У МАРШРУТЦІ
Одного разу ми з подругою поверталися з молитовної зустрічі нашої молодіжної спільноти. У маршрутці, в якій ми їхали, люди напрочуд були тихо, не розмовляли між собою, але натомість на весь голос звучала музика. За якусь хвилю ми з Ольою з широко відкритими очима подивилися одна на одну – не могли повірити власним вухам: пісня, яка звучала відкрито оспівувала наркотики! Ми подивилися на людей, але, здавалось, нікого це не хвилювало, всі спокійно сиділи і слухали. А це не була сама молодь, яка можливо вже звикла на таке, але були і старші чоловіки та жінки, однак їх це не боліло, їм було байдуже. Отож залишалося нам іти до водія і щось йому сказати.
Чесно кажучи сам вигляд водія нас трохи відлякував. Він виглядав як якийсь мафіян – бритоголовий, сильної будови, в чорних окулярах. Здавалося, що якщо ми щось йому скажемо за ту музику, то він нас щонайменше зматюкає. Але мовчати ми також не могли. Тоді ми домовились, що Оля молиться, а я йду. Я підійшла і сказала, щоб він трохи скрутив звук. Водій з погордою глянув на мене і ледь-ледь скрутив звук. Коли я сіла на своє місце, мені стало соромно за себе, адже тим що я не попросила водія взагалі виключити таку музику, майже нічого не змінилося. Я почала перепрошувати Ісуса за своє боягузтво і зраду. Тоді водій виключив касету і включив радіо. Звичайно це не була абсолютна перемога, але хоча б уже не співалося про наркотики.
Я подумки подякувала Ісусові, але ще як надолуження за свій гріх хотіла засвідчити водію про подію, яку недавно нам говорили на спільноті. Тому перед нашим виходом з маршрутки, ми встали на кілька хвилин швидше і я засвідчила: «Знаєте, з тими наркотиками не так просто. У Польщі стався такий випадок: молоде подружжя прийшло з рок-концерту додому. Вони були під впливом наркотиків. Сівши до столу вони скоро щось запхали в духовку, спекли і з’їли. Зранку, коли вони прийшли до себе, то виявилося, що вони спекли і з’їли власну п’ятимісячну дитину! Ось плоди наркотиків!» Потім ми вийшли і ще помолилися за водія, щоб Господь до нього промовив через цю подію.
(Іра і Оля)
