ВИЗНАННЯ ВІРИ НА ЗУПИНЦІ

Якось я стояв на зупинці і чекав маршрутку. По другому боці дороги ішло троє п’яних, щось між собою говорячи. Я дивився їм услід із співчуттям і думав: «Бідні душі, мабуть вони ще ніколи по справжньому не зустрілися з Богом». Один з п’яних зацікавлено дивився на мене, напевно через те, що я був у габіті. Тоді він, залишивши двох своїх приятелів, попрямував до мене. Коли підійшов, артистично привітався і почав, насміхаючись, з іронією говорити на Бога і на мене (як монаха). Знаючи, що інколи найкращий захист це атака, я перебив його питанням:

–   Скажіть, якби Ви зараз померли, де б була ваша душа?

П’яний на хвилю задумався, а потім весело відповів:

–  У пеклі.

–  І Ви з цим спокійні? – запитав я.

–  Не зовсім, – уже менш весело відповів п’яний.

Тоді я використав цей момент, щоб сказати йому про Ісуса:

–  Але чому б Ви мали іти до пекла, коли сам Бог помер за наші гріхи, щоб ми не йшли до пекла, а були спасенні?  Чи Ви вірите, що Ісус є Бог і що помер за Вас?

–  Без питань! – відповів той.

Я продовжував далі:

–  Чи Ви приймаєте Його як свого особистого Спасителя?

–  100 %!

– Чи віддаєте Йому до рук ціле своє життя, усе своє минуле, теперішнє і майбутнє?

Він не вагаючись відповів:

–  Однозначно!

–  Ви тепер прийняли Ісуса і Він змінить Ваше життя.

Я ще сказав йому кілька слів, запросив в неділю на Службу Божу, щоб міг прийти до сповіді. Він мав ще якісь питання, але над’їхала маршрутка і я сів до неї. В дорозі я ще помолився за нього і віддав його під заступництво Матінці Божій.

(брат)