Роздуми над Словом Життя Кол. 2,12
Натхненний оригінал цього тексту є на грецькій мові. Перекладати цю глибоку правду можна у різних варіантах. Але остаточно глибокий сенс може відкрити тільки Святий Дух, який є автором. Людським співавтором та інструментом Святого Духа був святий апостол Павло. Святе Письмо пояснює Святий Дух, який вводить нас до його таїнств, – той же Святий Дух, який є головним автором усього Святого Письма. Ми спробуємо тільки окреслити певні духовні глибини, які є в цьому вислові зі Святого Письма.
Сказано: «Поховані з Христом у хрещенні». Що це означає? Адже всі ми живемо. Тут йдеться не про фізичне поховання (його пережив Ісус, коли був покладений у кам’яний гріб на Голготі), але тут йдеться про вираження таїнства, що через хрещення ми з’єднані з Христом і з усіма таїнствами нашого спасіння. Це стосується і наступної правди, коли сказано, що разом з Ним (з Христом) ми також воскресли. Фізично це нас також не стосується, бо фізично ми ще навіть не померли і фізично не були поховані. Але йдеться про глибоку правду в духовній сфері. Отож, через хрещення ми з’єднані з Христовою смертю і Його похованням, яке відображає реальність Христової смерті. Але ми також з’єднані і з Христовим воскресінням, тобто з новим життям. Все це ми прийняли у хрещенні. Це так, як в якійсь насінині приховане життя: чи це зерно пшениці, чи насіння фруктового дерева, чи могутнього бука – в ньому ще не можемо бачити ні колоска, ні дерева в тій повноті, до якої воно має дорости, але воно вже тут є і потребує лише умов і часу. А так є і з нами, і з здійсненням таїнства, яке ми отримали у Тайні Хрещення. Ми повинні бути перетворені в Христа тим, що наша порушена природа через віру входить до єдності з Христовою смертю. Насправді йдеться про вмирання пристрастям, проявам егоїзму і зла, а головне – йдеться про смерть і поховання кореня зла, родовища зла в нас, первородного гріха, або т.зв. «старої людини». Про неї Боже слово далі каже: «Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити» (Рим. 6,6). Тут також сказано: «Ми поховані з ним через хрещення на смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим. 6,4).
В таїнстві хрещення з Ісусового боку є звершено діло Його смерті за нас. До цієї реальності ми входимо через хрещення. Але тепер, з нашого боку, ми повинні почати жити своїм хрещенням і реалізувати його – а це в той момент, коли вірою з’єднуємося з силою Христової смерті по відношенню до нашої зіпсованої природи, тобто актуалізуємо своє хрещення. В той момент вмираємо з Христом для свого егоїзму, егоцентризму, своїх уподобань і пристрастей, які поневолюють нас і відводять від спасіння. Своєю силою ми не були б здатні цього зробити, а тільки вірою в силу Ісусової смерті. Цю Божу силу, яка діє в нас, називаємо дією Святого Духа або Божою ласкою. Святе Письмо каже: «Якщо ходите в Дусі, будете умертвляти вчинки тіла». Отож, прояви нашої отруєної природи ми повинні умертвляти не власною силою, але через віру приймати допомогу. Маємо лише співпрацювати з Божою силою, а це означає ходити в послусі віри, тобто в послусі Святому Духу. Це не означає, що вже не будемо падати і програвати – це будемо робити, але відразу ж треба каятися, а потім через це покаяння отримаємо подальше світло та силу. І Бог поступово перетворить нас в Христа, як каже апостол: «Я розп’ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й видав Себе за мене» (Гал.2.20).
Святий Дух є Духом правди, Він визволяє нас від духа брехні, так що людина вже більше внутрішньо не ототожнена з духом брехні. Тобто вона починає хотіти те, що хоче Бог, і відкидає те, чим її обманював дух брехні. Існує велика різниця, коли людина бореться своєю силою, а коли дозволяє, щоб Дух Правди вводив її до правди. Тоді позбавляється внутрішнього рабства брехні.
Отож, в цьому таїнстві найважливішу роль відіграє послух віри. З цитати можемо зробити висновок, що йдеться про дар віри, яку Бог розбудить в нас через усвідомлення того, що Він воскресив Христа. А з нашого боку потрібно прийняти цю віру і з нею співпрацювати. Насправді йдеться про вміння, яке людина здобуває через співпрацю з вірою, дарованою Богом. Тоді віра зростає, а ми здобуваємо досвід. А зрештою, і сама віра є умовою не тільки нашого спасіння, але і поступового перетворення в Христа – щоб в нас Він міг жити, щоб Він був нашим Господом, щоб ми віддали Йому свої руки, ноги, очі, розум і волю. Тоді через нас буде діяти Божа сила і в нашому безсиллі. Тут існує певне таїнство зростання, співпраці, наслідування. Ісус говорить про дорогу, тобто про безперервний поступ. І навіть коли на дорозі падаємо, знову встаємо. Коли з неї відхилимося, повертаємося. Тією дорогою є Ісус. Сенс нашого життя – це бути перетвореними в Христа, як це виразив святий Іван Хреститель. «Я повинен маліти, а Він рости» (Ів. 3,30)
Хай протягом цих 14 днів, коли будемо повторювати це слово життя, Господь дасть нам промінь світла, щоб нам хоч трохи відкрилося це глибоке таїнство.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Кол. 2,12
