Якщо ми жили в правді, віддавали свої гріхи під владу Ісусової крові, ходили у світлі, судили самі себе, то нас стосуватимуться слова: «Якщо самі себе судите, то не будете суджені» (1Кор. 1,31). Це дуже важливо. Якщо ми самі себе судитимемо, то зустрінемося з Ісусом, як з Тим, Хто чекає нас, щоб прийняти у відкриті обійми: «Добрий слуго, увійди в радість Господа свого» (Мт. 25,23). Ця зустріч буде неймовірно радісною. Боже слово каже: «Ні око не бачило, ні вухо не чуло, що Бог приготував для тих, які люблять Його» (1Кор. 2,9).

Гріхи, які ми віддали Христу, вже були суджені. Ми признавали їх собі і каялися. Це не означає, що ми повинні щодня ходити до сповіді, але маємо щодня входити до світла і каятися, тобто признати свій гріх: «Так, Господи, я згрішив. Прощаю брату, який скривдив мене, а Ти прости мені. Я вивищувався над ним, осуджував його, не робив те, що повинен, був лінивий. Ти мав з цим днем Свій план, а я цей день свавільно використав на щось інше.