«Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, були зі Мною там, де і Я,

та й бачили Мою славу, яку Ти дав Мені,

бо Ти полюбив Мене перед заснуванням світу»

«Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, були зі Мною там, де і Я, та й бачили Мою славу, яку Ти дав Мені, бо Ти полюбив Мене перед заснуванням світу»

Це наступні слова молитви Ісуса перед тим, як Він вийшов з горниці, де на Тайній вечері встановив Пресвяту Євхаристію.

Тепер Ісус звертається до Свого Небесного Отця словами: «Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав…». Хто це? Це апостоли, а також ті, які повірять в Христа і приймуть Його.

«Були зі Мною там…» Де мають бути? Ісус вказує: «там, де і Я». А де є Ісус? Коли Він молився цю молитву, був фізично в Єрусалимі, в горниці, але через молитву перебував зі Своїм Отцем, переживав єдність з Ним. Сьогодні Ісус є у славі, але водночас містичним способом перебуває і в кожному, хто Його прийняв. Цю єдність ми можемо актуально переживати саме на молитві, усвідомлювати цю глибоку єдність з Христом, про яку Він на багатьох місцях говорить і наголошує на ній.

Ми повинні служити Господу Богу. Навіть якщо ми слабкі, але як каже апостол Павло: «Коли я слабий, тоді я сильний» (2 Кор. 12,10). Я падаю, але маю каятися. Не кажи: «Аж коли буду добрим, тоді буду справжнім християнином». Ми повинні приходити до Бога такими, якими є, зі своєю бідою, убогістю. Ісус постійно чекає на нас, щоб ми дали Йому свою біду, свій гріх, бо хоче дати нам своє прощення і свій мир. Він хоче навчати нас через ситуації, через покаяння, щоб ми міняли своє мислення.

Коли приходить смуток чи депресія, треба зразу запитати: Який дух є за цим? Дух брехні. Як тільки людина йому відкриється, він буде мучити її годину, день, а іноді й тиждень. Треба зупинитися. Вгору серце! Усвідомити Божу присутність і віддати Ісусу свою проблему. Він одразу ж її візьме і дасть мир, який світ дати не може. Це діє на 120%! Лише треба, щоб ми це робили – приходили до Ісуса. Якщо цього не робимо, то не виконуємо умови, а тому нічого не  відбувається. Тоді Боже слово є для нас глухим і Бог не може діяти, торкатися нашого серця. Ми повинні віддати Йому проблему і йти на рентген – особисто стати перед Богом і сказати Йому: «Господи, Ти мене знаєш, знаєш мої думки, почуття – все. Я не хочу це від Тебе ховати і поводитись необачно». Ісус каже: «Нема нічого таємного, що не стало б явним». Все буде виявлено! Коли будемо стояти на  Божому суді, всі наші думки, почуття і вчинки будуть відкриті перед усім світом, перед усіма ангелами і демонами. Нічого не приховаємо.

Коли в годину смерті будемо стояти на Божому суді, то не буде нічого таємного, що не стане явним. Нас бачить не тільки камера нашої совісті, але й Бог і ангели. Вони будуть правдиво свідчити. Тому ми повинні жити з віри, мудро, не як раби гріха, але як раби Божі, як Пресвята Богородиця. Вона сказала: «Я раба Господня!». А це справжня свобода.

Коли приходить проблема, стара людина в нас автоматично почне нарікати на Бога або бунтуватися і сумувати. Навчіться одного –  зречіться себе і дякуйте: «Боже, дякую Тобі за цей хрест, що мене знову насварили, що мені втік автобус…». Достатньо дякувати, а Бог дасть вам світло і покаже: «Поглянь, там тебе чекало нещастя, з цього вийшло б це і це…». І тоді людина побачить і багато інших взаємозв’язків.  Але якщо перебуває в бунті проти Бога і в себежалі, то цим відкидає хрест. Якщо хтось насварить нас, автоматично приходить ненависть і себежаль. Саме цього ми повинні відректися, а потім нам відкриються очі.

Відректися себе, зректися себе задля Ісуса – це чиста любов. В ньому є життя вічне. Однак люди тримаються обману, філософій, наук і різних «-ізмів», які нас обманюють. Але ми повинні віддати свою віру Ісусу та Його Євангелію. Це та проста мудрість, яка дає нам вічне життя

«Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб одно були в Нас і вони;

щоб світ увірував, що Ти Мене послав»

У цьому вірші Ісус молиться за теперішніх і майбутніх апостолів та учнів і за їх внутрішню єдність. Тут не йдеться про якусь юридичну єдність чи єдність в структурі. Умовою справжньої єдності є те, що кожен учень Христа повинен спочатку мати єдність з Отцем через правдиве покаяння і спасительну віру. Молитися за якусь глобалізацію християн в дусі Нью Ейдж, тільки щоб була створена єдина структура – це повна протилежність до того, за що молився Ісус.

Бог дав нам свободу, а ця свобода є в Ісусі. Якщо ми прийняли Його, і щодня дбаємо, щоб Він був Господом нашої душі, то отримуємо справжню свободу. Бог всемогутній, і той, хто молиться з вірою, також є всемогутнім, бо має Ісуса в своєму серці. Якщо з’єднаєшся з Божою волею, ворог нічого не зможе зробити проти тебе, цілі гори демонів повинні відступити. А коли з вірою скажеш цій горі: «Піднімися, і кинься у море!», то так станеться. Ми маємо владу, силу, яку нам дав Бог. Той, Хто є в нас, сильніший від того, хто є в світі. В тобі є Ісус, але ти повинен усвідомлювати це. З’єднайся з Ним через хрест – свій хрест.

«Я вже більш не у світі, а вони у світі, і Я до Тебе йду. Отче Святий!

Збережи їх в Імені Твоєму, яке  Ти дав Мені,  щоби вони були одно, як Ми!»

Українські переклади Ів. 17,11 відносять слова: «яких Ти дав Мені» до учнів, і не відносять їх до Імені Отця. Подаємо правильний український переклад, що виходить з грецького оригіналу, який будемо повторювати на молитовних зупинках.

Ім’я, яке Отець дав своєму Єдинородному Сину, розкриває таїнство Божого Імені в повноті. В палаючому кущі Бог відкрив Мойсею глибину святого Божого Імені тільки частково. Воно міститься в слові «Ягве», тобто «Я є Той, Який є», «Сущий». Це виражає, що Бог є всемогутній, що завжди був, і все, що існує, має своє буття, тобто своє існування, від Нього.

Ісус кілька разів використав Ім’я «Я є», щоб розкрити правду, а водночас таїнство, що Він є Божим Сином, Який має одно Божество з Отцем. Він сказав: «Я і Отець одно» (Ів. 10,30). В іншому місці Він сказав: «Раніше, ніж був Авраам, Я є». Юдеї на це дуже чутливо зреагували, вважали це богохульством і хотіли Його за це каменувати.

«А вічне життя у тому, щоб вони пізнали Тебе, єдиного, істинного Бога,

і Тобою посланого – Ісуса Христа»

Якщо поставимо питання, в чому полягає вічне життя, Ісус дає нам відповідь: «Вічне життя у тому, щоб вони пізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого – Ісуса Христа». Ісус тут говорить про вічне життя, пов’язане з пізнанням Бога Отця і з пізнанням Ісуса Христа. І вже тепер ми повинні пізнавати Бога – Ісуса Христа – на молитві, при читанні Євангелія, в конкретному терпінні, а особливо тоді, коли зрікаємося власної волі і актом любові приймаємо з вірою і відданістю Божу волю. Про вічне життя Ісус згадує також в  попередніх словах, коли каже, що Отець дав Синові владу над усіма людьми, щоб дарувати життя вічне тим, яких Він дав Йому.

Під час молитовних зупинок протягом дня можемо особливо усвідомити слово: «пізнали Тебе».