Великоднє пастирське послання – 2020
Дорогі брати і сестри!
Євангелія, які описують великодню подію, свідчать про страх учнів, а з іншого боку ‒ про радісну реальність переможного Христового воскресіння.
Того вечора учні були зібрані за закритими дверима, зі страху перед юдеями. Ісус став посеред них і сказав їм: «Мир вам!» Вони ж, налякані та повні страху, думали, що бачать духа. Він сказав їм: «Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на Мої руки та на Мої ноги: це ж Я сам! Доторкніться до Мене та переконайтеся!» (Лк. 24, Ів. 20).
Того вечора… А що відбулося великоднього ранку того ж дня? У двері, за якими були перелякані учні, стукає Марія Магдалина і радісно звіщає: «Гріб порожній! Камінь відвалений! Сторожі втекли!». Апостоли їй не вірять. Вони сковані страхом. Невдовзі приходить групка жінок, які сповіщають те саме. Але страх ніяк не покидав апостолів. Нікому з них не прийшло на думку сказати: «Але ж Ісус стільки разів повторював нам: „Син Людський буде виданий на смерть, а третього дня воскресне!”». Однак страх не дозволив їм думати про це Ісусове провіщення.
Знову приходить Марія Магдалина і радісно сповіщає: «Я бачила Господа, і Він сказав мені ось це…». Апостоли не тільки залишаються за закритими дверима, але також мають закритий розум, пам’ять і волю. Вони вважають її свідчення «фейк-новиною», і залишаються в полоні страху. Але того ж ранку приходять ще раз і жінки та звіщають: «Ми бачили Господа, говорили з Ним, ми торкалися Його ніг!». Але апостоли нездатні повірити навіть свідченню кількох жінок, вважають це наступним «фейком». Тільки Іван і Петро подолали страх та побігли до гробу. Вони увійшли всередину, але не побачили ніяких слідів застосування сили. Полотна, в яких був похований Ісус, залишилися порожніми. Іван повірив. Згодом Петро знову пішов до гробу, і там йому з’явився сам Ісус. Коли Петро повернувся, лише коротко сказав іншим: «Господь дійсно воскрес, Він мені з’явився!». Та навіть після такої великої кількості фактів апостолів далі сковує страх.
А що відбулося того вечора? Страх залишався. Очевидець, апостол Іван, пише: «Учні були зібрані за замкненими дверима, зі страху перед юдеями». І знову хтось стукає. Це були двоє задиханих учнів, які наввипередки розповідали, що по дорозі в Емаус зустрілися з воскреслим Ісусом. Хоча апостоли устами їм свідчили: «Так, Ісус воскрес і з’явився Симону», але все-таки далі перебували у страху та невірі. Це проявилося в історичний момент, як описує євангелист: «Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: „Мир вам!”». Якою була реакція переляканих апостолів? Євангеліє свідчить: «Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. Ісус сказав їм: „Чого стривожились? Гляньте на Мої руки та на Мої ноги: це ж Я сам. Доторкніться до Мене та збагніть”». Ісус Своєю присутністю мусів буквально вигнати духа страху, який затуманював їхній розум. Адже вони вважали Ісуса не реально присутнім, але духом. Ісус мусів їх переконувати: «Дух тіла й костей не має, а Я, бачите, маю. Доторкніться до Мене, це Я». І з’їв перед ними печену рибу. А тоді відкрив їм розум, щоб вони зрозуміли Писання.
Вже більше, ніж три місяці дух коронавірусу страшить цілу Європу та весь світ. Люди і цілі народи повністю відкрилися цьому духу маніпуляції та брехні. Першим був Ватикан Бергольйо разом з ієрархією, яка має з ним внутрішню єдність. Вони викликали такий страх, що люди вже не були здатні усвідомлювати реальні факти. Також мас-медіа так інтенсивно випускають фейк-новини, що ті, які їм некритично вірять, втрачають здоровий глузд.
Що каже статистика? Щороку по всьому світі помирає в середньому 55 мільйонів людей. Кількість людей, які, окрім інших захворювань, мали коронавірус та померли, становить 40 000 ‒ тобто всього 0,1%. Від алкоголю щороку помирає близько 7% людей, а 13% з них ‒ у віці 20-39 років. Це офіційні дані ВООЗ. Алкоголь щороку забирає 4 мільйони життів ‒ у 100 разів більше, ніж коронавірус. Тютюн щороку стає причиною смерті 15% від загальної кількості смертей у світі. Він забирає 8 мільйонів життів ‒ у 200 разів більше, ніж коронавірус. Було б корисно, щоб жінки замість куріння почали носити маски і піддалися здоровій паніці від такого жахливого відсотка смертності курців! Тоді кожному, хто курить, мали б майже вирвати сигарету з рота!
Щодо чуток про Італію, то насправді в даний час коронавірусом там заражено всього 0,16% населення. Померло 0,016% населення. Крім того, групою ризику вважаються особи віком понад 75 років, тобто 80- і 90-літні. Вони, окрім коронавірусу, мають інші серйозні захворювання, від яких помирають. На основі реальної статистики кожен може побачити, що трилер з переповненими крематоріями ‒ так, як його поширювали по світі мас-медіа, ‒ це фейк-новина.
В Росії щороку помирає 1 890 000 людей. За чверть року, коли захворюваність від вірусу сягає апогею, померло 44 людини. Але крім коронавірусу вони мали ще й інші серйозні захворювання. У відсотках це становить якихось 0,0024% від усіх померлих. Незважаючи на це, люди опановані страхом. Якби ж то хоч християни замість паніки перейнялися спасительним страхом перед смертю, перед Божим судом і перед вічними стражданнями у пеклі. Не брати під увагу ці три реалії ‒ це небезпечне ігнорування правди і втрата здорового глузду. Людина не хоче припустити, що помре. При тому має болючий досвід і з власної родини ‒ померли її батьки, дідусі, бабусі або близькі родичі чи знайомі. Смерть не омине жодної людини. Що це за особлива темрява знаходиться в нас, в людях? Там, де потрібно було б мати належний страх, з допомогою якого уникнемо серйозних травм чи нещасть, ‒ там його не маємо! Але через фейк-новини з мас-медіа ми здатні змобілізувати усі свої сили. Для чого? Щоб самим пропхатися на дорогу, де глобалізаційний механізм жорстоко нас розчавить і не лише передчасно позбавить здоров’я та фізичного життя, але й знищить нашу душу. Він позбавить її життя, так що вона разом з лжепророком і звіром опиниться у вогненному озері, де жахливі муки ніколи не закінчаться. Цей неправильний страх в нас викликає родовище брехні та зла в людській душі, назване первородним гріхом.
Спасительний же страх, навпаки, веде до порятунку. Святе Письмо каже: «Початок мудрості ‒ острах Божий». Однак до спасительного страху кожен має надзвичайно сильний імунітет, і навіть відразу.
Усвідом собі реальність фізичного страждання. Великі болі охоплюють людину, наприклад, під час приступу жовчокам’яної хвороби, ниркової кольки, при переміщенні гострого каменя у сечоводі. Яким нестерпним був біль тих, які це пережили. При тому фізичний біль ‒ це найнижчий ступінь болю, нижчий від психічного та духовного.
Можливо, ти мав досвід зі сильним зубним болем, який постійно зростав. Людина готова піддатися будь-якому медичному втручанню, щоб тільки позбутися цього болю. А коли біль посилюється, вона навіть забуває про інстинкт самозбереження і бажала б радше померти, ніж зносити таку муку. Людина, яка перебуває у важкому грісі, невірою чи бунтом відділилася від Бога. Якщо вона переживає велике страждання і в такому стані помре, то не позбудеться його. Від страждання дочасного перейде до страждання вічного ‒ при чому незрівнянно більшого, ніж те, яке переживала на землі.
Тепер усвідом психічний біль. Його переживає мати, у якої офіційно вкрали улюблену дитину, і вона знає, що її вже ніколи не повернуть. Скільки таких матерів закінчують у психлікарні, в алкоголі, в наркотиках, або здійснюють самогубство! Одній з багатьох таких матерів відібрали двох дітей, а вона наступного дня кинулась під поїзд! Які душевні страждання переживає мати, і які ‒ викрадена дитина!
З іншого боку, існує сувора реальність абортів, які Церква правдиво називає вбивством ненародженої дитини. Коли жінка усвідомить, що вбила власну дитину, її почне ятрити глибокий психічний біль, часто до кінця життя.
Тепер усвідом і духовний біль. Наш дух, який Бог створив за Своїм образом, гаряче прагне Бога. Якщо ми заглушені світськими турботами і марнотою, то не усвідомлюємо цього внутрішнього прагнення Бога. Але коли наш дух покине тілесну оболонку і почне сприймати реальність вічності, то усім своїм єством пізнає, що Бог створив його з любові і віддав за нього Свого власного Сина. Ісус помер за нього на хресті, щоб заплатити за всі його гріхи. Але людина не дбала про свою душу, відкинула запропонований шанс, і то не один раз ‒ постійно відкидала, аж до останньої хвилини свого життя. Вона не зупинилася навіть тоді, коли надходили різні терпіння, болі та розчарування. Щоразу знову затверділо відкидала благодать для навернення і марнувала життя у рабстві брехні та зла. Не хотіла чути правду, яка б її спасла. Не хотіла відвернутись від дороги гріха. І раптом бачить, що вже пізно! Вже нічого не можна повернути. Опинилася поза часом, у вічності. В часі могла задарма, як дар, прийняти спасіння у Христі, а відтак і вічне досконале щастя! Зі своєї вини втратила цей найбільший скарб ‒ вічне життя! Відчай через те, що це вже ніколи не зміниться ‒ це безнадійний духовний біль. Його супроводжує ще й душевний біль від докорів сумління, а крім того, і фізичний біль пекельних мук. Цього людина повинна панічно жахатися, а не якогось коронавірусу, пов’язаного з мас-медіальними фейками! Загроза вічних страждань повинна привести її до карантину від близької нагоди до гріха, до карантину від духа брехні та зла.
Важко стояти перед людським судом, але страшно стояти перед Божим судом. На Божому суді кожному з нас буде об’єктивно доведена вина за всіма пунктами оскарження. Для гріхів фактор часу не відіграє ролі, вони не підлягають анулюванню. Твердження, що оскаржений їх не пригадує, не береться до уваги. Він не пригадує їх тому, що не хотів їх усвідомлювати у своєму житті, і тому, що заглушив свою совість, розум і розсудливість. Він не прийняв любові до правди, але хотів вірити вигідній брехні, яка привела його до вічної смерті. Як страшно почути: «Відійдіть від Мене у вогонь вічний всі, що чините беззаконня; Я вас не знаю!» (Лк. 13).
Дорогі брати і сестри, найосновніша річ в нашому земному житті ‒ це спасти свою безсмертну душу. Якщо б людина втратила руку, ногу, очі, або навіть якщо б була повністю паралізована, то це велике нещастя і велика втрата, але це неможливо порівняти з погибеллю власної душі. Ісус наголошує: «Яка користь людині, якщо весь світ здобуде, але занапастить власну душу?» (Мр. 8,36). Уяви собі величезні терези: з одного боку на вазі є весь світ, а з іншого боку ‒ твоя душа. Твоя душа має більшу вартість, ніж цілий світ. «Ми відкуплені не золотом чи сріблом, але дорогоцінною кров’ю Ісуса Христа!» (1Пт. 1,18 наст.).
І саме в час Великодніх свят ми повинні пережити реальність прощення гріхів завдяки Христовій крові, пролитій на хресті. Спасительна смерть Божого Сина вирвала нас з рабства диявола і з вічного пекла! Умова, яку тобі потрібно виконати ‒ особисто прийняти це спасіння, це визволення від гріха і провини. Як? Через віру в Ісуса Христа і через покаяння за свої гріхи. В день Свого воскресіння Ісус сказав: «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у Його Ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам» (Лк. 24,36 наст.).
Це великодня радість! Христос страждав і третього дня воскрес. В Його Ім’я тепер проповідується покаяння на відпущення гріхів усім народам! І тобі! Тому з вірою віддай Йому свої гріхи! Він тобі їх прощає. Ця великодня радість підтверджена реальністю фізичного воскресіння Христа! Він довів, що є Божим Сином, і що Його слово, яке Він дав нам, є незмінною і вічною правдою! Він справді є і твоїм Воскресінням та твоїм Життям!
Вас, які прийняли Ісуса, стосується Його слово: «Мир вам! Не бійтеся, це Я! Я з вами всі дні вашого життя!» (Мт. 28). І сьогодні це стосується особисто тебе: Мир тобі! Алилуя!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Патріарх Ілля
і єпископи Візантійського Вселенського Патріархату
День Христового Воскресіння, 2020 р.Б.
Завантажити: Великоднє пастирське послання – 2020
