«Як же ми визнаємо гріхи наші, то Він вірний і праведний,

щоб нам простити гріхи наші й очистити нас

від усякої неправди»

Задумайся над Словом життя і дай відповідь на ці запитання:

–  Що Бог хоче, щоб ми робили зі своїми гріхами?

 – Що означає «визнати гріх»?

 – Що написано про Бога, який нам прощає?

 – Що ще робить Бог, коли ми визнаємо свої гріхи?

ЯК ЖЕ МИ ВИЗНАЄМО ГРІХИ НАШІ…

1. Що маємо пізнати про себе? 1 Ів. 1,8-10

«В Ім’я Моє досі ви не просили нічого.

Просіть і одержите, щоб радість ваша була повна»

«В Ім’я Моє досі ви не просили нічого.

Просіть і одержите, щоб радість ваша була повна».

Подумай над Словом життя і відповідно до нього дай відповіді на запитання:

Що таке молитва?

В якому Імені маємо молитися?

Які плоди молитви?

В ІМ’Я МОЄ ДОСІ ВИ НЕ ПРОСИЛИ НІЧОГО… 

Що вчить Господь Ісус Христос про молитву в Мт. 7,7-8?  ……………………………………

«І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне,

і це життя – у Його Сині. Хто має Сина, той має життя;

хто ж Сина Божого не має, той життя не має.»

«І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне,

і це життя – у Його Сині. Хто має Сина, той має життя;

хто ж Сина Божого не має, той життя не має»

Задумайся над Словом життя і дай відповідь на ці запитання:

Хто дає вічне життя?

Де знайдемо вічне життя?

Хто має вічне життя?

Хто не має вічного життя?

Після Слова життя слідує наступний вірш: «Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в Ім’я Сина Божого» (І Ів. 5,13).

«Вас ще не спіткала проба понад людську силу. Бог вірний:

Він не допустить, щоб вас випробовувано понад вашу спроможність,

але разом з пробою дасть вихід і силу, щоб ви могли вистояти»

«Вас ще не спіткала проба понад людську силу.

Бог вірний: Він не допустить,

щоб вас випробовувано понад вашу спроможність,

але разом з пробою дасть вихід і силу,

щоб ви могли вистояти»

Перед цим Словом життя є нагадування про те, що ми не повинні нарікати, а потім апостол наголошує: «Та все це сталося з ними як приклад; написано ж на науку нам, що дійшли до повноти віків. Тож коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав». Далі слідує Слово життя: «Вас ще не спіткала проба понад людську силу», а потім застереження від ідолопоклонства: «Я вам говорю як розумним: судіть самі, що кажу.

«Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, та й від губителя загинули»

«Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали,

та й від губителя загинули»

Щодо гріха нарікання на Бога, апостол Павло згадує подію, яка сталася після того, як ізраїльтяни чудом перейшли Червоне море. Тоді вони могли відразу ж увійти в землю, яку Бог обіцяв їм. Звідти вийшли їхні батьки, коли зійшли до Єгипту 430 років тому. Тепер ізраїльтяни мали туди повернутися. Бог пообіцяв, що буде з ними і що вони переможуть поганські народи. Мойсей послав у землю розвідників, які мали дізнатися подробиці, щоб визначити, як саме діяти, щоб зайняти землю. Але коли розвідники повернулися, навели на людей великий страх. Лише Калев та Ісус Навин, навпаки, заспокоювали народ: «Ввійдімо в цю землю, що тече молоком і медом. Господь дасть нам цю землю, довіряйте Йому». Але ізраїльтян охопив такий сильний дух страху, що вони навіть хотіли повстати проти Мойсея і укаменувати Ісуса Навина та Калева. Тому Мойсей взивав в молитві до Господа, і Бог промовив до нього: «Доки ця ледача юрба нарікатиме на Мене? Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені. Тож скажи їм: “Як живу я – слово Господнє, – зроблю з вами так, як ви наговорили в Мої вуха. У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, що нарікали на Мене. Ніхто з вас, крім Калева, сина Єфунне, та Ісуса Навина, не ввійде в землю, де Я, піднісши вгору Мою руку, поклявся вас оселити.

«Тому настане час, коли Я покараю ідолів Вавилону,

і вся його земля осоромиться, й усі його побиті лежатимуть посеред нього»

«Тому настане час, коли Я покараю ідолів Вавилону,

і вся його земля осоромиться,

й усі його побиті лежатимуть посеред нього»

Перед цим словом написано: «Я покараю Бела (Пачамаму) у Вавилоні – вирву з рота в нього те, що він проглинув. Народи вже не будуть до нього напливати. Вже бо й мури вавилонські впали». І пророк закликає: «Вийди з-посеред нього, Мій народе! Рятуйте кожен свою душу від Господнього палкого гніву! Нехай не мліє у вас серце і не лякається поголосок, що розійдуться по країні; одного року піде така поголоска, а другого – за нею інша. Насильство в краю запанує, вельможа на вельможу встане». І тоді йде слово, над яким будемо роздумувати: «Тому настане час, коли Я покараю ідолів Вавилону, і вся його земля осоромиться, й усі його побиті лежатимуть посеред нього».

Про яких вавилонських ідолів йдеться? Бергольйо сам інтронізував демона Пачамаму і в Канаді прецедентно посвятився сатані під проводом чародія. Цей дух поганства поступово перетворив святе місто на розпусницю антихриста – поганський Вавилон.

«На Вавилон здійметься море і з шумом затопить його хвилями своїми»

«На Вавилон здійметься море

і з шумом затопить його хвилями своїми»

Пророк Єремія, особливо в останніх главах, пророкує проти Вавилону. Існував також історичний Вавилон, який згадується в першій книзі Мойсея. Там сказано про людську гордість, яка хотіла збудувати велику вежу. Назва Вавел або Вавилон означає плутанину. Бог сплутав мову цих гордих будівничих і розсіяв їх по всій землі.

У першому тисячолітті до Різдва Христового ізраїльський народ опинився наче між двома жорнами. Одним була Вавилонська імперія, а другим – Єгипет. Пророки Ісая, Єремія та інші дуже часто пророкували проти Вавилону. Відповідно до Буття 10, 6-10 місто Вавилон заснував Німрод, онук Хама. Місто сильно розрослося, але під час повстання проти Ассирії у 683 році до Р.Х. було повністю зруйноване. Потім його відбудували по обидва боки Євфрату. Сама назва міста для старозавітних пророків означала антибожу силу, яка керує світом. Це демонічна сила, яка в останні дні повстане проти Бога.

«Того, хто не знав гріха, Він за нас учинив гріхом,

щоб ми стали Божою праведністю в Ньому»