«Праведник житиме вірою» (Рим. 1,17).

Слово Боже закликає нас ходити у вірі, тобто опиратися на Боже слово, діяти відповідно до нього. Не згідно з тим, що відчуваємо, але відповідно до того, що каже Бог. Коли Бог дасть нам гасло – конкретне слово, що треба зробити, мусимо зробити цей крок. Тоді отримаємо досвід. Такий досвід мав, наприклад, Давид, коли Бог вирвав його з пащі лева чи ведмедя. Тому він спокійно йшов в бій з Голіатом і сказав: «Господь вирве мене з твоїх рук, а ти впадеш мертвий!». Він мав певність через досвіди віри. А далі сказано і про причину його несхитної надії: «Тому що я покладаюся на Господа Сил, а ти – на своє вміння і на свій меч!». Знаємо, як це закінчилося: Давид – практично ще хлопець, самим камінцем, киненим з пращі, убив величезного, озброєного й досвідченого воїна, і так врятував Ізраїль від філістимлян.

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»

Сказано, що Христос викупив нас від прокляття закону. Але людина передбачає, що закон Мойсея приносить благословення, а не прокляття. Отож, як це розуміти? У 10 вірші написано: «Усі бо, які покликаються на діла закону, під прокляттям, бо написано: „Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону”». У посланні Якова написано: «Бо хто увесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, стає у всьому винний». (Як. 2,10). Жодна людина не може виконати усі вимоги закону. Тому на всіх людей падає прокляття закону. В 11 вірші написано: «А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”». Отож оправдання з гріхів відбувається через віру в Ісуса Христа. Чому? Бо Ісус добровільно взяв на себе прокляття, яке падає на кожного з нас за наші гріхи, щоб звільнити нас від цього прокляття, яке є плодом гріха, і щоб позбавити вічної смерті, яку спричинив гріх.

7.04.2018

Зачитую Вам лист, написаний Патріархом Візантійського Вселенського Патріархату, якому йдеться про обнову Церкви.

Цитація:

Шановний екс-папо Бенедикте!

Візантійський Вселенський Патріархат звертається до Вас з проханням, метою якого є відродження Церкви. Перш за все, це питання II Ватиканського Собору і його плодів, які сьогодні збираємо. Під час розмов з В. Мессорі, 19 років після закінчення Собору, Ви висловили декілька критичних поглядів на Собор і постсоборного духа.

Якщо зовнішня місія «забетонована», то чи будемо нудьгувати?! Маємо проводити роботу першопрохідців в напрямку вертикалі, тобто зверху вниз, потрібно зайти на глибину, зробити артезіанську свердловину. Нашим святим обов’язком є проводження місії передусім у своїй душі. Святий Франциск Салезький каже: «Одна душа – це досить велика єпархія». А найперше – моя душа!

А якщо ви будете переживати біль над Церквою, Бог покаже вам ключ, ключ до тієї найглибшої місії.

Після Зіслання Святого Духа апостоли йшли і проповідували дві речі: що Христос помер за наші гріхи і що Він воскрес… Бог супроводжував їхню євангелізацію могутніми знаменами і чудами. Так мало б бути і сьогодні. І ми повинні свідчити про ці дві основні правди. Це наша програма. Ми повинні бути «мартирес» – свідками Ісуса Христа. А про чуда подбає вже Святий Дух.

Якщо комусь зробите щось погане − несвідомо або, що гірше, свідомо − то між вами виникне велике напруження. Коли людина це усвідомить, бачить свою провину, і відчуває, що ближній від цього страждає, це його ранить. Згадую один приклад з Італії: Злодії − молоді хлопці − увірвалися до ювелірного магазину і при крадіжці вбили продавця. Потім їх спіймали і засудили на багато років ув’язнення. На їхньому суді була присутня жінка з маленькими дітьми. Це була вдова, жінка продавця, якого убили. Один з тих хлопців, дивлячись на неї і на дітей, усвідомив, яке зло вчинив і якого болю їм завдав. В ньому сильно пробудилася совість і він просив пробачення. А жінка сказала, що прощає йому…

Прощення − це дуже цінна і важлива річ. Прощення знову відкриває двері до серця і до дому тієї людини, яку ми зранили, скривдили.

Завантажити: Брошура “Листи з УА 4/2018”

формат doc,      формат pdf (версія для друку)

– Слово Патріарха Іллі на свято Христового Воскресіння
– Переживімо Пасхальне таїнство в новому серці
– Що ти відповіш воскреслому Ісусу?
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Яким має бути наш духовний погляд? Найбільше вміння − це слухати Бога; Бог шукає слухняних людей; Кожний вчинок віри зарахований нам у небі; Біла одіж; Що ми повинні вчитися від ворогів? Шукати Боже Царство означає вчитися послуху в малень-ких битвах; Бог хоче від нас, щоб ми зробили перший крок до прими-рення; Пресвята Богородиця є для нас прикладом найбільшого послуху; Хрест − це двері до Божого Царства; Якою є наша молитва, таким є і наше життя; Приходить програш… Що робити? Скажи Богу своє «ТАК»; Говори з Богом
– Критичний погляд на папство
– Ісусова Мати − заповіт з хреста
– Роздуми над Словом Життя 1Кор. 15,3-5
– Роздуми над Словом Життя Гал. 3,13а

На Великдень ми пригадуємо собі величну подію, що Христос воскрес із мертвих, а також що разом з Ним воскресли і ми. Боже слово каже: «Разом з Ним нас воскресив» (Еф. 2,6). Хтось скаже: «Як я міг воскреснути з Ним? Адже я живу тут і тепер, а Христос воскрес 2000 років тому. Крім того, коли Христос помер в Єрусалимі, мене тоді там не було. Я навіть не лежав мертвий з Ним у гробі, щоб потім з Ним воскреснути.

Потрібно усвідомити реальність, що Христос воскрес. Він встав з мертвих! Христос помер, воскрес, вознісся на небо − це все відбулося в часі. Але оскільки Він є Богом, то одночасно перебуває і поза часом, над часом… Він той самий вчора, сьогодні і навіки. В Бога постійно є «тепер». Коли людина помирає, також виходить з часу і входить у вічність. Там час на неї вже не діє. Там постійно є «тепер».

Потім треба усвідомити реальність нашого зв’язку з Адамом. Адам згрішив, не послухав Бога, і так прийшов у світ гріх. Тут також існує реальність гріха. Хочу цього чи ні, але і мене заторкнув первородний гріх. У всіх нас є однакова програма гріха. Кожна людська душа, окрім Богородиці, заражена інфекцією первородного гріха. Це є таїнство.