«Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб одно були в Нас і вони;

щоб світ увірував, що Ти Мене послав»

У цьому вірші Ісус молиться за теперішніх і майбутніх апостолів та учнів і за їх внутрішню єдність. Тут не йдеться про якусь юридичну єдність чи єдність в структурі. Умовою справжньої єдності є те, що кожен учень Христа повинен спочатку мати єдність з Отцем через правдиве покаяння і спасительну віру. Молитися за якусь глобалізацію християн в дусі Нью Ейдж, тільки щоб була створена єдина структура – це повна протилежність до того, за що молився Ісус.

Бог дав нам свободу, а ця свобода є в Ісусі. Якщо ми прийняли Його, і щодня дбаємо, щоб Він був Господом нашої душі, то отримуємо справжню свободу. Бог всемогутній, і той, хто молиться з вірою, також є всемогутнім, бо має Ісуса в своєму серці. Якщо з’єднаєшся з Божою волею, ворог нічого не зможе зробити проти тебе, цілі гори демонів повинні відступити. А коли з вірою скажеш цій горі: «Піднімися, і кинься у море!», то так станеться. Ми маємо владу, силу, яку нам дав Бог. Той, Хто є в нас, сильніший від того, хто є в світі. В тобі є Ісус, але ти повинен усвідомлювати це. З’єднайся з Ним через хрест – свій хрест.

«Я вже більш не у світі, а вони у світі, і Я до Тебе йду. Отче Святий!

Збережи їх в Імені Твоєму, яке  Ти дав Мені,  щоби вони були одно, як Ми!»

Українські переклади Ів. 17,11 відносять слова: «яких Ти дав Мені» до учнів, і не відносять їх до Імені Отця. Подаємо правильний український переклад, що виходить з грецького оригіналу, який будемо повторювати на молитовних зупинках.

Ім’я, яке Отець дав своєму Єдинородному Сину, розкриває таїнство Божого Імені в повноті. В палаючому кущі Бог відкрив Мойсею глибину святого Божого Імені тільки частково. Воно міститься в слові «Ягве», тобто «Я є Той, Який є», «Сущий». Це виражає, що Бог є всемогутній, що завжди був, і все, що існує, має своє буття, тобто своє існування, від Нього.

Ісус кілька разів використав Ім’я «Я є», щоб розкрити правду, а водночас таїнство, що Він є Божим Сином, Який має одно Божество з Отцем. Він сказав: «Я і Отець одно» (Ів. 10,30). В іншому місці Він сказав: «Раніше, ніж був Авраам, Я є». Юдеї на це дуже чутливо зреагували, вважали це богохульством і хотіли Його за це каменувати.

«А вічне життя у тому, щоб вони пізнали Тебе, єдиного, істинного Бога,

і Тобою посланого – Ісуса Христа»

Якщо поставимо питання, в чому полягає вічне життя, Ісус дає нам відповідь: «Вічне життя у тому, щоб вони пізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого – Ісуса Христа». Ісус тут говорить про вічне життя, пов’язане з пізнанням Бога Отця і з пізнанням Ісуса Христа. І вже тепер ми повинні пізнавати Бога – Ісуса Христа – на молитві, при читанні Євангелія, в конкретному терпінні, а особливо тоді, коли зрікаємося власної волі і актом любові приймаємо з вірою і відданістю Божу волю. Про вічне життя Ісус згадує також в  попередніх словах, коли каже, що Отець дав Синові владу над усіма людьми, щоб дарувати життя вічне тим, яких Він дав Йому.

Під час молитовних зупинок протягом дня можемо особливо усвідомити слово: «пізнали Тебе».

Уявіть собі, що ви вчинили якийсь злочин і були поставлені перед судом. Там є прокурор, судді, міліціонери в уніформах.  Ви сидите на лаві підсудних і чекаєте вироку. Якщо б сказали: «Я прошу оправдання», всі б висміяли вас. Яке оправдання? Вас чекає покарання, а не оправдання. І уявіть собі іншу картину, коли будемо стояти на Божому суді. Головним Суддею є Бог. Нашим адвокатом буде Ісус Христос. Будуть присутні невидимі хори ангелів. Прийде оскаржувач, який буде нас оскаржувати – сатана. Він буде вимагали справедливості. Але якщо ми прийняли Христа і перед тим відали Йому свої гріхи, якщо ми жили з віри, тобто коли згрішили, завжди поверталися  і знову й знову віддавали Йому свої гріхи, все під владу Його крові, за словом: «Коли  ходимо у світлі…, кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха», тоді Ісус скаже дияволу: «Так, оскаржуй, дай докази, аргументи. Нічого немає».

Спершу треба прочитати слово, що спонукає до покаяння і пробудження жалю над своїми гріхами. Акт покаяння закінчується взиванням святого Божого Імені Єгошуа (до п’яти Ісусових ран). Потім слідують питання, що стосуються заповіді любові до Бога і ближнього, а також відречення залежностей від нео-поганських практик, пов’язаних з окультними формами магії і віщування.

В другій частині читається Боже слово з пророка Єзекиїла. Слідує визнання віри в Божу всемогутність, яка проявилась створенням всього видимого і невидимого, а також воскресінням Христа. Ця віра є основою і для визнання віри в духовне воскресіння України.

Основне завдання цієї молитовної моделі – це з’єднання з Богом через взивання Божого Імені «Єгошуа» і на певних етапах – концентрація на пробудження віри в Божу всемогутність.

Боже ім’я «Єгошуа» виражає те, що Триєдиний Бог не лише створив мене, але і спас! Душа є паралізована гріхом, а тому не може повністю керувати тілом, яке опановане пристрастями. Основне леговище гріха є в душі. Це проявляється інтелектуальною гордістю розуму, який опирається і не хоче признати основні правди: смерть, суд, вічність і реальність власної слабкості.

Ця молитва на початку також має акт покаяння. Усвідоммо три області, через які діє гріх, що знаходиться в душі і негативно впливає на тіло: «Я є свавільник, гедоніст і осуджувач». Тоді збуджу жаль поглядом на п’ять Христових ран на хресті і знову усвідомлю, що ці рани і біль Христос жертвував за мене для прощення моїх гріхів. З цих ран витікала Ісусова кров за мене!

Тоді, відповідно до тексту молитовної моделі, проходимо основні правди і щоразу взиваємо Ісусове Ім’я, подібно, як в пророцькій молитві (Єз. 37). Йдеться про обнову любові до Бога, зречення окультизму і віднову хрещення через переживання чотирьох останніх слів з хреста. Після кожного слова тричі взиваємо Ім’я Єгошуа, а при тому через це слово усвідомлюю Христове помирання на хресті, а водночас те, що Ісус тепер промовляє ці слова в мені.

Потім знову усвідомлю присутність Триєдиного Бога в собі. Бог хоче, щоб я в цей історичний момент виявив безсумнівну віру! Триєдиний Бог своєю всемогутністю буде піднімати духовну гору демонічних сил, яка є над певними областями чи над цілим народом. Тут ясно сказано, що цю гору піднімає Божа сила, не я. Я тільки співпрацюю вірою так, що «не сумніваюся у своєму серці» (Мр. 11,23).

Боже слово наголошує: хто вірить в Ісуса. Це умова. Так, Ісус помер за всіх людей, і ми зобов’язані проповідувати їм  Євангеліє спасіння. Без Нього ніхто не буде спасенний. Але сьогодні проповідують інше Євангеліє – щоб залишити поган в темряві, щоб вони в темряві загинули. Звичайно, деякі з них будуть спасенні, але напевно тільки там, де немає систем поганських релігій. Або ті, хто їм принаймні не відкриється. Авраам також був поганином, але він мав совість. Поганин також має совість, і за нього також помер Христос. Але як може осягнути спасіння, якщо без Христа ніхто не буде спасенний?

«Віра – це те, що перемагає світ». Я дійсно мушу мати засоби безпеки. Слово Боже каже: «Цей скарб ми носимо в крихких посудинах» (див. 2 Кор. 4,7). Тому ми повинні його берегти. Мусимо мати засоби безпеки. Чим більшим є скарб, тим більша небезпека, що його вкрадуть. Це зрозуміло. А тут є духовні злодії, демони, які знають, що більшою цінністю, ніж мільярд доларів або євро в банку, є те, що ви маєте найдорожчий скарб – життя вічне. Вони мають тільки одну мету – викрасти його в вас. Тому ми повинні мати захисні системи проти брехні, проти духа брехні. Віра – це те, що перемагає світ, а також і те, чим ми перемагаємо диявола. Чому саме віра? Тому що Ісус вже переміг диявола на Голготі. Він переміг його. В Ньому є та сила і Він має в мені жити. А коли Він через спасительну віру є в мені, я маю досвід, що Він діє в мені своєю силою, коли до Нього з вірою звертаюся, коли з Ним рахуюся, коли поставлю Його на перше місце у своєму житті.

«Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав:

„Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій Тебе прославив”»

«Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: „Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій Тебе прославив”»

Ісус завершує молитвою свої довірливі слова апостолам, пов’язані з глибоким таїнством, що стосується Святого Духа, життя Триєдиного Бога в нас, обіцянки вислуханої молитви в Ісусове Ім’я, суті найбільшої любові до ближнього, яка полягає в тому, що навіть своє життя ми повинні жертвувати за своїх друзів, а також інших глибоких правд.

«Отак мовив…» – це стосується слів, які записані в 13-16 главах. «Підвівши очі свої до неба…» В цьому Ісус є для нас прикладом. І ми повинні підводити свої очі до неба. Часто ми опускаємо їх на землю або очима з’єднуємося з марнотою, або й гріхом. Ісус сказав: «Отче, прийшла година».
Яка година? Година Ісуса, коли Він має розпочати своє фізичне і душевне страждання, яке закінчується на ганебному хресті. Ця дорога терпіння і завершення спасіння була призначена Богом на конкретний час.