І частина – Після Ісусової смерті ♫

Дорогі брати і сестри!

Євангелія, які описують великодню подію, свідчать про страх учнів, а з іншого боку ‒ про радісну реальність переможного Христового воскресіння.

Того вечора учні були зібрані за закритими дверима, зі страху перед юдеями. Ісус став посеред них і сказав їм: «Мир вам!» Вони ж, налякані та повні страху, думали, що бачать духа. Він сказав їм: «Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на Мої руки та на Мої ноги: це ж Я сам! Доторкніться до Мене та переконайтеся!» (Лк. 24, Ів. 20).

Того вечора… А що відбулося великоднього ранку того ж дня? У двері, за якими були перелякані учні, стукає Марія Магдалина і радісно звіщає: «Гріб порожній! Камінь відвалений! Сторожі втекли!». Апостоли їй не вірять. Вони сковані страхом. Невдовзі приходить групка жінок, які сповіщають те саме. Але страх ніяк не покидав апостолів. Нікому з них не прийшло на думку сказати: «Але ж Ісус стільки разів повторював нам: „Син Людський буде виданий на смерть, а третього дня воскресне!”». Однак страх не дозволив їм думати про це Ісусове провіщення.

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

Лк. 23,44-46: «Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом: Отче, у Твої руки віддаю духа Мого! Сказавши це, Він віддав духа».

Мт. 27,51.54: «…земля затряслася, скелі порозпадались. …А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися й мовили: Це справді був Син Божий!».

1) Роздуми над Божим словом:

«І скуштувавши оцту, Ісус сказав: Звершилося!» (Ів.19,30).

Ісусові руки умлівають, втрачають силу. Сильні приступи корчів стягують м’язи у нестерпних хвилях болю. Приходять цикли удушення і різких болів. М’язи грудей паралізовані і неспроможні працювати. Ісус бореться за кожний вдих повітря. Він переживає глибокий стискаючий біль у грудях. Перикард помалу наповнюється плазмою і тисне на серце, чим обмежує його рухи.

V слово з хреста: «Елої, Елої, лема савахтані?» (Мр. 15,34),

що означає: «Боже мій, Боже мій! Чому ти мене покинув?»

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

Ісус помирає на хресті. Його тіло повне ран, слідів від ударів, шкіра покрита холодним липким потом. Неможливо знайти жодного положення, яке давало хоча б якесь полегшення. Цвяхи в зап’ястях тиснуть на великі передплічні нерви і важко пошкоджені нерви спричиняють нестерпний біль. Коли Ісус підіймається догори, щоб полегшити ці муки, то повною вагою спирається на цвяхи у стопах.

1) Роздуми над Божим словом:

Ів. 19,28-29: «А по тому Ісус, знаючи, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: Прагну! Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом».

«Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо,але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними»

Ця правда дуже актуальна для нас. Якщо ми повірили в Господа Ісуса і прийняли Його Духа, то Дух Божий, передусім у простій молитві, буквально взиває в нас без слів або заступається стогонами невимовними. Часто ми відчуваємо біль, страх, і навіть не можемо цього пояснити чи описати словами. Але коли станемо перед Богом, усвідомимо Його присутність і дамо Йому цей біль, побоювання, нестабільність, терпіння, втрату наших найдорожчих, непевне майбутнє ‒ своє і своїх близьких, тоді навіть не знаємо, як маємо молитися і за що. А саме в Рим. 8,26 сказано, що Божий Дух заступається за нас стогонами невимовними.

Існує багато конкретних прикладів. Один з них: Це було на початку минулого століття в Америці. Один фермер та його дружина були щирими християнами, і їм лежало на серці передусім спасіння безсмертних душ їхніх рідних. Діти вже були дорослі і залишили їх, кожен заснував свою сім’ю. Старі батьки за них молилися.

«Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій;

про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо,

але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.»

Коли на молитві боремось за свій народ, треба усвідомити декілька реальностей. По-перше, існує реальність гріха, який є над конкретним народом, наприклад, над Україною, над Чехією, над Словаччиною чи над іншим народом… Це аборти, зради церковників, їхні єресі, якими вони були отруєні і отруюють інших. Крім того, тут існують некомерційні організації зі зрадниками народу, деякі напівтаємні товариства, які обманюють людей ілюзією грошей та кар’єри і тягнуть їх до погибелі. Є зрадливі люди в політиці, в мас-медіа, які сугестивно поширюють брехню, гріх, і маніпулюють людьми на їхню шкоду. Тут є також особисті гріхи людей ‒ різні форми нечистоти, чвари, непрощення, невіра, ідолопоклонство, окультизм… Існує реальність вини перед Богом, яка тягне за собою покарання. Покарання вже надходить і воно пов’язане з гендером, з викраданням дітей, з ісламізацією… Це вже розпочинається. Некомерційні організації пропихають це, намагаючись розбити народ і привести його до колапсу… Отож, тут існує реальність гріха окремих людей і різних груп. Але, з іншого боку, тут є жменька людей, вірних Богові, які взивають до Нього. Хоча їх небагато, але вони взивають.

11.04.2020

Архиєп. Вігано у Страсний тиждень закликав католицьких єпископів та священиків, щоб у Білу суботу о 15:00 приєдналися до нього і разом з ним виголосили екзорцизм папи Лева XIII. Цей папа мав видіння: «На місці, де як світло світу був установлений престол святого Петра і столиця правди, поставили трон своєї огидної безбожності…». У нашій свідомості постає образ жахливого осквернення храму св. Петра поганським ідолом Пачамамою. Багато хто бачить пандемію і те, що католики позбавлені Святої Літургії та Святих Тайн, як кару ‒ і не лише за це осквернення, але й за єресі та апостазію в найглибшому нутрі Церкви.

Біла субота ‒ це день, коли згадуємо, як Господь наш Ісус Христос зійшов до аду, щоб визволити душі праотців з кайданів сатани. Архиєп. Вігано нагадав про надзвичайну серйозність нинішньої ситуації не лише через пандемію, але в першу чергу ‒ через трагічну апостазію всередині Церкви.

1) Роздуми над Божим словом:

Ів. 19,25-27: «При хресті Ісусовім стояла Його мати… Бачивши матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив Він, – Ісус мовить до матері: Жінко, ось син твій! А тоді і до учня мовить: Ось матір твоя! І від тієї хвилі учень узяв її до себе».

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

Лк. 23,39-43: «Один із розп’ятих злочинців зневажав Його, кажучи: Хіба ти не Христос? Спаси себе й нас! А другий озвавшись, скартав його і мовив: Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого. І додав: Ісусе! Згадай мене, як прийдеш у своє Царство! Сказав Ісус до нього: Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю!»

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

«З Ним вели також двох інших злочинців, щоб їх скарати на смерть. Як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: “Отче, прости їм, бо не знають що роблять”». (Лк.23,32-34).

3.04.2020

Бергольйо проголосив на весь світ проповідь з дому св. Марти.

Цитата Бергольйо: «Мойсей зробив мідяного змія і підніс його. Ісус буде піднесений за нас як змій … Він взяв на Себе наші гріхи аж до тієї міри, що став гріхом. Повністю гріхом…».

Коментарі: Ісус не став повністю гріхом, бо тоді би перестав бути Божим Сином, але Він взяв на Себе гріхи людства. Є різниця: «взяти на себе гріхи» і «повністю стати гріхом». Повністю гріхом став Люцифер ‒ ангел став дияволом. Таким чином він змінив свою суть з ангельської на диявольську. А Ісус, навпаки, як істинний Бог і Спаситель, Своєю смертю знищив гріх і переміг диявола, який є зачинателем гріха. Ми повинні з вірою подивитися на хрест, де Христос переміг пекельного змія і його отруту ‒ гріх. Це є спасительна віра, яка рятує від зміїного укусу і від отрути, яка переходить на нас від прабатьків.