Роздуми над Словом Життя Рим. 7,18-20
«Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то ‒ ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені»
Боже слово вказує на те, що в мені є зло, яке перемагає добро, якого я хочу, і так маніпулює мною, що я врешті виконую зло, якого не хочу. Зло ‒ це плід первородного гріха, духовної отрути, яка внесла дисгармонію і смерть. Вона діє в нас, і якщо ми піддамося злу, то воно підготує для нас найгірше ‒ вічну смерть. Це певна несправедливість, форма насильства, маніпуляції і рабства, хоча й ми не хочемо в цьому зізнатись. Бачимо, що плодом цього зла є всі злочини, вбивства, збочення, війни і геноцид народів. Зло і гріх в нас ‒ це дійсно таємниця, яку не розуміємо повністю розумом, тільки Боже світло може відкрити нам це таїнство беззаконня. Але наше завдання ‒ не копирсатись у гріху, але потрібно остерігатися його! Найважливіше ‒ знати, що з ним маємо робити. В цьому полягає справжня мудрість. Свої гріхи ми повинні віддавати до Божого світла, під хрест. А корінь зла, тобто «стара людина», була розп’ята з Христом, і цю правду треба вірою знову і знову актуалізувати. Вірш 24 каже: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» Визволення є в Христі Ісусі! Залишається вже тільки дякувати Богу.
Те, як діє гріх ‒ це несправедливість, але тут є й інша несправедливість, яка є для нас порятунком. Ісус помер за нас на хресті і визволив нас з гріха. Згідно справедливості, ми не маємо права на спасіння. Це є той найбільший дар. І саме для того, щоб ми все більше і більше пізнавали Христа, треба, щоб ми все більше і більше віддавали Йому свої гріхи ‒ щоб не залишали їх собі і не дозволили їм розбуяти. Ми завжди повинні каятися відразу, навіть після малого гріха, який вчинимо думкою, словом чи ділом. Ми повинні відразу зупинитись і розбудити жаль. Треба усвідомити: «Що було б, якби я в цей момент помер? Де була б моя душа?» Тому ми завжди повинні бути готові, адже не знаємо ні дня, ні години. Наше життя ‒ поле бою, ми боремося за спасіння своєї душі і за спасіння інших. Важливо знати, що власними силами не переможемо гріх, тому вже наперед потрібно просити: «Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого», ‒ як нас навчив сам Господь в молитві «Отче наш».
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 7,18-20
