Галерея
Наша боротьба не проти тіла і крові…
Раніше в війнах перемагав той, хто мав сильні руки. Згодом перемагали доброю зброєю. А сьогодні достатньо мати панель управління і вміти нею керувати. Така людина має перед собою панораму і лише пускає керовані снаряди в той чи інший бік, на чітко визначене місце – наприклад, на бункер в землі. Снаряд летить на вказане місце, а за ним з абсолютною точністю наступні… Це стосується лише звичайної техніки, керованої людським розумом, за якою є винахідливий людський дух. Але є ще й інша боротьба – духовна.
Боже слово ясно говорить: «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах – т.зв. пантократорес» (Еф. 6,12). Чи ми усвідомлюємо це?
Слово життя Рим. 4,3-4 (від 03.12 до 17.12.2017)
«Що бо говорить Писання?
Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за
оправдання. Тому, хто виконує якусь роботу,
заробіток рахується не як ласка, але як щось належне»
Роздуми над Словом Життя Рим. 4,3-4
«Що бо говорить Писання? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання. То́му, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне»
Тут Боже слово підкреслює приклад Авраама. В попередньому вірші написано: «Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом». І тоді слідує: «Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання». Щодо Бога людина чинить надзвичайну неправедність – гріх. Божа святість безмежна, тому і образа Бога заслуговує найбільшої кари. Якщо людина образить, наприклад, свого друга, то заслуговує на покарання. Якщо образить директора на роботі, то приходить більша кара. Якщо б під час війни образила командира, її б чекала найбільша кара. Отож чим більший авторитет, навіть якщо й зневажений однаковим способом, то тим більше покарання. А Бог є найвищим, тому і Його образа справедливо заслуговує найвищої кари.
Брошура “Листи з УА 11/2017”
Завантажити: Брошура “Листи з УА 11/2017”
– Слово Патріарха Іллі про дякування
II частина: як відкрити своє життя на Божу дію
– 7 єресей Франциска (додаток до «Корекції»)
– Т. Голуб та єретична Amoris laetitia
– Є Франциск єретиком чи ні?
– Порятунок Німеччини – безперервна
молитва і покаяння
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Те саме не є те саме; «Єретиків навіть не вітайте». Чому?; Якими мають бути пастирі людських душ?; Зі своєю праведністю до Божого Царства не увійдемо; Кожна людина сама вирішує, якою буде її вічність
– Роздуми над Словом Життя Ів. 5, 8-10
– Роздуми над Словом Життя Рим. 3,23-24
Ми повинні пізнавати Божі дороги і наміри
Слово «метаноя», тобто зміна мислення, є дуже глибоким. Щодня ми повинні знову і знову усвідомлювати в кожній ситуації: Як би на моєму місці думали, говорили чи діяли Діва Марія або Ісус Христос? Але цього не розрізнимо, коли не матимемо в собі Божого слова, не будемо його читати, не будемо про нього говорити, підбадьорюватися ним, світити ним до всіх ситуацій, і так пізнавати Божі дороги і наміри в своєму щоденному житті.
Брошура “Листи з УА 10/2017”
Завантажити: Брошура “Листи з УА 10/2017”
– Слово Патріарха Іллі про дякування I частина: «за все дякуйте…»
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Ісус – єдина правдива дорога; Як ми реагуємо, коли прийде випробування? Щирість; Бог дає кожному своє завдання; Завдання пророка; Кожного дня ми потребуємо молитви; Я шукаю найбільший скарб – Ісуса і Його царство; Використовуймо час; В житті ми відповідаємо за себе і за інших; Боже слово – пожива на дорозі за Ісусом; Вірність Ісусу в малих речах – це підготовка до вірності аж до кінця; Погляд на розп’ятого Ісуса; Що завдавало Ісусові в Гетсиманії найбільший біль?; Ми повинні рахуватися з вічністю, з Божим судом; Коли на молитві надійде сухість, потребуємо підбадьорення; Внутрішня молитва; Я повинен каятися, і то щодня; «Всі, що хочуть побожно жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані»; Радійте, бо Господь близько! Позиція справжнього християнина;
– Роздуми над Словом Життя Іс. 53,5-6
– Роздуми над Словом Життя Ів. 1,12-13
Чого треба зрікатися і чого вчитися
Передусім треба вивчати Боже слово, потім ним жити і аж потім навчати його інших. Далі необхідно усвідомлювати потребу наслідування Ісуса в радикальності Євангелія і також працювати для Нього. Насамперед йдеться про самовідречення. Зрікатися – це втрачати свої настрої, гіркості, себежалі, свої розчарування і свої зранені почуття через те, що не здійснилася наша воля. Це наш щоденний хліб. Ми повинні щодня вчитися від Ісуса тихості і покори – а це аж до смерті! Цього єдиного маємо вчитися від Ісуса, як Він про це виразно говорить у Святому Письмі. Потім маємо Його наслідувати, йти за Ним.
Чому ми не боїмося гріха?
Як вміють зловживати страхом ті, які хочуть обманути, використати, ошукати людину! Принижують її, змушують здійснювати навіть злочини. Якщо людина боїться, наприклад, за кар’єру, переживає, щоб її здобути, а потім, знову ж таки, щоб її не втратити, то зв’язана цим страхом і через нього нею можна легко маніпулювати – на жаль, переважно для зла. Тоді людина піддасться тиску, який на неї чиниться. Якщо б була смілива і оперлася, то зберегла б собі життя і не вчинила б злочин.
Слово життя Рим. 3,25 (від 19.11 до 03.12.2017)
«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові,
через віру, щоби виявити свою справедливість
відпущенням гріхів колишніх»
Роздуми над Словом Життя Рим. 3,25
«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»
Кого видав Бог? Свого Сина Ісуса Христа.
Для чого видав Бог свого Сина? Як жертву примирення.
Примирення в чому? В Його Крові.
Через що маємо примирення? Через віру.
Чим Бог виявив Свою справедливість? Відпущенням гріхів.
Усвідоммо собі реальність, що Бог прощає нам гріхи, а це тому, що Ісус став жертвою примирення.
Фатімська таємниця через 100 років. 1 частина: Апостазія в Церкві (+ відео)
13.10.2017
Цього року минуло 100 років від появи у Фатімі. Що їй передувало і що слідувало?
У 18 столітті виникло просвітництво. У 19 столітті з просвітництва виникає модернізм. Насправді йшлося про руйнування основних правд християнства – про апостазію в Церкві.
Св. Пій X видав енцикліку та антимодерністську присягу. Частина єпископів, священиків та теологів, які були модерністами, свідомо не прийняли ці запобіжні заходи.
Після смерті Пія Х першим успіхом масонів було просунення на папський престол Бенедикта XV (G. della Chiesa, 1914-1922). Він дав простір для розвитку модернізму в Церкві. У 1917 р. Пресвята Богородиця декілька разів з’явилася дітям у Фатімі, в Португалії. Це був заклик до покаяння. Після Бенедикта прийшов до влади папа Пій XI (1922-1939), після нього Пій XII (1939-1958), а потім Іван XXIII. (А. Г. Ронкаллі, 1958-1963).
Поляки проти ісламізації (+ відео)
21.10.2017
В критичний момент у битві біля Відня 1683 року прийшов на допомогу польський король зі своїм військом і Європа була врятована від влади півмісяця!
У зв’язку з небезпекою сучасної ісламізації поляки звернулися до Бога з проханням про допомогу через молитву вервиці. В результаті влада відмовилась від кредиту МВФ та ісламізаційної квоти! Однак у важку хвилину архиєпископ Войцех Поляк через грубу брехню зловжив своїм пастирським авторитетом і виступив проти авторитету Бога! Він погрожував виключенням кожному священику, який захищає віру і свій народ. Кара, якою погрожує, нехай впаде на нього. Хай він буде виключений!
Божий порядок захищає людину
В нас є втілена глупота, яка нас принижує, нищить, ліквідує, а все ж людина з цим спокійна. Тому й настала глобалізація, тому приходили і війни, всілякі заразні хвороби, бо люди постійно повертаються до зла, постійно його люблять і не хочуть прийняти правду і Божий порядок, який захищає людину від цього всього. Це постійно тягне людей до самознищення і вони йдуть, як ведені на заріз. Що це є в нас? Це закон ентропії, духовної ентропії. Зробімо ж хоч цей перший крок: розпізнаймо реальність і назвімо її справжнім ім’ям – реальність того, як діє зло та темрява, яку Боже слово називає гріхом, це духовне самогубство. І також почнімо проти цього боротися.
Як боротися проти духовної отрути в нас?
Ми повинні взяти свій щоденний хрест. Тим хрестом є, насамперед, наша власна природа і характер. Коли хтось виявить нам своє ставлення до нас, це нас зранює.
Початківці, хоч і прийняли Христа, але їхня природа, «стара людина», є настільки сильною, що не знесе критики, не оберне її в правдиве покаяння і не з’єднає поглядом віри свій внутрішній біль з Христом – бичованим, вінчаним терням, розп’ятим. «Стара людина», навпаки, це болюче зранення оберне або в ненависть до ближнього (а до цього не треба себе змушувати), або закриється в себежалі – а це також фальшива дорога. Наші почуття здатні не лише роками тримати зранення, але вміють його майстерно оживляти і навіть підсилювати.










