Нехай Ісус народиться і в Церкві! Нехай Його приймуть як живого Бога – не як якогось Христа історичного або Христа віри, як проповідує історично-критична теологія, але як живого, особистого Спасителя і Господа. Коли людина поставить Ісуса на перше місце, дасть Йому простір, щоб Він міг народитися в її серці, то потім вона звільняється від інших «господарів» та від гріха. Ми повинні прийти до Нього і прийняти Його, бо Він прийшов заради нашого гріха, щоб нас від нього визволити. «Тим, які Його прийняли, дав владу стати Божими дітьми» (Ів. 1,12). «Тим які Його прийняли…». Коли пастухи, а потім і царі, побачили зорю і знайшли Дитятко, то впали перед Ним на коліна, як перед Богом, і поклонилися Йому. І наша віра має бути такою. Ми повинні прийняти Ісуса і визнати Його Богом, який є Всемогутній, якому даємо владу у своєму серці, у своєму житті

У 19-му столітті, через вплив модернізму, ліберальні теологи з ідеологічних причин поставили під сумнів усі основні правди віри і автентичність та достовірність Біблії, включаючи дату народження Господа Ісуса Христа. Приховано тут йшлося про те, щоб поставити під сумнів християнство взагалі. Їхній метод б був простий – порушити загально відомі історичні факти, щоб кинути сумнів на історичне існування Ісуса Христа. Щоб могти реалізувати свою ідею, ліберальні теологи та противники християнства вигадали собі теорію про те, що об’єднання Юпітера з Сатурном у 7 році до н.е. була тією Вифлеємською зіркою. Відповідно до цього, визначили дату смерті царя Ірода на 4 рік до н.е. Тоді з того виходило, що Ісус Христос мав народитися начебто 7 року до н.е. Ці псевдовчені далі стверджували, що точну дату народження Ісуса Христа насправді неможливо визначити: це могло бути 4, 6, 7, або можливо й 9 року до н.е., а фактично так дійшли до висновку, що взагалі нема певності, чи Христос взагалі існував, чи це, можливо, лише вигадана релігійна постать. Це болісно, що багато відомих християнських богословів та істориків, як напр. Руффіні, Ріціотті, Гейчл, Гудец та ін. під тиском псевдонауки, бажаючи бути на т.зв. «рівні», прийняли ці хибні погляди і у своїх працях несвідомо пропагували цього духа брехні та невіри.

Марія є нова Єва. Вона непорочна. Щоб ми могли бути перетвореними в Ісуса, щоб Він в нас зачався, народився, щоб міг жити і діяти, для цього потребуємо Святого Духа і Пресвяту Діву Марію. Так, як вперше Ісус прийшов на цю землю через Марію і Святого Духа, таким самим способом Він – живий – приходить до кожного з нас.

22. 12. 2017

Президенту Чехії М. Земану та новому уряду

Кард. Домініку Дуці та єпископам Чехії

У 2018 році ми святкуватимемо 100-літній ювілей від дня створення нашої незалежної республіки.

Візантійський Вселенський Патріархат (BВП) пропонує визначити програму відродження з гаслом: «Віднова сім’ї = віднова народу». В шість святкових днів цього ювілейного року нехай проводяться всенародні маніфестації у всіх обласних центрах:

2.04. – державне свято Великодній понеділок

5.07. – національне свято св. Кирила і Методія

6.07. – національне свято магістра Яна Гуса (маніфестація тільки в Празі)

28.09. – національне свято св. Вацлава

28.10. – 100-річчя від заснування республіки

26.12. – другий день різдвяних свят

Ораторські промови мали б виголосити представники областей, а також патріотичних і християнських рухів. Очікується на підтримку і участь шкіл, місцевих підприємств, організацій, політичних партій, народних творчих колективів – фольклорних і хорових капел, ансамблів пісні і танцю, наприклад з Валахії, Моравської Словаччини, Ходська, Південної Чехії, Височини…

Ми повинні не тільки прийняти Святого Духа, але маємо в Ньому ходити. І то щодня! Що означає ходити у Святому Дусі? Це означає перебувати в Божому світлі, входити до нього! А також дивитися на своє життя з перспективи смерті і вічності! З перспективи Ісусового слова маємо дивитися на перебіг подій у своєму житті, усвідомлюючи, що все знімають небесні камери.

Що означає спадкоємець? Боже слово говорить, що коли ми діти, тоді і спадкоємці. А як ми стаємо Божими дітьми? Приймаючи Ісуса. «Які ж прийняли Його, тим дано право дітьми Божими стати, які в Ім’я Його вірують» (Ів.1,12). Спасіння, яке Ісус криваво виборов на Голготі, ми дістаємо даром, як спадщину, через віру. І для інших людей ми повинні випрошувати ласку, щоб прийняли Ісуса і також мали участь у цій спадщині вічного життя після смерті.

Що означає стати спадкоємцем світу? Тут не йдеться про установлення свого панування над світом для своїх фізичних потомків, як це до сьогодні неправильно пояснюють деякі євреї. Йдеться про здобуття душ для Бога! Людські душі в часи Авраама перебували під владою демонських сил у всесвітньому поганстві, де поклонялися різним божкам. Сьогодні ми знаходимося в подібній ситуації.

«Бо ж не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його

потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри»

В Євангелії від Матея написано, як Ісус нагодував п’ятьма хлібами і двома рибами 5-тисячний натовп. Потім євангелист додає: «І зараз же звелів учням увійти до човна й переплисти на той бік раніше від Нього, тим часом як Він відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті. Як звечоріло, Він був там сам один» (Мт.14, 22-23).

Це конкретний приклад для кожного з нас.

Те, що ми здорові, що маємо здорові очі, руки, можемо ходити – це все Божа ласка. Але прийде час, коли Бог покличе нас з цього життя у вічність. Мусимо про це пам’ятати, щоб бути готовими до зустрічі з Богом. Це найголовніше. Тому маємо усвідомити, що сенс нашого життя полягає не в тому, щоб ми їли, пили, спали і працювали. Сенс життя – шукати Бога, любити Його всім серцем, всією душею, і так спасти свою душу та узріти Божу славу.

Завантажити: Брошура “Листи з УА 13/2017”

– Проповідь Патріарха Іллі
на свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Непорочне зачаття – промінь світла у темряві; Як Марія, ми повинні нести Христа іншим; Через Марію і Святого Духа приходить живий Ісус; Ми повинні прийняти Ісуса і жити з Ним, щоб через віру Він жив у наших серцях; Христос рождається!; Два щоденні кроки віри; Що означає любити Бога?; В чому полягає справжнє і досконале духовне життя згідно Л. Скуполі?; Яка небезпека чигає на тих, які покладаються на зовнішню побожність; Зовнішні чесноти ще не означають духовне життя; За зовнішніми вчинками побожності може приховуватися гордість; Людина мала б постійно усвідомлювати правду про себе; Гріх ми повинні засудити, але грішника любити; Хто є покірним?; Що ми повинні втратити і що здобудемо?; Чому Бог іноді допускає випробування; Поганство і окультизм є привабливими для «старої людини»; Ситуація в «християнській» Європі сьогодні; Наша порушена природа шукає своїх вигод і першого місця; Пошук визнання; Що можемо навчитися від царя Давида?; Відданість – це не одноразовий акт; Хто здобуває найбільші заслуги для душ?; Що робити, коли прийде депресія; Що робити, коли прийде терпіння?; Успіх місії – навернення душ – залежить від мирних жертв;
– Роздуми над Словом Життя Рим. 4,9-10
– Роздуми над Словом Життя Рим. 4,13

«Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних?

Бо ми говоримо: „Віра була зарахована Авраамові як оправданняˮ.

Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний?

Не як він був обрізаний, але як необрізаний»

«Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: „Віра була зарахована Авраамові як оправданняˮ. Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний»

 Апостол запитує: «Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних»? Євреї наголошували на обрізанні і пов’язували з ним цілу релігійну систему певних обрядів. Небезпека полягала і полягає в тому, що через наголошення на другорядних речах усувається суть, в даному випадку – суть спасіння, яке полягає в особистому відношенні до Бога.
Спасіння залежить від спасительної віри, яка виходить з усвідомлення того, що людина є грішною перед Богом. А це має вести до покори, а одночасно до палкого прохання про прощення гріхів.

Дух антихриста діє з великою силою та підступністю і всередині Церкви, найшвидше серед сліпих і літеплих християн, наповнених духом цього світу, так що вони зовсім не розрізняють всіляких пасток і різних «троянських коней», які один за одним проникають всередину Церкви. Ці впливи проникають в т.зв. християнську літературу і в т.зв. християнське мистецтво і, на жаль, також в богословську літературу і на богословські факультети, а звідти інфекція поширюється далі. Через що? Через єретичні твори і конкретні вказівки та фальшиву побожність.

У тому, якою цінною є молитва віри, не можна сумніватися! Тому ми повинні з великою вірою стати на молитві перед Господом, навіть якщо бачимо гірку реальність, що Божий ворог просовує всередину Церкви своїх людей, які згодом нищать Боже царство і не дозволяють жодної обнови, але навпаки – душать все, що є Боже і живе. Але ці люди там опиняються за гріхи християн і є лише вираженням мертвої Церкви, або, скоріше, мертвої, байдужої віри Божого люду. Бог допускає це, бо ми молимося з малою вірою.