З любові до Тебе, Ісусе!

Одного дня, після обіду в мене почала сильно боліти голова. Якраз був місяць листопад, коли молимося за визволення душ з чистилища. Я вирішила пожертвувати біль голови: «Ісусе, з любові до Тебе жертвую свій біль голови, прошу за визволення душ з чистилища». За дуже короткий час, пройшло приблизно пів хвилини, біль пропав. Дякую Богу, що через цей біль могла любити Ісуса і через цю маленьку жертву з Божою допомогою душі з чистилища були визволені. Богу дяка!

03.08.2016

Держсекретаріату Ватикану

На Світових днях молоді в Кракові псевдопапа Бергольо нечесно і цинічно обманув католицьку молодь. У п’яти проповідях він захопив її безпосередністю, удаваною простотою і уважністю до молодих людей. Проповідь моментами була майже харизматичною і через неї діяв дух. Але який? Цього духа молодий, недосвідчений християнин важко розпізнає, тим більше, що Бергольо постійно повторював молоді, що Бог їх любить «фанатично» такими, якими вони є… без покаяння, без відвернення від гріха, без правовірного вчення.

Які плоди принесе ця Світова зустріч молоді? Чи католицька молодь назве гріх гріхом, чи буде прагнути морального життя і дошлюбної чистоти? Чи буде уникати впливу рок- і метал-музики або наркотиків? Чи відкине окультизм, який є коренем поганства? Чи буде вірити в Ісуса Христа як єдиного Спасителя? Чи зрозуміє, що гомосексуалізм є головним важелем Нового Світового Порядку, який веде до геноциду людства, і що він безпосередньо пов’язаний зі злочинною ювенальною юстицією, яка краде дітей у люблячих батьків? Чи буде захищатися від сучасної ісламізації Європи? В цих основних питаннях молодь під впливом Франциска надалі залишається в темноті. Він лише налив їй опіум для фальшивої ейфорії.

02.08.2016

26.07.2016 року, в день відкриття Світового дня молоді, у Франції два ісламісти увійшли до храму і під час Богослужіння брутально перерізали горло 85-річному священику. Відповідальність за злочин взяла на себе Ісламська держава.

26-31.07.2016 року у Кракові відбулася зустріч молоді з Франциском. Майже в кожній проповіді для молоді він маніпуляційним способом нагадував, що необхідно приймати ісламських іммігрантів.

На цей раз Франциск перед молоддю наслідував відомих протестантських проповідників, таких як Р. Бонке чи Б. Хінн. Він використовував термінологію харизматичних проповідників, так що його проповідь була особистою і створювала живе враження. За їхнім прикладом він авторитетно звертався до молоді з питаннями. Через відповіді падали бар’єри і молодь відкривалася духу, якого вносив Франциск. Але це був не Дух Христа, але антихриста.

Господь часто виховує нас, щоб ми ні на що не наліплювалися: на жодний спосіб, на жодну уяву, щоб були повністю убогі духом і змагалися тільки за одне – за самого Ісуса, щоб Його нам ніщо не замінило і щоб ні в чому ми не мали глибокого задоволення, тільки в Ньому, Який полюбив нас споконвіку і заради нас принизився аж до смерті – смерті хресної.

Мета нашого життя – з’єднатися з Богом і в цій єдності перебувати цілу вічність. Вічне життя починається вже тут, на землі, де Бог поставив нас до проби. Це випробовування у кожного інше. Ми живемо в різні часи на різних місцях, кожен з нас має точно визначену кількість років, а потім прийде кінець нашої життєвої подорожі. Ці кілька десятків років минуть дуже швидко, а крім того, вони здебільшого сповнені турботами, розчаруваннями… Життя на землі – це постійне скитання. Тут, на землі, Бог дає нам свої ласки, а коли з ними співпрацюємо, хоч трошки зрікаємося себе, упокоримось, приймемо якийсь хрест, фізичне чи душевне терпіння, то потім це приносить внутрішню радість, яку знову ж таки дає нам Бог. Але нас постійно оточує зло, заздрість, хвороби, страждання і втрата наших рідних. І це повинно нам нагадувати, що тут ми не маємо постійного місця. Наша Батьківщина є на небі. Тут ми тільки подорожні і не знаємо ні дня, ні години. Треба пам’ятати про вічність.

Організація масонів націлюється на т.зв. еліту, на лідерів в Церкві і в державі. Їм обіцяють кар’єру або фінанси. Ця організація представляє себе корисною для народу, але насправді робить протилежне. Організація напівтаємна і розділена на 33 рівні, відповідно до ступеня посвяти. Громадськості масони відкривають лише початкові рівні, а вищі приховують. Кандидатом на членство в цій організації може бути хто завгодно – формальний католик, атеїст, мусульманин, буддист і т.д., але він повинен дотримуватися основної лінії послуху. Якщо адепт в серйозних випадках правила порушить, йому загрожує суворе покарання і навіть смерть. Тому вже при початковому посвяченні йому кладуть на шию меч для усвідомлення того, що коли зрадить організацію, його чекає смерть. Чи він буде повішений, як один високопоставлений масон під мостом в Італії – як застереження для інших, чи буде отруєний або зліквідований іншим чином – це вже вирішує таємне керівництво. Ця організація також має свою членську базу, з якої вибирає здібних або, скоріше, перспективних людей для реалізації своїх інтриг і підлих злочинів. Ця база включає в себе різні клуби, такі як Ліонс-клуб, Ротарі-клуб, та різні ордени: наприклад, орден Станіслава, орден Михаїла, орден Реєстрового козацтва і т.д.. В організацію масонів залучають, перш за все, інтелігенцію, пропонуючи швидке просування в кар’єрі. Наприклад, викладачам в університетах обіцяють, що вони стануть деканами або ректорами, людям на політичній арені – що організація швидко просуне їх вгору і вони стануть відомими політиками. Але є одна умова: вони повинні продемонструвати безмежну відданість організації.

04.08.2016р.

Цитата п. Кирила: «Моє звернення до всіх – і до православних, і до мусульман: живіть у мирі… Бо якщо люди вірять в Бога, вони не можуть сіяти навколо себе зло, і тим більше не можуть ненавидіти один одного» (2016р., після прибуття в Казань під час візиту в Татарстан, http://www.tatarstan-mitropolia.ru/newses/eparh_newses/kaznews/?id=61069).

Відповідь: Хоча заклик звучить гарно, але Кирило тут непрямо стверджує, що мусульмани і християни вірять в того ж Бога, а це – єресь. Небесний Отець віддав свого Єдинородного Сина, але мусульмани відрізають людям голови за те, що вони прийняли Ісуса Христа. Отож, християнський Бог любові – Отець – не тотожний Аллаху, який вимагає ритуальних жертв кафірів – християн і невіруючих.

Кирило обманює і проголошує єресі проти Біблії і проти Священної Традиції.

Перший храм на території України був посвячений святому пророку Іллі.

Пророцький Дух дуже потрібний для проводу Божого люду. У Святому Письмі є чотири основні пророки: Ісая, Єремія, Єзекиїл і Даниїл. Ми називаємо їх великими пророками. Книги з їхніми пророцтвами складають частину Святого Письма. Потім слідують 12 малих пророків: Малахія, Осія й інші. Однак у Святому Письмі немає книги пророка Іллі, ні книги пророка Єлисея. Звісно ж, і Мойсей мав пророцького духа, але найбільшим з пророків Старого Завіту є пророк Ілля. Новозавітній пророк Іван Хреститель прийняв, власне, духа пророка Іллі. Ісус декілька разів згадує про це в Євангелії, коли говорить про нього, що він є той Ілля, який мав прийти.

Що таке дух пророка Іллі? Чи можемо і ми прийняти духа пророка Іллі? І ми маємо Божого Духа. В 14-ій главі Першого послання до Коринтян читаємо про те, що пророчий Дух промовляє через пророків. У Символі віри ми визнаємо, що Святий Дух говорив через пророків.

Бачити Христа в собі і в своєму ближньому. Питання: Що бачить «стара людина»? Вона не бачить Христа ні в собі, ні в своєму ближньому, ні в своєму братові, а на собі не бачить своїх помилок і не хоче їх бачити, бо ненавидить правду і упокорення. Тому треба часто тренуватися в упокоренні, і це навіть не мусить бути штучним: треба зупинитися і признати собі правду – а це болить. Крім того «стара людина» не хоче признати, що дари, які має, є від Господа, але привласнює їх собі і шукає через них не Божу славу, а власну. Отож, це крадіжка. Це небажання признати реальність, правду. Що бачить «стара людина» на ближньому? Його природні дари бачить з погляду заздрості і ревнощів, певної конкурентності, і навіть не хоче їх признати.

Але найосновніше, що робить небо небом – це те, що маємо Бога, єдність з Ним, яка ніколи не закінчиться, отож беремо участь в Божому житті. Ангели є близько Бога і мають своє досконале життя. Але ми отримали безпосередньо Боже життя, бо Ісус став людиною. Він через втілення прищепив до нашої природи Боже життя. Ми, які прийняли Христа, вже тут, на землі, маємо вічне життя. Суть вічного життя полягає в тому, що ми отримали Божу природу, стали співспадкоємцями Божого Царства. Ми були буквально прищеплені до Христа. В нас діє той самий Дух, що в Христі.

«Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, бо в цьому закон і пророки»

Первородний гріх запрограмував в душу шизофренію, а тому людина має подвійну мірку. До себе ми некритичні, свої прояви егоїзму не хочемо ані собі признати, ані їх бачити, але на інших егоїзм бачимо дуже прискіпливо, критикуємо його, і аж ненавидимо. У нас особливі вимоги: хочемо, щоб люди поважали нашу волю і схвалювали все, що ми робимо, щоб бачили наші проблеми, і навіть здогадувалися, що мають для нас зробити, щоб нам навіть не потрібно було упокорятися і просити їх про це. А якщо вони не поводяться згідно наших уявлень, ми ображаємося. Ми хочемо, щоб інші надавали нам надзвичайні переваги, але якщо вони хочуть від нас якусь дрібницю, ми не хочемо вийти їм назустріч, осуджуємо їх, що використовують нас і маніпулюють нами, або принаймні дамо їм відчути, скільки зусиль ми приклали, щоб для них щось зробити, і як вони тепер повинні поважати нас за це. Однак за добро, яке нам чинять, ми не здатні навіть подякувати, сприймаємо це як щось належне.

«Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм,

бо в цьому закон і пророки»

20.07.2016

Міжнародному кримінальному суду в Гаазі

Візантійський Вселенський Патріархат звертається до Міжнародного кримінального суду з метою притягнення до кримінальної відповідальності у Міжнародному кримінальному суді посадових осіб «Барневарн» чи інших осіб, яких визначить прокурор Міжнародного кримінального суду, за передбачені статтями 5, 6, 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду злочини проти людяності та геноцид, вчинений на території Норвегії, починаючи з 1990 року і по теперішній час.

«Барневарн» фактично є самостійною фашистською державою в Норвегії, яка ловить дітей. Вона має свої власні закони, не є підзвітною норвезькій владі, норвезькому королю, норвезьким судам і навіть ООН. «Барневарн» (управління соціально-правового захисту дітей і молоді) є абсолютно неоскаржуваним. Викрадання дітей т.зв. соціальними службами стали фундаментом для грандіозного бізнесу. У 2015 році на «Барневарн» працювало 4 300 працівників. Щороку вони переслідують в середньому 53 000 дітей. Деяких з них вже вкрали, а деяким піратське викрадення загрожує. При цьому в Норвегії щороку народжується лише 60 000 дітей. Загальна кількість населення становить 5 млн. Витрати на «Барневарн» у 2015 році становили 11,8 млрд. норвезьких крон, що складає 34 млрд. гривень, тобто близько 1,4 млрд. доларів!