Погляд на розп’ятого Ісуса
Коли дивимося на образ розп’ятого Ісуса, можемо собі усвідомити: не хочу, щоб Ісусові терпіння були для мене даремними. Він терпів за мене, за мої гріхи. Так, я є найбільший грішник під сонцем. Можливо, я не вчинив великих гріхів, але знаю, що в мені є зло, отрута первородного гріха, як і в будь-якій іншій людині. Якщо б я жив в інший час, наприклад, 50 років раніше, і опинився б, наприклад, в концтаборі, хто знає, як би я вистояв під тиском обставин. Як би поводився, коли б мені наказали там шпигувати за іншими в’язнями? Чи зі страху не скоїв би якогось злочину? Якщо б хотів вистояти, то мусів би героїчно встати і сказати: «Цього робити не буду!». Навіть якщо б гестапо мене вбило. Адже коли людина хоче врятувати своє життя, часто скоює злочини. Так діє інстинкт самозбереження в кожному з нас. Тоді я мусів би зібрати всю відвагу, опертися і сказати: «Досить! Навіть ціною втратити життя не буду грішити, не вчиню вбивство!».
Ця радикальність у засадах починається з вірності Ісусу в дрібницях. Найперше мусимо навчитися зрікатися гріха в малому. Наприклад: «Не буду займатися нечистою думкою, якоюсь формою самолюбства, ненависті чи злобною помстою! Ні! Я не буду!». Коли відкину цю думку і також відділюся від духа, який є за нею, тоді виграю.
Завантажити: Погляд на розп’ятого Ісуса
