Якщо комусь зробите щось погане − несвідомо або, що гірше, свідомо − то між вами виникне велике напруження. Коли людина це усвідомить, бачить свою провину, і відчуває, що ближній від цього страждає, це його ранить. Згадую один приклад з Італії: Злодії − молоді хлопці − увірвалися до ювелірного магазину і при крадіжці вбили продавця. Потім їх спіймали і засудили на багато років ув’язнення. На їхньому суді була присутня жінка з маленькими дітьми. Це була вдова, жінка продавця, якого убили. Один з тих хлопців, дивлячись на неї і на дітей, усвідомив, яке зло вчинив і якого болю їм завдав. В ньому сильно пробудилася совість і він просив пробачення. А жінка сказала, що прощає йому…

Прощення − це дуже цінна і важлива річ. Прощення знову відкриває двері до серця і до дому тієї людини, яку ми зранили, скривдили.

Завантажити: Брошура “Листи з УА 4/2018”

формат doc,      формат pdf (версія для друку)

– Слово Патріарха Іллі на свято Христового Воскресіння
– Переживімо Пасхальне таїнство в новому серці
– Що ти відповіш воскреслому Ісусу?
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Яким має бути наш духовний погляд? Найбільше вміння − це слухати Бога; Бог шукає слухняних людей; Кожний вчинок віри зарахований нам у небі; Біла одіж; Що ми повинні вчитися від ворогів? Шукати Боже Царство означає вчитися послуху в малень-ких битвах; Бог хоче від нас, щоб ми зробили перший крок до прими-рення; Пресвята Богородиця є для нас прикладом найбільшого послуху; Хрест − це двері до Божого Царства; Якою є наша молитва, таким є і наше життя; Приходить програш… Що робити? Скажи Богу своє «ТАК»; Говори з Богом
– Критичний погляд на папство
– Ісусова Мати − заповіт з хреста
– Роздуми над Словом Життя 1Кор. 15,3-5
– Роздуми над Словом Життя Гал. 3,13а

На Великдень ми пригадуємо собі величну подію, що Христос воскрес із мертвих, а також що разом з Ним воскресли і ми. Боже слово каже: «Разом з Ним нас воскресив» (Еф. 2,6). Хтось скаже: «Як я міг воскреснути з Ним? Адже я живу тут і тепер, а Христос воскрес 2000 років тому. Крім того, коли Христос помер в Єрусалимі, мене тоді там не було. Я навіть не лежав мертвий з Ним у гробі, щоб потім з Ним воскреснути.

Потрібно усвідомити реальність, що Христос воскрес. Він встав з мертвих! Христос помер, воскрес, вознісся на небо − це все відбулося в часі. Але оскільки Він є Богом, то одночасно перебуває і поза часом, над часом… Він той самий вчора, сьогодні і навіки. В Бога постійно є «тепер». Коли людина помирає, також виходить з часу і входить у вічність. Там час на неї вже не діє. Там постійно є «тепер».

Потім треба усвідомити реальність нашого зв’язку з Адамом. Адам згрішив, не послухав Бога, і так прийшов у світ гріх. Тут також існує реальність гріха. Хочу цього чи ні, але і мене заторкнув первородний гріх. У всіх нас є однакова програма гріха. Кожна людська душа, окрім Богородиці, заражена інфекцією первородного гріха. Це є таїнство.

«Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був:

що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;

що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;

що з’явився Кифі, потім дванадцятьом»

Апостол Павло у посланні до Коринтян говорить про воскресіння з мертвих. Він пише: «Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував» (1Кор. 15,1-2). Потім апостол вказує, що Ісус з’явився Петрові і дванадцятьом, та продовжує: «Опісля ж з’явився більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли».

Традиція каже, що Ісус найперше з’явився Своїй Матері. Потім, в неділю воскресіння, Марії Магдалині, а тоді жінкам, Петрові, а після обіду − учням, які йшли в Емаус, а потім ще увечері апостолам, які зібралися в горниці. За тиждень Він знову з’явився апостолам, коли з ними вже був і апостол Тома. Потім апостоли йшли до Галилеї, а там Ісус з’явився їм біля Генезаретського озера. Це було рано вранці. При розмові Він звернувся особливо до апостола Петра, якому передав владу бути верховним пастирем Його стада. Згодом з’явився п’ятистам братам.

Що завдавало Ісусові в Гетсиманії найбільший біль? Усвідомлення того, що багато людей відкинуть Його страждання, а тим самим і своє спасіння. Небесний Отець так полюбив нас, що віддав за нас Свого Сина, щоб ми мали вічне життя. Яким великим мусить бути Його біль, коли ми до того байдужі!

Якщо оглянемося назад на своє життя, то побачимо, скільки ми отримали ласк, як Господь Бог вів нас і оберігав. І також побачимо, скільки ран ми завдали Ісусові, попри всі наші старання, коли чинили різні дрібні зради. Скажімо Йому: «Господи, Ти помер за мене, і я не хочу, щоб це було для мене даремно. Ані Ти цього не хочеш, ані Небесний Отець. Приймаю Твою жертву за мене. Дай мені ласку остерігатися гріха! А коли нехотячи згрішу, поможи щиро каятися».