ВИЗНАННЯ ВІРИ НА ЗУПИНЦІ
Якось я стояв на зупинці і чекав маршрутку. По другому боці дороги ішло троє п’яних, щось між собою говорячи. Я дивився їм услід із співчуттям і думав: «Бідні душі, мабуть вони ще ніколи по справжньому не зустрілися з Богом». Один з п’яних зацікавлено дивився на мене, напевно через те, що я був у габіті. Тоді він, залишивши двох своїх приятелів, попрямував до мене. Коли підійшов, артистично привітався і почав, насміхаючись, з іронією говорити на Бога і на мене (як монаха). Знаючи, що інколи найкращий захист це атака, я перебив його питанням:
– Скажіть, якби Ви зараз померли, де б була ваша душа?
П’яний на хвилю задумався, а потім весело відповів:
– У пеклі.
– І Ви з цим спокійні? – запитав я.
– Не зовсім, – уже менш весело відповів п’яний.
Тоді я використав цей момент, щоб сказати йому про Ісуса:
– Але чому б Ви мали іти до пекла, коли сам Бог помер за наші гріхи, щоб ми не йшли до пекла, а були спасенні? Чи Ви вірите, що Ісус є Бог і що помер за Вас?
– Без питань! – відповів той.
Я продовжував далі:
– Чи Ви приймаєте Його як свого особистого Спасителя?
– 100 %!
– Чи віддаєте Йому до рук ціле своє життя, усе своє минуле, теперішнє і майбутнє?
Він не вагаючись відповів:
– Однозначно!
– Ви тепер прийняли Ісуса і Він змінить Ваше життя.
Я ще сказав йому кілька слів, запросив в неділю на Службу Божу, щоб міг прийти до сповіді. Він мав ще якісь питання, але над’їхала маршрутка і я сів до неї. В дорозі я ще помолився за нього і віддав його під заступництво Матінці Божій.
(брат)
