати в лікарню, а саме головне, що то нещастя моїх знайомих вивів на добре, а мій особистий намір, яким я мусіла пожертвувати, також вирішив у чудовий спосіб, чого я не сподівалася. Моїй радості не було меж, що Господь Бог – Він живий Бог, який мене безмежно любить, що Він мене не покинув у таких для мене важких хвилинах мого життя.
Галина
