Роздуми над Словом життя Ів. 21,17
«І втретє йому каже: „Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене?” І засмутився Петро, що аж утретє його питає: „Чи любиш Мене”, та й каже Йому: „Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю!” І каже йому Ісус: „Паси Мої вівці!”»
Першому зі всіх апостолів Ісус з’явився Петрові. У неділю вранці Петро подолав страх, який тримав апостолів, і прийшов до Христового відкритого гробу.
Біля Генезаретського озера, де Ісус з’явився семи апостолам, Він тричі поставив Петрові запитання, яке стосувалося відношення Петра до Ісуса. Апостол Петро тричі привселюдно відрікся від Христа, і навіть з присягою. І хоча він відразу жалів за своє відречення і гірко плакав, все ж втратив своє доручення – уряд, який Ісус довірив йому як голові апостолів, кажучи: «Ти ‒ Петро, скеля, і на цій скелі Я збудую Свою Церкву» (Мт. 16,18). Після свого відречення Петро перестав бути скелею, його віра і любов до Спасителя не витримали випробування. Петро каявся за свій гріх, та лише особисто. І хоча Ісус пробачив йому, публічна провина та згіршення не були публічно надолужені. Як він міг залишатися головою апостолів, якщо привселюдно і з присягою відрікся Христа? Тому Ісус вимагав публічного покаяння та публічного визнання особистого відношення любові – не людської, а Божої – агапе. Про це Він двічі запитав Петра. Втретє Ісус уже не питав Петра, чи він любить Його Божою любов’ю, агапе, але питав, чи любить Його хоча б тією людською любов’ю (філіа). Петро засмутився і з болем щиро визнав, що не любить Божою любов’ю: «Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що люблю Тебе» – люблю Тебе лише тією людською любов’ю. Тому Ісус одразу ж заговорив про його мученицьку смерть, яка пов’язана з Божою любов’ю, агапе.
Ця цитата є частиною Божого слова – на певному етапі Ісус ставить таке запитання кожному християнину, який повірив у Нього і вирішив іти за Ним. Можеш тут поставити своє хресне ім’я та ім’я свого батька, наприклад: «Михайле Володимировичу, чи любиш ти Мене?». Кожен з нас може замислитися над цим важливим питанням і хоча б раз усвідомити, що Бог в цю мить бачить мене, запитує мене і хоче від мене особистої відповіді, яку сприйме серйозно. І ти скажи Йому щиро: «Господи, Ти знаєш все, Ти знаєш, що Тебе люблю і що в цю мить я хотів би віддати за Тебе навіть своє життя». Ми добре знаємо, що втратити життя за Христа означає зберегти його для вічності. Христос є Воскресіння і Життя!
Завантажити: Роздуми над Словом життя Ів. 21,17
