Якщо подивитися на історію філософії, хочеться плакати: як нахабно ті всі т.зв. філософи отруювали європейське мислення. Всі вони мають спільний знаменник – ненависть до єдиного та істинного Бога, а головне – ненависть до Ісуса Христа і Його Церкви, яку намагаються зовнішньо і внутрішньо знищити. Чи то Шопенгауер, чи Ніцше, чи Маркс, чи Конт, чи інші. Всі вони знову запроваджують поганську мораль, таку як гедонізм чи епікурейство, що по суті є притупленням навіть природної совісті, коли людина свідомо робить зло і кривдить інших в гонитві за насолодами.

8.10.2017

У радіопередачі Т. Голуб (єпископ із ЧР) захищав і пропагував єретичну ексгортацію Amoris laetitia. Окрім інших, проти неї виступили і підписанти «Корекції». Ексгортація де–факто перекреслює об’єктивні Божі закони і запроваджує суб’єктивізм як норму. Це єретичний феномен, якого Церква не знала ще від початку свого заснування.

«Церква побудована на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос» (Еф 2,20). Церква не є жодним клубом голубоводів! «Церква – це стовп правди», а не голуб’ятник! (див. 1 Тим. 3,15).

Завжди основний крок полягає в тому, щоб зректися себе. Це крок віри! Ми не повинні залишатися в собі, в своїх настроях, в своєму смутку чи гіркості. За все треба дякувати. Ми повинні буквально змушувати себе радіти, але радіти у вірі з того, що Господь близько. Особливо, коли людину упокорять, коли вона програє, треба знати, що Ісус це бачить, що Йому все можемо жертвувати, і саме так до Нього уподібнюватися і в цьому Його наслідувати!...

Це Боже слово, дане нам через апостола Івана, є для нас великим скарбом. Сказано: коли ми вірою прийняли Ісуса і повірили, що Він помер за наші гріхи, і тим більше, коли віддали своє життя в Його руки, до Божої волі, тоді згідно закону, який проголосив Бог, ми стали Божими дітьми. Ця правда пов’язана також з тим, що ми віримо в Його Ім’я. Боже Ім’я грецькою і українською мовою звучить «Ісус», по-чеськи – Єжіш, по-польськи – Єзус, але мовою оригіналу це Ім’я повністю звучить Єгошуа. Вже саме це Ім’я виражає, що Бог, який створив світ і людину, цей Триєдиний Бог, Отець, Син і Святий Дух, є моїм спасінням.

«Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати,

які в Ім’я Його вірують; які не з крові, ані з тілесного бажання,

ані з волі людської, лише – від Бога народилися»

1.10.2017

Ті, які підписали «Корекцію», вказали на 7 єресей Франциска. Поставмо основні запитання:

1) Який дух стоїть за Франциском і яку має мету?

Це дух антихриста і має на меті запровадження  пекла на землі і пекла після смерті.

2) Чи єресі Франциска, наведені у «Корекції», є дійсно єресями?

Так! Це явні єресі, бо заперечують суть християнської віри, яка заснована на Святому Письмі і Традиції.

3) Яке правильне ставлення Католицької Церкви до єретиків?

Кожного єретика необхідно перестерегти, і якщо не покається, мусить бути виключений з Церкви.

4) Як Католицька Церква ставиться до пап-єретиків?

Диявол – добрий психолог. Зачепить людину за кар’єру чи страх, і тоді вже нею маніпулює. Але хочеш здобути кар’єру, яка не минеться? Матимеш її в небі. Там ніхто її в тебе не забере. Чому не прагнеш цієї справжньої кар’єри? Однак поглянь, як виглядає кар’єра тут, на землі, адже маєш розум – підрахуй собі: якщо нечесно попадеш на керівну посаду, інші будуть тобі заздрити, підбивати тобі ноги і ти довго там не втримаєшся. Або прийде хвороба, розіб’ється сім’я, діти стануть наркоманами, алкоголіками, виступлять проти тебе… Чи це вартує? Але над цим людина замислитись не хоче, йде за кар’єрою, наче з пеленою на очах…

Помирати ми будемо тільки раз, а потім вже не повернемося назад. Нічого ми на цей світ не принесли і нічого не заберемо з собою. Який сенс нашого життя? Наш обов’язок – спасти свою душу, а також ми відповідаємо за спасіння своїх ближніх. Ісус сказав: «З тих, яких Ти дав мені, Я не погубив ні одного» (Ів. 18,9). І в сім’ї кожен несе певну відповідальність. Наприклад, батько, як глава сім’ї, несе відповідальність за жінку, дітей, онуків. Священик несе відповідальність за ще більше душ – за тих, які належать до громади віруючих, щоб їх не втратити.

Бог довіряє нам людей, над душами яких ми повинні чувати. Не втратимо їх тільки тоді, коли самі будемо шукати насамперед Божого Царствa та його правди.

27.09.2017

Останніми роками в Німеччині настала масова ісламізація, від якої громадяни не мають права себе захищати! Карають за оприлюднення злочинів мігрантів! Незважаючи на це, на виборах-2017 знову виграла політична партія Меркель. Чи німецький народ втратив розум чи відбулася фальсифікація?

Цей процес духовного та фізичного самогубства має глибше коріння, а ним є єресі, які внесли прокляття до всього християнства. Засуджені у 1907 році єресі модернізму з вини німецьких теологів знову ожили на ІІ Ватиканському Соборі. Їх плід – розклад віровчення і моралі, завершений Лісабонською угодою з пріоритетом гомосексуалізму. На Соборі була проголошена єресь, що християни з мусульманами мають того самого Бога (Lumen gentium 16, Nostra aetate). Існує один Бог, але мусульмани мають свого одного бога, найбільшого з 360 божків Мекки. В Корані сказано: «Дійсно невіруючими є ті, які кажуть, що Месія, син Марії, є Бог» (5:72). А далі: «Вбивайте їх, де б ви їх не зустріли, …убивайте їх – така відплата невіруючим» (2:191). «І не знайдеш в постановах Аллаха жодних змін» (33:62).

II Ватиканський собор має на сумлінні ісламізацію Європи. Його єресі заперечують суть всього християнства, але незважаючи на це їх вивчають у всіх християнських школах та університетах. Їх просовують єпископи, священики та пастори.

Завантажити: Брошура “Листи з УА 9/2017”

– Слово Патріарха Іллі на свято Успіння Пресвятої Богородиці
– ДУХОВНІ ПОРАДИ МОЛІТЬСЯ І ЧУВАЙТЕ:
Запитайте себе: де я був думками на молитві? Дисципліна у внутрішній молитві; Мушу приготуватися до смерті ; Першочергове завдання на молитві; У чому сенс життя? Не сьогодні, але в цей момент Господь може покликати ме-не у вічність! Як навчитися використовувати час на молитві? Молитва – це місце зустрічі з Богом і з ближніми; Через молитву віри Бог змінює серця людей; Маємо прагнути справжньої свободи; Не можемо гратись в хованки; Молитва повинна бути місцем цілопальної любові до Бога; Маємо насправді цілковито належати Ісусу; Що єдине має вічну вартість? Служити Ісусу!  Ми повинні жити на повно – любити Ісуса Треба відкривати думки в корені; Щодня ми повинні боротися за Божу любов; – Про окультизм ІІ:
Бог оздоровлює людину так, що веде до покаяння і навернення; Я належу Ісусу! Він є моїм Господом! Чи ти знаєш Ісуса і довіряєш Йому? Народ гине, коли не має пророчого слова
– Роздуми над Словом Життя 2 Тим. 4,2-4
– Роздуми над Словом Життя 1 Ів. 5,11-13

В Євангелії Ісус каже дуже просте правило: «Як хочете, щоб люди поводилися з вами, так і ви поводьтеся з ними» (див. Лк. 6,31).

Але які ми далекі від нього! У всьому проявляється наше еґоїстичне мислення: «Що я хочу – це божественне». Але куди дійдемо з таким думанням? Його плодами є сварки, напруження, війни… З таким мисленням навіть двоє людей на землі не витримають жити разом. У спільному житті мусить бути певна об’єктивність, самокритика і правдивість… Людина не може залишатися в такому мисленні: «Що я роблю – це божественне», але коли це робить інший – це вже погано, наче б якийсь злочин. Але горе, якби хтось дозволив собі сказати такій людині правду: «Усвідом, що ти робиш те саме». Її би це вельми заторкнуло.

Життєвим гаслом одного Божого чоловіка, який жив на переломі 19-го і 20-го століття, було: «Хай моє життя буде повсякчасною Божою прославою!». Цієї вдячності Богу повинні навчитися і ми. Маємо навчитися Йому дякувати не тільки, коли нам добре ведеться, але і в ситуаціях, які своїм розумом не розуміємо, які є для нас важкими і які нас пригнічують. Це практичне тренування посилить наше відношення до Бога і допоможе нам раз і назавжди позбутися страху.

Тому дякуймо Господу завжди і всюди, як це виражено у Св. Літургії – наприклад, під час анафори: «Достойно і праведно Тебе оспівувати, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися….», або анамнези: «Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо Господи», а також в антифоні – «Благослови, душе моя Господа, і все нутро моє Його святе Ім’я…».