Отож, де є правда?
1 Ів. 3,8-9: «Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився».
Це один з найскладніших віршів Св. Письма. Можливо, ви навіть скажете, що те, що написано, не є правдою: «Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить». Тепер порівняйте це з 8 віршем першого розділу цього ж листа: «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (1 Ів. 1,8). Це абсолютно відмінні твердження. А 10 вірш ще додає: «Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає» (1 Ів. 1,10). Двічі підкреслюється, що коли хтось говорить, що не має гріха, то обманює Бога і робить Бога неправдомовним. Але з іншого боку, в цьому ж посланні написано: «Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить». Ви скажете: Але ж ми всі народилися від Бога, коли були охрещені, коли повірили в Ісуса через особисту віру і прийняли Його за свого Господа і Спасителя. А чи грішимо? Так, грішимо далі. Але тут Св. Письмо говорить нам, що ми не грішимо. Коли це скажете слабкому у вірі, то відповість вам: «У Св. Письмі є байки і протиріччя» і сміятиметься з вас. Отож як пояснити ці два вірші? Адже кожен з нас має щоденний досвід: Ми всі народжені від Бога, але грішимо далі… Насіння Боже є в нас, але грішимо далі. Що робити? Отож, де є правда? Або ми грішимо, або не грішимо. Коли скажемо, що не грішимо, то 8 і 10 вірші нас освідчують, що ми брехуни. Але 8 вірш 3 глави говорить нам, що ми не грішимо. Обидва вірші говорять правду. Однак як це пояснити? Я роздумував над цим 40 років. Минув рік – не зрозумів, пройшло два роки – все ще не розумів, минуло 10 років – і далі не розумів,… але потім Господь мені це відкрив.
Це стосується моменту, коли ми свідомо перебуваємо в Божій присутності. Все, що написане в Св. Письмі, є правдою: «Кожен, хто народився від Бога, не може грішити». Коли я активно перебуваю в Божій присутності, тоді не грішу. Коли активною вірою я з’єднаний з Богом, тоді не грішу, ані не можу грішити. Однак коли перерву цю єдність, тоді здійснюється: «І праведник 7 разів на день згрішить». Я не можу грішити тоді, коли я активно – не пасивно – з’єднаний з Богом, тобто коли через віру з’єднаюся з Ним. Коли люблю Бога всім серцем, всією душею і всією силою, – але це я повинен зробити активно – то не можу грішити, навіть якщо б мене до цього змушували. В цьому вся суть проблеми. Потрібно, щоб людина мала досвід, що означає бути в Божій присутності. Також суть кожної молитви полягає в тому, щоб ми були в Божій присутності. Це означає усвідомити, що Бог мене бачить, і активно віддати Йому свої гріхи і свої проблеми. І в цей момент я люблю Його всім серцем, всією душею і всією силою. Цілковито Йому віддаюся.
Яка найбільша заповідь Старого й Нового Завітів? Любити Бога всім серцем, всією душею і всією силою. Коли ми так любили Бога? Людина повинна мати з цим досвід. А як його отримати? Передусім так, що сконцентруюся до Божої присутності, віддам Йому свої гріхи, повністю Йому довіряю, вірю в Божу всемогутність, а вірою і любов’ю в цей момент я з’єднаний з Богом так, що навіть готовий за Нього віддати і життя, ніж вчинити гріх. Однак цього неможливо теоретично навчитися, людина повинна мати з цим особистий досвід, а тоді зрозуміє, що означає це Боже слово: «не може грішити, бо він від Бога народився».
Завантажити: Отож, де є правда?
