КОНТРОЛЬНА З ХІМІЇ

На початку уроку з хімії вчителька сказала, що будемо писати контрольну. Для всіх це була неприємна несподіванка, ми зовсім не готувалися до контрольної. Коли роздали завдання, я зовсім не знала, що маю писати. Так просиділа пів години і нічого не написала. « Ну, – думаю собі, – за контрольну будеш мати одиницю, а потім і за семестр одиницю!»

«ХІБА НЕ ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ?»

У мене маленька родина. Окрім мами, мені найближча її рідна сестра. Але якось між нами сталося непорозуміння і тітка у запалі сказала мені, щоб я до неї більше не приходила, що не хоче мене бачити. Я ображено щось їй відповіла і пішла. Мене просто завалили себежалі: «Як вона могла таке сказати?» І я цілу дорогу ідучи додому плакала. По дорозі зустріла знайому з нашої молитовної спільноти і все їй розповіла.

«ЯК БУДЕШ МОЛИТИСЯ «ОТЧЕ НАШ»?»

Сталося так, що ми з мамою за щось посварилися. Я пішла в свою кімнату ображена плакати, а мама пішла нагнівана на кухню. Ми не говорили між собою. З понеділка я мала їхати на навчання на цілий тиждень, аж на вихідні мала бути вдома. Тому мені почала приходити думка, що треба примиритися з мамою, але я її усяко відкидала.

ЯК ГОСПОДЬ ВІДПОВІВ НА МОЄ ПОКАЯННЯ

Я живу біля стадіону. Часто це стає великою перешкодою, щоб могти вдома спокійно молитися. Дуже часто, а особливо влітку, на стадіоні на весь звук включають музику і її виразно чути в кожній кімнаті у мене вдома, незважаючи на закриті вікна і двері. Не можливо ні молитися, ні читати Святе Письмо, ні навіть спокійно відпочити чи працювати. Я ходив і просив, щоб хоча би не включали так голосно, але безрезультатно.

МОЛИТВА У КРИТИЧНІЙ СИТУАЦІЇ

Хочу розказати маленьке свідчення, яке можливо видасться незначне, але для мене це був справжній досвід живої молитви.

Якось на нас з подругою Ірою зненацька напали два пси, один був великий і страшний, а другий малий, але злий, бо безперервно гавкав. Це було так несподівано, що навіть не було часу подумати що робити, залишилося тільки кричати до Бога про порятунок.

ВИЗНАННЯ ВІРИ НА ЗУПИНЦІ

Якось я стояв на зупинці і чекав маршрутку. По другому боці дороги ішло троє п’яних, щось між собою говорячи. Я дивився їм услід із співчуттям і думав: «Бідні душі, мабуть вони ще ніколи по справжньому не зустрілися з Богом». Один з п’яних зацікавлено дивився на мене, напевно через те, що я був у габіті. Тоді він, залишивши двох своїх приятелів, попрямував до мене. Коли підійшов, артистично привітався і почав, насміхаючись, з іронією говорити на Бога і на мене (як монаха). Знаючи, що інколи найкращий захист це атака, я перебив його питанням:

МОЛИТВА КАТРУСІ

Одного разу на недільну школу діти привели з собою маленьку русяву дівчинку Катрусю. Їй було десь чотири рочки. Цього разу ми з дітьми мали науку про Матінку Божу. Вкінці науки ми зробили маленьку динаміку. Кожна дитина вирвала на городі якусь квіточку і йшла до образу Матінки Божої. Там мала попросити у Неї за щось, а на знак того, що вірить, що Матінка Божа її вислухає, мала подарувати Їй ту квіточку.

ПЕРЕПРОСИЛА

На роботі як завжди я посварилася з директором. Але цього разу я справді була неправа. Річ у тому, що він постійно виступав проти Божого, на що я не могла спокійно мовчати, тому з нашої розмови виходила сварка, але цього разу йшлося про цілком нейтральну річ – про ремонти на роботі. Коли я усвідомила, що доказувала йому про один ремонт, а він мені говорив про інший, який був трохи пізніше, то зрозуміла, що він мав рацію, а не я. Для впевненості я ще перепитала співробітниць чи справді так було як казав директор. І справді так було.

НЕ МОГЛА ПОМЕРТИ

Це ще було у 2004 році. Мені довелося тоді доглядати стареньку вмираючу сусідку, оскільки вона була самотня і нікого не мала близького з родини. Я закликала місцевого священика, щоб її висповідав, бо вона вже дійсно вмирала. Старенька вже нічого не їла і майже нічого не пила, сильно мучилася, але ніяк не могла спокійно померти. Так тривало кілька днів.

МАЛИЙ СВІДОК

Мій син Максим має 9 років. Недавно він прийшов зі школи з великим синяком на лиці. Коли я спитав що сталося, він почав говорити:

–     Я сів за парту, яка була вже занята, але не зауважив того, думав, що вільна. Потім прийшов однокласник, який там вже сидів  переді мною, нічого не сказав і вдарив мене кулаком в лице.

–     І що ти зробив? – запитав я.

У МАРШРУТЦІ

Одного разу ми з подругою поверталися з молитовної зустрічі нашої молодіжної спільноти. У маршрутці, в якій ми їхали, люди напрочуд були тихо, не розмовляли між собою, але натомість на весь голос звучала музика. За якусь хвилю ми з Ольою з широко відкритими очима подивилися одна на одну – не могли повірити власним вухам: пісня, яка звучала відкрито оспівувала наркотики! Ми подивилися на людей, але, здавалось, нікого це не хвилювало, всі спокійно сиділи і слухали. А це не була сама молодь, яка можливо вже звикла на таке, але були і старші чоловіки та жінки, однак їх це не боліло, їм було байдуже. Отож залишалося нам іти до водія і щось йому сказати.

ПОМОЛИВСЯ ДО МАТІНКИ БОЖОЇ

На уроці християнської етики ми з дітьми говорили про Матінку Божу. Я мала підготовлені питання, а діти відповідали. Найактивнішим був 8-річний Михайлик. На всі питання він перший тягнув руку. Нарешті ми дійшли до останнього найважливішого питання, але і тут Михайлик миттєво перший підняв руку.

ВАЖЛИВИЙ УРОК

Хочу поділитися досвідом, який став для мене важливим уроком на все життя.

Коли мені було десь 13 років, я була влітку на канікулах у бабці в селі. У нас на парафії священиком був мій стрийко. Сталося так, що я встидалася визнати у сповіді один важливий гріх і таким чином його затаїла. До Причастя ходила святотацьки. Мене страшенно мучила совість, але гріх у сповіді я не визнавала. Так тривало мабуть три тижні. Кожної ночі  я не могла спати, крутилася, мені постійно снилося пекло, весь час мене переслідувала думка: «Ти затаїла гріх! Цієї ночі помреш і підеш до пекла!»

ЗРОБИЛИ ПОКАЯННЯ

На Великодні свята у нас вдома, особливо на кухні, завелися мурашки. Вони були всюди – у пасці, пляцках, хлібі, всюди. Мама почала говорити, що треба з ними щось робити, купити на них якусь трутку, але до того якось не доходило. Тоді ми з старшою сестрою вирішили удвох зробити наголос покаяння.